Веріянські Методи Дослідження Біблії

ВЕРІЯНСЬКІ МЕТОДИ

«А брати… в Вереї… були шляхетніші за солунян, – і слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день» – Дії 17:10,11.

Поради посланників Парусії та Епіфанії щодо властивого методу вивчення Біблії

ОБГОВОРЮВАНІ МЕТОДИ

І. ДОСЛІДЖЕННЯ БІБЛІЇ – ТЕМАТИЧНЕ І ПОСЛІДОВНЕ – 1-4 с.

ІІ. ВЕРІЯНСЬКІ МЕТОДИ – 4-9 с.

III. ЗІБРАННЯ ШКОЛИ ПРОРОКІВ – 9-13 с.

IV. ПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ – 13-18 с.

 

I. ДОСЛІДЖЕННЯ БІБЛІЇ

ТЕМАТИЧНЕ І ПОСЛІДОВНЕ

 [Ця і наступна статті спочатку були опубліковані в РТ ‘20:25-31, ‘37:141-147].

Існують різні популярні методи дослідження Біблії. Виникає природне запитання: який з них найкорисніший для нас і найбільше подобається Господу? Усі Божі діти погоджуються з тим, що Біблію потрібно досліджувати, але не всі згідні щодо застосування найкращого способу поступування в такому дослідженні. Деякі стверджують, що потрібно досліджувати саму лише Біблію без будь-яких інших допоміжних засобів. Інші стверджують, що її потрібно досліджувати через окуляри «віровчення», а ще інші, що її потрібно досліджувати за допомогою учителів, особливо «другорядних пророків», генеральних старших, яких Бог покликує для давання покарму на часі.

Немає необхідності звертати увагу дослідників Біблії на недоцільність, необґрунтованість і небіблійність конфесійного віровчення, яке через їхні окуляри дуже зневажає правильність і корисність дослідження Святого Письма. Вдячність Богові за те, що вони зробили поступ в Світлі, щоб могли розпізнати, і тому залишити віровчення різних конфесій як допомогу в дослідженні Біблії! Але є сумнів серед деяких дослідників Біблії щодо того, який з двох позосталих методів кращий – ми називаємо ці методи послідовним і тематичним. В цій статті ми порівняємо і покажемо в контрасті ці два методи дослідження Біблії.

ПОЯСНЕННЯ ТЕРМІНІВ

В англійській мові виникли нові слова, такі як послідовне дослідження (Textbookism) і тематичне дослідження (Topical Testism) для визначення двох способів дослідження Біблії. Під час перебування в Британії ми зустрілися з чимось, що називається «відкрите» дослідження Біблії, яке широко використовується для заміни «веріянських» досліджень Біблії. Ми вважаємо, що ці визначення повніше, через порівняння і протиставлення, представляють ці два способи дослідження, аніж визначення «відкрите» дослідження Біблії та «веріянське» дослідження Біблії. Визначення та вияснення цих визначень допоможе нам прийти до такого ж висновку.

Під послідовним дослідженням розуміється метод вивчення біблійної книги послідовно, розділ за розділом і вірш за віршем, особливо громадою на регулярних зібраннях. Так деякі біблійні групи беруть одну з Євангелій чи одне з Послань, або одного з пророків, і досліджують цю книгу по порядку, розділ за розділом і вірш за віршем. Очевидно, Біблія вживається в такому дослідженні не як книга предметних текстів (а саме такою вона є), але як книга послідовних текстів (якою вона не є). Тому таку практику ми називаємо послідовним дослідженням Книги (Textbookism).

Під тематичним дослідженням мається на увазі логічне, впорядковане, послідовне і повне дослідження зібранням біблійних тем з використанням доказів і текстів, які пояснюють кожен пункт, зібраних з різних частин Біблії. Як приклад тематичного дослідження ми можемо привести зібрання, яке досліджує томи Досліджень Святого Письма, де загальний предмет (тема) представляється в логічний, упорядкований, прогресивний і повний спосіб з доказовими та пояснюючими текстами, зібраними з багатьох частин Біблії. Тому вислови «відкрите» дослідження Біблії і «веріянське» дослідження Біблії не показують так добре контрасту між тими двома методами, як це роблять визначення, вжиті в заголовку даної статті.

