Люд Божий і Засоби Масової Інформації

ЛЮД БОЖИЙ І ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

(Стаття написана на підставі спостережень,

пов’язаних з функціонуванням американських ЗМІ)

   Вираз «засоби масової інформації» (або медіа) сьогодні зазвичай означає газети, інформаційні бюлетені, журнали, книги, брошури, радіо, записи, фільми, телебачення і т.п., за допомогою яких до людей повсюди доноситься інформація, розпорядження, поради щодо доброї поведінки, а також розваги. Вислів «засоби масової інформації» або ЗМІ часто також прив’язується до телебачення, радіо, газет та інформаційних журналів, які легко дістаються до широких мас людей, інформуючи і розважаючи їх. Засоби масової інформації могли б – і часом вони це роблять – передавати людям правдиві, мудрі, корисні, добрі, спасенні, піднесені, шанобливі, моральні, конструктивні і сприятливі для розвитку характеру речі. Але в «теперішньому злому віці» (Гал. 1:4) ЗМІ у світі контролюються самолюбством і грішними інтересами, і тому приносять людям також багато неправдивих, нерозумних, некорисних, перекручених, суб’єктивних, вульгарних, легковажних, безсоромних, порнографічних, спотворених, неморальних і поганих речей, які намагаються зруйнувати правдиве знання, мудрість та добрий характер.

Отже, ЗМІ мають великий вплив на людей – на їхні розуми, мотиви, слова і вчинки. Атеїстичні, агностичні, гуманістичні, антихристиянські, злі та самолюбні лідери дуже успішно використовували і використовують ЗМІ в Сполучених Штатах та багатьох інших країнах, аби схилити людей до загального прийняття та поширення своїх улюблених ідей, ідеологій, мотивацій, практик, планів і т.п., а також аби схилити інших до їх підтримки, наприклад через проведення на свою користь кампаній і через організацію та участь в демонстраціях на їхню підтримку. Багато людей стали в такий спосіб жертвами таких лідерів, які успішно на них вплинули, промиваючи їм мозок.

БЛАГОСЛОВЕННЯ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Християни, наслідуючи приклад Ісуса (1 Пет. 2:21), не мають відгороджуватися від зв’язків із загалом людей (1 Кор. 5:10) і засобів масової інформації. Інколи вони можуть бути дуже корисними для Божого люду, подаючи новини, які допомагають їм дізнатися про місцеві, національні та міжнародні події. В такий спосіб вони помічають знаки часу, які свідчать про виконання біблійного пророцтва (Мат. 16:3). Інколи вони дізнаються також багато корисних та помічних речей для себе чи своїх родин, що пов’язані з освітою, професією і належною пошаною до ближніх.

ЗМІ можуть бути відповідно вжиті відданими Богу людьми для широкого і успішного свідкування про Бога і Христа, а також їх післанництва Євангелії, окрім систематичного особистого свідкування. Багато людей були приведені до віри в Бога і Христа як їх особистого Спасителя і Господа саме через ЗМІ. Через правильне використання ЗМІ Божий люд може також в деяких випадках довідатися – і часом довідується – про різні речі, які допомагають йому в його відношеннях з Богом і Христом, а також в служінні Їм. Таким чином, ЗМІ можуть принести, і в обмеженому значенні і мірі приносять, благословення для справи Божої, Христа і Божого люду.

ШКІДЛИВІСТЬ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Але, окрім добрих сторін ЗМІ у світі, – допомога в представленні людові Божому та іншим післанництва Євангелії, біблійних настанов і необхідного доброго світського знання, – в них є багато речей, які кривдять та приносять шкоду. Сатана, а також ті, котрі свідомо чи несвідомо є його слугами, завжди готові вжити всі способи, які їм трапляються, такі як ЗМІ, щоб відірвати і відвернути увагу Божого люду від вірного наслідування Бога і Христа, а потім перемогти його (2 Кор. 11:3,13,14). Божий люд повинен витривало відкидати такі спроби сатани (Мат. 4:1-11; Як. 4:7; 1 Пет. 5:8).

Навіть ті речі в ЗМІ, які не є (занадто) самолюбними, грішними чи шкідливими для Божого люду, але корисними (можуть такими бути, якщо буде збережена особлива обережність), можуть забирати забагато часу, засобів та уваги і в такий спосіб дещо відірвати від нашого посвячення Богові і Христові, від дослідження Біблії, практикування її наук і служіння в освяченні і допомаганні іншим, як тільки трапляється така нагода. Забагато часу і уваги можна, наприклад, посвятити на справи тварин, рослин, географії чи щоденних новин, які з’являються в ЗМІ – часу, який краще було б, якби був відкуплений (Еф. 5:16) для високих справ, справ Божого Слова.

