Якби воїни хреста раз усвідомили властиву думку, що обмова і лихослів’я є вбивством характеру іншого, а наклеп є грабунком доброго імені іншого, то вони швидше побачили б цю справу в її справді огидному світлі, так, як вона, очевидно, виглядає в очах Господа. Річ, хоч раз побачена з правдивої, Божої точки зору, повинна розбудити його нове серце до якомога більшої активності в переборюванні таких вчинків тіла і диявола. Кожен, хто буде старатися вичистити старий квас злоби, заздрості, розбрату, фальші та лихослів’я, буде чистим в серці, відбитком Господа. – R 3272
* * *
Кожен з нас має так багато недоліків, а інші так багато достоїнств, що ми ні про кого не повинні висловлюватись погано. Мусимо чисто позамітати свої власні підлоги, перш ніж спробуємо замітати підлоги інших. Це допоможе нам виявляти більше співчуття до інших. Несхвально висловлюватися про інших ми можемо лише тоді, коли нас до цього спонукає засада Золотого Правила, аби запобігти шкоді, яка б мала місце, якби про це не було сказано.
Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? — Євр. 12:7.
Характеру не можна виробити зовсім без випробувань. Він як рослина: спочатку є дуже делікатним і потребує багато сонячного світла Божої любові, частого підливання дощем Його милості, доброго підживлення через застосоване знання про Його характер як доброї основою віри і натхнення до послуху. А потім, коли він таким чином розвинеться під впливом сприятливих обставин, то він готовий до очищення рукою дисципліни, і здатний переносити певні труднощі. Поволі, як сила характеру поступово розвивається, застосовувані проби служать лише для того, щоб розвинути більше сили, краси і чеснот, аж остаточно він стає утверджений, розвинений, уґрунтований і вдосконалений – через страждання. – R 1805
* * *
Якщо наші тілесні батьки карали нас для нашого добра, то ми не повинні погано судити про нашого Небесного Отця, коли Він карає нас для нашого добра. Відсутність таких карань є доказом, що ми не є Його синами. Отримання таких карань підтверджує Його Отцівство, а наше синівство. Тому нехай карання не знеохочують нас, а будуть запевненням, що ми є Божими синами, і нехай також спонукають нас до направи.