Само собою зрозуміло, що те, що ми скажемо про послідовне дослідження, не стосується будь-якого приватного та особистого читання та дослідження Біблії. Щоб ознайомитися з текстом, поверхневими обрисами і загальними фактами Біблії, які кожна Божа дитина має знати, наприклад, її історії, настанови, обітниці і заповіді, читання біблійних книг розділ за розділом і вірш за віршем є необхідним і корисним, хоча дещо інакше є у випадку приватного дослідження Біблії стосовно доктрин, пророцтв і типів. Але попередній рід дослідження повинен практикуватися приватно, а не в зібранні. По суті, такого приватного читання і дослідження ми не можемо назвати послідовним, оскільки Біблія не вживається в ньому як підручник.

Послідовне дослідження означає вживання Біблії як підручника і, кажучи в загальному, вживає її для своєї користі як підручник у зібранні. Дослідження тексту, контексту чи паралельних уривків якогось приведеного вірша в підручнику до Біблії не розглядається як послідовне дослідження Біблії, оскільки таке дослідження текстового, контекстного та паралельного уривка є необхідним для зрозуміння змісту вірша Святого Письма, який розглядається, і на який падає світло з того всього. Таким чином, ми бачимо, що, кажучи в загальному, наша тема звужується до зборового дослідження, якщо ми, кажучи в загальному, виключаємо дослідження доктрин, пророцтв і образів з приватного дослідження Біблії. Який з тих методів повинен вживатися в зібранні? Ми віримо, що предметне (тематичне) дослідження є ідеальним і правильним методом для дослідження в зібраннях. Обговорення тих двох методів виправдовує такий погляд.

БІБЛІЯ НЕ Є ПІДРУЧНИКОМ

Проти послідовного дослідження (Textbookism) ми приводимо перш за все той факт, що Біблія, хоча є книгою текстів, вона не є підручником, і тому не повинна використовуватися як така. Використання її як підручника було б зловживанням, подібно до того, якби ми вживали цвяхи в їжу, хоч деякі люди й ковтають їх, оскільки цвяхи не є їжею. Тому Біблія не повинна вживатися як підручник, оскільки вона не є підручником. Чому ми кажемо, що Біблія не є підручником? Оскільки підручником є систематичне, послідовне і повне вивчення на якусь тему.

Наприклад, книжка для вивчення арифметики є математичним підручником, оскільки її предмети навчання є систематично, послідовно і комплектно укладені. Перш за все, вона подає головні засади і критерії, потім знаки, після того розвиває додавання, потім віднімання, а потім множення, після чого ділення; далі по порядку застосовує ці дії до простих чисел, потім до дробів, а потім до складних чисел і коефіцієнтів, потім до числення з десятковими дробами і т.д. Цей підручник далі пояснює проценти, відсотки, квадратні і кубічні корені, і т.д., аж вичерпає увесь тематичний матеріал. Отже, вона пояснює увесь зміст теми систематично, послідовно і повністю – тому є підручником. Ті ж самі загальні зауваження будуть стосуватися усіх підручників, наприклад, для вивчення мови, мистецтва, природничих наук, історії, філософії, теології і т.п.

Однак кожен, хто загалом зазнайомлений з Біблією, знає, що вона не є систематичним, послідовним і повним розглядом якогось предмету. Святе Письмо є, швидше, більш складне і окутане таємницею, аніж сто разом взятих китайських загадок. Висловлюючи таке зауваження, ми, звичайно, не робимо цього через відсутність пошани до Святого Письма, яке ми приймаємо з найвищою пошаною як дане нам Божественне об’явлення. Ми швидше висловлюємо те, що ясно доводить історія, і про що знають усі Божі святі, оскільки сама Біблія виразно навчає, що вона є книгою несистематичною (Іс. 28:9-13), і що вона промовляє неясним і завуальованим способом (Мат. 13:34,35; Мар. 4:11,12). Біблія ніде не пояснює своїх предметів систематично, послідовно і вичерпно. Вона швидше, як вчить Іс. 28:9-13, подає свої думки на ті чи інші теми «трохи тут, трохи там».