Розуми Божого люду можуть бути так заповнені тим, що представляється в ЗМІ (а навіть добрими світськими речами), що роздумування про Господа і про Його акти ласки, особиста і родинна молитва, а також інші цінні речі, яким вчить Його Слово Правди, яке Він дав для нашого зростання на подобу Христа і кращого приготування до Його служби – в більшій чи меншій мірі можуть бути відкладені на задній план.

Люд Божий не мусить виходити зі своїх домів, щоб зустріти багато перешкод і злодіїв часу – різні світські речі, які, якщо будуть правильно вжиті, можуть бути для нього допомогою і благословенням, але, будучи неправильно вжиті, можуть позбавити його багатьох Божих благословень, а також призвести до того, що він частково або повністю понесе втрати у своєму покликанні як Божий люд. До таких злодіїв належить надмірне посвячення часу на читання світської літератури, товариські розмови, їжу та спання (Прип. 6:9-11), різні хобі, інтереси, радіо, записи, ТБ, кіно і т.п. Беручи за приклад американське ТБ, зауважмо наступне:

ТЕЛЕБАЧЕННЯ – ЗЛОДІЙ В ДОМІ

“Ти маєш злодія в домі. Він краде у тебе багато речей. Краде твої гроші і твій час. Краде твоє здоров’я. Краде твоїх друзів. Краде моральність твоїх дітей. Краде твій сон. Краде твоє щастя…

Будучи не задоволеним обкраданням тебе з усього, що тільки може, він також ображає тебе, кричить на тебе, оглушує тебе, нервує, принижує, позбавляє тебе відважності. Підступно впливає на твої слабості. Погрожує тобі. Підлещується до тебе. Спокушує тебе. Сміється з тебе. Промиває твій мозок…

Будучи далі незадоволеним, нищить твої меблі і паласи, позбавляє тебе корисного читання, робить для тебе неможливим виконувати свої функції у здоровій родині (молитви, розмови, дискусії, ради та інші), налаштовує батька проти сина, матір проти дочки, чоловіка проти дружини, сусіда проти сусіда. Лоскоче твої чутливі місця і робить так, що ти викрикуєш. Співає і танцює для тебе. Приводить до твого дому багатіїв і жебраків. Безглуздо посміхається і обманює, мішає правду з напівправдою і неправдою…

Жадаючи чогось більшого, краде твою незалежність, робить тебе людиною слабкого характеру, робить тебе невдахою, постійно робить тебе залежним від нього, так, що коли на якусь мить його немає, ти розгублений. Ти безцільно тиняєшся довкола, шукаючи чогось, щоб заповнити свій час, але не знаєш чого. Ти прагнеш його повернення. Перевертаєш небо і землю, щоб знову зробити його справним. Ти не хочеш втратити всього того, що він для тебе робить. Ти невільник. Ти запаморочений. Ти безпорадний. Ти жадібна жертва цього злодія, цього макіавелівського чудовиська – телевізора в твоєму домі!”

Як ми вже згадували, інколи інформація, подана в ТБ (а також на відеозаписах для домашнього перегляду), є напевно виховною і корисною фізично, розумово, морально та релігійно, але значно частіше на ТБ показуються речі, які з цієї точки зору є шкідливими та деградуючими.

Подібно, як і інші сучасні винаходи, відкриття і т.п., які, як проблиски Тисячоліття, призначені для благословення людського роду, і які будуть для цього вжиті під час тисячолітнього панування Христа, телебачення в наш час зазвичай віддзеркалює теперішній деградований стан грішного людського роду і комерційних виробників. Вони використовують його головним чином, щоб звертатися до грішних і самолюбних прагнень глядачів.

Отже, сучасні програми американського ТБ переповнені стріляниною, вбивствами, жорстокістю, садизмом, бандитизмом, спіритизмом, окультизмом, таємничими історіями про привидів, сенсаційними розповідями, криміналом і т.п. Дуже часто зображуються перед- і позашлюбні статеві стосунки, гомосексуалізм, випивання великої кількості алкогольних напоїв, часте паління цигарок, брудні слова і т.п. як правильний і пропонований кожному спосіб поступування.