Якби Бог визначив Біблії роль підручника, то приготував би її саме в такому вигляді. Приведені вище тексти доводять, що Біблія була побудована в такий спосіб, щоб приховувала своє значення і заміри перед загалом людей, і щоб було необхідним призначення спеціальних тлумачів (Еф. 4:11-16) для допомоги відповідним способом в зрозумінні різних обрисів її доктрин, пророцтв і образів, коли вони стають правдою на часі (Мат. 13:9-17), щоб вони розуміли, яка частина Божественного Плану виконується. В результаті цього Біблія, будучи книгою текстів, а не підручником, повинна так трактуватися і вживатися не як підручник, але як книга текстів. Тому її вживання як підручника є непедагогічним і є помилковим методом дослідження Біблії.

ІНШІ ПЕРЕКОНЛИВІ ЗАПЕРЕЧЕННЯ

ПРОТИ ВИКОРИСТАННЯ БІБЛІЇ ЯК ПІДРУЧНИКА

Ця складна структура будови Біблії призводить до того, що її використання як підручника є занадто складним завданням для більшості дослідників Біблії, оскільки їм в більшості випадків не вистачає необхідних для цього здібностей і часу. Крім того, це абсолютно неефективно. Впродовж багатьох століть люди намагалися досліджувати Біблію послідовним методом, тобто як підручник, і це в результаті породило найбільш суперечні науки і віровчення, які були представлені світові як ніби основані на Біблії. Це схилило багатьох задуматися над тим, що Святе Письмо є як скрипка з прислів’я, на якій кожен може заграти будь-яку мелодію. Крім того, різні частини Святого Письма, згідно з волею Бога, не можуть бути зрозумілі перед тим, як для них настане властивий час. Бог, після відходу апостолів, поза менш важливими обрисами, незмінно вживав певних «другорядних пророків», генеральних старших Церкви, тобто членів зір, для відкриття тих актуальних обрисів правди (Еф. 2:20; 3:5; Мат. 24:45-47; Об. 1:3,16,20; 19:10; 22:8-10).

Тому використання Біблії як підручника є формою боротьби проти цього обрису Божественного методу об’явлення Біблії Його народові, і тому мусить бути неправильним, порушуючи її порядок. Крім того, ті групи, які впровадили таку практику дослідження Біблії, у більшості випадків зійшли на бездоріжжя марних спекуляцій або здобули дуже мало знання, що мало реальну вартість в доктринальних, пророчих і типічних аспектах. Крім того, через це також виникло багато блудів, що занечищували розуми багатьох, а це побудило мудрі зібрання, які застосовували такий метод, відкинути його. Це дає декому бажану можливість показати свої уявні таланти «викопування чудесних речей зі Святого Письма». Такі зробили б добре, якби задля безпеки власної та інших стримували свої спекулятивні та оманливі схильності. Це також дає сатані нагоду розширювати численні блуди між несвідомими, оскільки він добре знає, як наповнити податливі розуми тими оманами і схилити їх до представлення їх в зібранні.

Дослідження Біблії як підручника в зібранні є навіть більш немудрим, аніж відкидання деякими дослідниками, які б прагнули вивчати астрономію, допомоги компетентного вчителя, а також підручника для вивчення астрономії, і дослідження замість цього небес власними силами без будь-якої допомоги, що – як знає кожна обізнана особа – було б майже безрезультатним. А навіть, якщо вони здобудуть коли-небудь якісь користі від такого методу, то, як доведено, майже завжди це було результатом думок, набутих завдяки допомозі, що походила з тематичного, а не послідовного дослідження. Тому всі ці причини змушують нас прийти до висновку, що дослідження Біблії як підручника не є добрим методом вивчення Біблії Божим народом.

ПРАВИЛЬНЕ ТА ПОМИЛКОВЕ ТЕМАТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Повертаючись до методу, основаного на тематичному дослідженні, ми стверджуємо, що не знаходимо в ньому жодних характеристик, які б заслуговували на критику, що має місце в підручниковому методі. Хто вживає тематичне вивчення, опрацьоване тими «другорядними пророками», яких Господь вживав для приготування підручників, які пояснюють біблійні питання для Його люду, той з певністю робить педагогічне використання особливої побудови Біблії. Під методом тематичного дослідження ми не розуміємо усіх тематичних біблійних дискусій. Дослідження, приготовані тими особами, які не були «другорядними пророками», з певністю впроваджують помилки. Натомість дуже корисними для дослідження Біблії є ті, що були приготовані такими генеральними старшими, яких Бог ужив для подавання «своєчасної поживи» загальній церкві.

Ми не знаємо нічого, що могло б зрівнятися з шістьма томами Досліджень Святого Письма і Тінями Скинії у вживанні для тематичного дослідження, оскільки в них ми знаходимо головні предмети Святого Письма, зібрані з визначених місць «трохи тут, трохи там», пояснювані систематично, послідовно і вичерпно з додатком багатьох цитат з Писання, взятих «трохи тут, трохи там». Цілість розвиває взаємну гармонію кожного уривка Писання і доктрини з усіма іншими біблійними уривками і доктринами, з Божим характером, з жертвами за гріх, з фактами та цілями Біблії.

Тематичне дослідження не означає, що ці праці мають бути прийняті в розум насліпо і без дискусії, але означає, що вони мають досліджуватися як підручники, що їх думки повинні бути розглянуті, і прийняті лише тоді, коли виявляться гармонійними, тобто згідними з собою, з усіма уривками Святого Письма і доктринами, з Божим характером, з жертвами за гріх, з фактами і цілями Біблії. Ми не радимо братам досліджувати будь-які праці, які не є в згоді з тими Дослідженнями, не дивлячись на те, якими особами чи товариствами вони могли б бути видані.

Тому пропоноване нами тематичне дослідження є в певному значенні обмежене, тобто лише тими, які походять від членів зір, чиї праці становлять частину парусійної Правди або є в згоді з нею. Ми віримо, що брати, якщо поступлять інакше, втрачають цінний час, як також наражаються на велику небезпеку і зазнають шкоди в більшій чи меншій мірі. Правильне тематичне дослідження і є дослідженням Біблії, оскільки уважно аналізує різні цитовані та пояснювані тексти, а з їх спільного світла збирає повну біблійну Правду на кожну тему. Таким чином забезпечує дослідника Біблії добре приготованими та сформованими біблійними думками, а ті, які так досліджують Біблію, вчаться розуміти в належній рівновазі біблійні доктрини, заповіді, обітниці, настанови, історії, пророцтва і типи так, як ніхто інший не може їх зрозуміти. Вони не лише вчаться розуміти біблійні справи, але також вчаться розуміти саму Біблію. Вона стає для них живою книгою, сторінки якої подають Правду, яка задовольняє розум і серце, чого ніщо інше не може зробити.

ТЕМАТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ Є БІБЛІЙНИМ І ПРАКТИЧНИМ

Тематичне дослідження, як метод вивчення, очевидно є біблійним ідеалом. Опис проповіді Апостола Павла і дослідження верійських євреїв доводять це (Дії 17:10-12). Павло прибув не для того, щоб радити їм послуговуватися Біблією для «викопування» її змісту для себе. І вони цього не робили. Застосований спосіб поступування був наступний: Павло вияснив їм певні теми Святого Письма систематичним, послідовним та вичерпним способом, наприклад, месіанство Ісуса, Його заступницьку смерть і т.д., даючи їм докази та ілюстрації з різних текстів Святого Письма і фактів [ТР № 135, 31-35 абз.].

Навіть після того веріяни не почали дослідження Книг Біблії, щоб віднайти ті теми, але «досліджували день-у-день», тобто вишукували «трохи тут, трохи там» з «Писання»; розглядали Писання, розкидані тут і там, які цитував Павло для їх дослідження. Вони також не прийняли в свій розум пояснень Павла насліпо і безкритично. Вони швидше перевіряли їх, «Писання досліджували день-у-день, ЧИ так воно є». Тому нічого дивного, що Свято Письмо каже про них, що вони «були шляхетніші»! Нічого дивного, що Святе Письмо каже, що таким методом багато з них були приведені до віри в Правду! Також нічого дивного в тому, що метод навчання Павла та їх метод дослідження предметів з біблійними текстами, як доказами, тобто тематичне дослідження, був названий Веріянським Дослідженням Біблії!