Дональд Е. Вілдон, президент Національного Товариства Добрих Звичаїв і лідер Союзу Покращення Телебачення в Сполучених Штатах, не є фундаменталістом, але є пастором Об’єднаних Методистських Церков. Про американське ТБ він говорить так:

“Взагалі, на ньому дуже багато негативних і пагубних речей… Кажучи в загальному, ми думаємо, що телевізійна мережа в своїх теперішніх програмах є антихристиянською… Наприклад, вона відкидає та нехтує сім’єю. Традиційна сім’я, що складається з матері, батька та дітей, майже зовсім не існує на телебаченні.

Також телебачення злісно поставило ценз на всі позитивні, правильні образи християн. В сучасній щоденній телепрограмі немає жодного випуску, у якому була б хоч одна людина, яку можна було б ототожнювати з правдивим християнством. Я дивлюсь телебачення з семи років, але не бачив жодного випуску в сучасних телепередачах, в яких би позитивно був представлений християнин…

Негативне та стереотипне представлення християн на телебаченні основується на злобливості. Хоча Джордж Геллам стверджує, що дев’яносто відсотків людей в цій країні ототожнюють себе з християнською вірою, та їх практично немає на головному плані телебачення. А якщо вони там уже з’являються, то їх представляють з негативної сторони. Їх описують як лицемірів, обманщиків, шахраїв, перелюбників. Це злоблива критика кожного правдивого образу християнства…

Телебачення сьогодні пропагує розваги як систему цінностей, а ця система по своїй суті є світським гуманізмом. На сьогодні телебачення є найбільшим вихователем в нашому суспільстві, а воно каже: «Християнство – це фарс; християнство немодне. Люди, які вважаються християнами, є розумово хворими. Вони не в стані пристосуватися до сучасних умов. Християнство нічого не може запропонувати». Система цінностей, яка наповнює телебачення, каже: «Що на твою думку є правильним, це і є правильним. Зроби це»”.

Над багатьма з тих, які, подібно до пана Вілдона, заради користі нашого суспільства чинять опір деморалізуючим наслідкам головного напрямку телепередач, кепкують та насміхаються як з «обмежених» та «диваків» і т.п., а будучи в меншості, вони звертають на себе лише частково шанобливу увагу, а їх протести загалом нехтуються. Наприклад, телеведучий відповідає наступним чином: “Хто має вказувати американській громадськості, що вона має дивитися по телебаченню? Чи групка інтелектуалістів повинна вказувати суспільству, що воно має дивитися лише старих парафіяльних служителів, які дискутують у своїх інтерв’ю про зло, яке є в світі? У вечірній тиші, у власних домах, ми хочемо закрити двері перед реальним світом. Ми хочемо відпочити. Хочемо розважитися”.

Телебачення особливо заспокоює потреби людей, які не люблять думати, лінивих, нерозвинутих, бездумних мрійників, схильних до тривоги і наївних. Воно намагається знищити розмови, дискусії, а також сімейні ради і молитви, притуплює уяву, обмежує розумові зусилля, нищить те, що вже було здобуте – звички і характер, формуючи їх на зразок тих ідеалів, які саме пропонує. Воно справді є злодієм в домі, не лише часу, але, якщо ми на це дозволимо, також багатьох інших добрих речей.

ВПЛИВ ТЕЛЕБАЧЕННЯ НА ДІТЕЙ

Багато батьків вважають телебачення чудовою «автоматичною нянею». Діти повинні мати багато руху, свіжого повітря і сонця, не кажучи вже про батьківське виховання, дисципліну і повчання. Занедбуючи їх, а також дану їм від Бога відповідальність за забезпечення своїм дітям фізичного, розумового, морального та релігійного добробуту, деякі батьки дозволяють, а навіть заохочують своїх дітей, щоб вони годинами, часто в прогнутому чи вигнутому положенні, при якому деформується тіло, просиджували, переглядаючи серії телепередач, наповнені вчинками з грішними і незрозуміло якими цінностями, які спрямовані на те, щоб отруїти вразливий розум. Такі телепередачі йдуть уже в ту пору, коли малі діти зазвичай сплять. Завдяки відеокасетам і певним новим видам кабельного телебачення діти, якщо їм дозволити, в будь-яку пору можуть дивитися такі передачі, включаючи і порнографічні фільми.

Добробут твого тіла залежить головним чином від того, що ти їси, подібно, як і добробут твого розуму (твоїх думок, мотивів, стимулів і почуттів) знаходиться в залежності від того, що ти добровільно до нього впроваджуєш і затримуєш в ньому – від того, про що ти думаєш, від твого способу мислення. Це також важливо в розвитку доброго характеру, оскільки, «як у душі своїй він обраховує, такий є» (Прип. 23:7).