Таким чином, Дії 17:10-12 [порівняй 8:27-35] доводять, що тематичне дослідження є біблійним методом, тобто Веріянським методом дослідження Біблії. Цей метод не лише є в гармонії з особливою побудовою Біблії, тобто, що вживає її як книгу текстів, а не як підручник, а також не лише є методом, який радить Біблія, але також є в гармонії з функціями «другорядних пророків» в загальній церкві і з функціями «другорядних учителів» в локальних зборах. Він дає тим першим учителям, яких Господь вибирає для подавання «своєчасно поживи», можливість представити загальній церкві підручники для навчання біблійним темам з властивими доказовими текстами; також він дає місцевим учителям належні підручники для вжитку задля навчання зібрань в зборових дослідженнях. Таким чином дослідження тематичних текстів є ідеальним методом для вчителів в церкві і найкраще озброює їх до праці в інтересах братів і сестер.

Це також ідеальний метод для проводження досліджень у зібранні. Він не дає в руки як підручника збірки настільки складної літератури, що майже кожен помилково її перекладає (Іс. 28:13; Дії 8:2-35), але дає в руки підручники, щоб дослідники не лише були в стані їх зрозуміти, але також вживати з всілякою користю для пояснення Біблії. Він захищає їх від місцевого старшого чи інших, які могли б намагатися навчати їх неправді. Він дає їм для подальшого використання довідники, які мають велику цінність; також дає їм на допомогу найздібніших вчителів, щоб вони допомагали дійти до правильних висновків. Пропонуючи їм необхідну допомогу, одночасно схвалює їх індивідуальність, залишаючи їм особисту відповідальність в сфері мислення, аналізування, доведення та перевірки наук, які їм пропонуються.

Тому це ідеальний метод для зібрання. Врешті-решт, він приносить плідні результати. Як колись він приносив великі благословення шляхетним веріянам, так тепер виробляє великі благословення тим, які здібні мислити і діяти. Найбільш поінформовані і розвинені християни це не ті, котрі постійно слухають проповіді, ані ті, котрі досліджують Святе Письмо як підручник, оскільки вони назагал впадають в різні пересівання, що тепер видно з усіх боків. Але найкраще поінформованими і найбільш розвиненими дослідниками Біблії є ті, котрі в якості свого методу дослідження Біблії вживають правильний метод тематичного дослідження на противагу до її дослідження як підручника. Ці розважання спонукають нас до висновку, що Божий люд добре зробить, якщо уникатиме цього останнього методу, а буде розвивати тематичне дослідження. Підручниковий метод становить частину шостої «нищівної зброї», революціонізму, викликає тепер спустошення серед неутвердженого люду Правди і об’являє деяких як членів Великої Громади (було написано, коли Велика Громада ще була на землі, тобто перед 1979 р. – прим.пер.), а інших як членів другої смерті. Уникаймо вживання цієї «нищівної зброї»! Вживаймо визнаний Богом метод тематичного дослідження, «писарського каламара» (Єз. 9:3; ТР ‘63:44), оскільки він є шляхом до теперішніх благословень і майбутнього життя.

PТ № 592, ‘84:53; ТР № 346, ‘84:165

II. ВЕРІЯНСЬКІ МЕТОДИ

Як ми й обіцяли якийсь час тому, представляємо в цій статті деякі веріянські методи, які впродовж років застосовувалися в зібраннях веріянських досліджень Біблії, починаючи з Біблійного Дому ще в Аллегейні, Па, які є корисними для вчителів і дослідників [порівняй R 1866-1868, 1900, 4009, 4562, 4589, 4717, 4886, 5089-5070, 5143, 5705; Книга Питань і Відповідей, 775, 776, 785; РТ ‘39:142].

Крім того, вдалими дослідженнями є ті, в яких як вчителі, так і учні є зацікавленими сторонами, а найкращими уроками є ті, до яких готуються усі члени збору і беруть в них участь. Старший [чи диякон, який може услуговувати час від часу], який іде на зібрання без приготування, сподіваючись, що несподіване осяяння, не дивлячись на його лінощі, дозволить йому «витрусити урок з рукавів», наражається на Боже незадоволення, і в більшості випадків принесе шкоду собі і збору. Збір, який слабенько готується до уроку, отримує мало користі і приносить шкоду собі, а також старшим. Ідеалом, який Господь ставить перед старшим, як і учнем, є приготування до уроку (2 Тим. 2:15). Урок, добре приготований учителем і учнями, приносить користь розуму і серцю, і долучає Боже визнання. Ці розважання схиляють нас до представлення певних думок на тему приготування уроку старшим і провадження його в зборі, а також участі в ньому збору.