В циклі «Телебачення і навчання» – Дослідження, пов’язані з ТБ: Спотворене Зображення, видання Нью-Йорк Таймс за 10 квітня 1980 року надрукувало статтю Кейт Муді, яка каже, що ТБ є найбільшим ворогом учителя. Читаємо там: «Подібно, як і вчителі, багато лікарів стверджують, що діти, які часто дивляться телебачення, є найгіршими учнями – агресивними, дуже розсіяними, з відсутністю уяви і здібності читати… часто вони безцільно бігають довкола, розмахуючи кулаками та кричачи. Великі любителі телебачення часто не можуть спокійно всидіти і вислухати оповідання, щоб постійно не крутитися і переривати…

Переважною формою речень на телебаченні є незавершена форма. Багато вихователів вірить, що звичка перегляду убиває реакцію і зменшує здібність зосередитися на одному предметі чи зосередити увагу на одній темі… Найпопулярніша телевізійна техніка, це нарізки, уривки, прискорення – вони викликають в розумі зміни, а не неперервність думок. Якщо на одному каналі не достатньо блиску і шуму, то глядач перемикає на інший, перериваючи будь-яку неперервність мислення… психологи та вихователі при нагоді повідомляють, що телевізійне середовище та призвичаєний перегляд послаблює в багатьох дітей здатність зосереджувати увагу та зберігати постійність на уроках…

Перегляд телебачення ускладнює рухи ока, потрібні при читанні. Щоб прочитати, очі повинні найперше пробігтися від лівого до правого боку надрукованого рядка, тоді як розум пов’язує і розпізнає символи, які на ньому містяться; далі цей процес мусить постійно повторюватися, рядок за рядком, аж цілий абзац буде закінчений…

Директор Ґардінґського Інституту Розвитку Зору сказав, що хоча часто вважається, що рухи ока необхідні при читанні, то, однак, загально упускається той факт, що звичка перегляду ТБ привчає очі взагалі не рухатися. Коли ми бачимо дитину, яка не вміє читати, то найперше перевіряємо, як рухаються її очі. Старші діти, які не часто читають, мають повільні рухи очей. Перше завдання – це змусити ці очі рухатися, а частиною терапії є зменшення часу перегляду телебачення…

 Згідно досліджень, які коштували 8 мільйонів доларів, проведених Surgeon General і опублікованих в 1972 році, перегляд насильства в телебаченні зробив дітей більш схильними ранити інших людей і більш агресивними в своїх іграх та методах вирішення конфліктних ситуацій…

Серед дітей у шкільному віці проводили опитування під час одного з досліджень, поставивши запитання: В яких випадках буде правильно вдарити когось, на кого ти сердитий? Затяті глядачі частіше були схильні відповісти, що це майже завжди буде правильно. В іншому дослідженні, проведеному Фондом Розвитку Дитини у Нью-Йорку, активні глядачі були схильні до більшого страху перед оточуючим світом і їм снились жахливі сни”.

На засіданні сенату Сполучених Штатів пан Джеймс В. Беннетт, директор федеральних в’язниць, вказав на пряму залежність між високим рівнем злочинності серед неповнолітніх та кількістю криміналу, жорстокості і неморальності, які демонструються по телебаченню. Він сказав, що дослідження, проведені Федеральним Центром Молоді, показали, що дев’яносто п’ять відсотків неповнолітніх злочинців дивилися телепередачі по 3-5 годин на день. Майже половина з них надавали переваги криміналу та детективним історіям.

Навіть програма «Злочинність не оплачується», хоч і з добрих мотивів, часто представляє методи і старанно розроблені плани, яких вживають злочинці, підбурюючи тим самим уяву молодих розумів, щоб спробувати те ж саме, думаючи при тому, що вони особливі, і що їм може пощастити там, де інших спіткала невдача. Тому нічого дивного, що ми сьогодні маємо багато пограбувань, викрадень гаманців, розбійних нападів, крадіжок, насильства, зґвалтувань, вбивств, вандалізму і насильства натовпу, вибухів бомб і відсутності пошани, а також опору до співробітників правоохоронних органів, як також повсюдних диверсій і тероризму.

«Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Прип. 22:6).

Я взяв до рук шматочок глини

І гарно вформував одного дня;

Коли ще пальці все її місили,

То зм’якла й покорилася вона,

Я повернувся, як пройшло багато днів,

Тоді вже глина добре затверділа;

У перших формах, що надав я їй,

Так що й моя б рука вже не змінила.

 

Я взяв до рук живую глину

І ніжно формував із дня на день;

Формуючи, як батько, без упину

М’яке й поступливеє серце молоде.

Коли минули роки формування,

Побачити ЛЮДИНУ в ній я зміг;

У перших формах, що колись надав я,

Що більш ніколи я б змінить не міг.

ЩО ПОВИНЕН РОБИТИ ЛЮД БОЖИЙ

Бог у Своєму Слові каже, щоб ми відлучилися від того, що зле: «Нечистого не доторкайтеся… очистьтеся ви, що носите посуд [правду, науки] Господній!» (Іс. 52:11). «Не любіть світу [його прагнень, амбіцій, надій і метод], ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу. Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!» (1 Ів. 2:15-17). Апостол Іван перераховує тут три джерела нападів ворога.

Перше – «пожадливість тілесна» – вона складається з усіх тих апетитів і пристрастей, які, якщо властиво вжиті, під повним контролем розуму та сумління, є слушними та відповідними, але якщо їх надмірно плекати, то вони опановують розум і сумління і руйнують особу.

Друге – «пожадливість очам» – містить усі ті амбіційні посідання всього, що око (чи то буквальне чи око зрозуміння) бачить як добре, тобто те, що заспокоює тілесний розум, стару невідроджену природу. Ця схильність прагне до задоволення своїх прагнень, не дивлячись на права інших. Вона прагне багатства або слави, влади, догоджання плоті і суспільних вигод, а заради цього вона запрягає усю енергію розуму й тіла.

Третє – «пиха життєва» – цвіт самолюбства, яке є дуже неприємною для Бога і всіх добрих людей схильністю людини, яка хизується тим, чого повинна соромитися. Коли пожадливість тіла і пожадливість очей вже спроваджує лихо розумової обмеженості, фанатизму і зарозумілості, і коли вони вже зайдуть далі в позбавленні ближніх їх прав і привілеїв, тоді пиха, тріумф нікчемності, одержує перемогу і надимається над нещасними, підданими її владі, впиваючись спустошенням, якого вона наробила.

Ці три джерела нападів великого противника є джерелами, яких, як того бажає Господь, ми повинні остерігатися з невтомною пильністю. Будьмо тверезими, будьмо пильними і остерігаймося, щоб ворог жодним з тих шляхів не знайшов підступу до фортеці нашого серця. Християни повинні бути послідовниками Христа (Мат. 16:24), а не послідовниками доріг цього світу; «Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі» (Кол. 3:2). Ми не повинні ставити телеприймача або чогось чи когось іншого вище Небесного Отця, дослідження і практикування Його Слова. «Дітоньки, стережіться ідолів» (1 Ів. 5:21, УБТ). «Але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість» (Рим. 13:14).

Хоча правдиві християни мають уникати того, що їх руйнує, а навіть того, що може бути нешкідливим саме по собі, якщо це може викрадати їх час і увагу, які, згідно з їх посвяченням Господу, повинні бути звернені в іншому напрямку – однак вони не повинні стати радикалами і нерозумними. Правдиве християнство не породжує фанатизму. Тому він уникає крайностей в думках, словах і вчинках, а в справах життя приймає помірковане становище. Бути вірним Богові – лише це властиво для людини.

В багатьох випадках було б добре, якби правдивий християнин не мав в домі телевізора, особливо, якщо в домі є діти або якщо батьки не в стані вповні всього контролювати, як і самих себе, вибору передач, часу перегляду і т.п.

Але телебачення, якщо буде належно контрольоване, має свою сферу корисності. Певні передачі (порівняно небагато), наприклад, на шкільні чи університетські теми, дуже корисні, а час, проведений при їх перегляді, може бути також корисним у зв’язку зі служінням Господу. Часом розрядка може бути необхідною як запобіжник безпеки (для зменшення нервового напруження чи переживання тяжкого випробування). В таких випадках дуже корисним може виявитися добре вибрана радіо- чи телепередача, заспокійлива музика, гра на фортепіано, відпочинок в парку чи прогулянка.

Але переміни можуть бути доведені до перебільшення і можуть перешкоджати нашій вірності Господу. Ми постійно повинні контролювати свої думки, мотиви, слова і вчинки. Що хотів би Ісус, щоб я робив? Чи я роблю це на славу Божу? Чи п’ємо, чи їмо, чи будь-що робимо, усе робімо на славу Божу! Ми не можемо служити Богові і мамоні.

BS №567, ’83,42; SB №14, ’85,122

Біблійний Прапор №7, січень-квітень 2017