ЗАГАЛЬНІ І ДЕТАЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

Маючи на увазі ясність питання, ми хочемо звернути увагу на різницю між двома групами запитань. Одну групу ми назвемо загальними запитаннями, а другу – детальними. Під загальними запитаннями ми розуміємо ті запитання, які є надруковані в книжечці Веріянських запитань [передрукованих як додатки до виданих нами в 1937 році шести томів Досліджень Святого Письма і Тіней Скинії – англ.]. Під детальними запитаннями ми розуміємо ті запитання, які старший готує на підставі тих, що є надруковані у Веріянських запитаннях, тобто на підставі загальних запитань. Наш дорогий Пастор зовсім не розумів, що запитання, поміщені в томах, тобто загальні запитання, є єдиними, які ставлять старші на дослідженні. Він, швидше, вважав, що ці загальні запитання мають вживатися як такі, що становлять насіння, з якого повставатимуть усі інші запитання, які ніби виростають з ґрунту розуму брата старшого.

Тому загальні запитання повинні бути підставою для серії інших запитань, тобто детальних, які готують старші, як надбудову на фундаменті загальних запитань. Метою детальних запитань є спрямування збору до відповіді на загальне запитання. Це означає, що зазвичай загальне запитання ставиться вкінці, натомість детальні запитання ведуть до відповіді на нього, логічно його випереджаючи. В деяких випадках загальне запитання в практичних цілях може бути поставлене першим. Це має місце тоді, коли детальні запитання основуються на відповіді на загальне запитання.

Інколи логічне викладення справи теми вимагатиме одного чи кількох детальних запитань, що попереджатимуть загальне запитання, після якого може бути поставлене одне чи більше детальних запитань. Інколи загальне запитання без будь-яких детальних запитань може бути єдиним, яке з користю може бути представлене зборові. В будь-якому випадку старший мусить прийняти рішення, і це тоді, коли готується до ведення студії. Правдоподібно в дев’яти з десяти випадків виявиться, що практичніше буде поставити спочатку детальні запитання перед тим, як буде поставлене загальне. Досвід, з кожним разом все більше допомагаючи старшому, дозволить йому вирішити, який з поданих вище чотирьох прикладів ставлення загальних запитань буде більш властивим в кожному конкретному випадку.

Якщо загальні запитання старший отримує з готових Веріянських запитань, то його особливим завданням буде приготування детальних запитань [якщо мова йде про епіфанічні томи, то запитання є опрацьовані майже у всіх випадках з урахуванням детальних запитань]. В процесі цього важливого етапу приготування старшого ми хочемо представити йому кілька практичних пропозицій, які впродовж років були перевірені та визнанні корисними. В формулюванні детальних запитань потрібно дотримуватися особливо чотирьох засад.

  • Загальні запитання є скороченням абзаців, на яких вони основані. В результаті ці абзаци є відповідями на загальні запитання, які підсумовують їх.
  • Ключові слова або групи слів, які виступають в загальних запитаннях, відносяться до головних думок абзаців і передають їхній зміст. Загальні запитання підсумовують ці абзаци.
  • Загальні запитання, а також їх підставові абзаци мають досліджуватися в світлі один одного, оскільки вони пов’язані між собою, як підсумування та опрацювання.
  • Детальні запитання повинні бути основані на ключових словах чи групах слів, які виступають в загальних запитаннях, оскільки ключові слова чи групи слів у загальних запитаннях відносяться до головних думок підставових абзаців і підсумовують їх. Таким чином, детальні запитання, основані на такій підставі, видобудуть головні думки з абзаців. Ці чотири засади стосуються більше веріянських запитань, що відносяться до праць нашого Пастора, аніж до тих, які є в Теперішніх Правдах [а також в епіфанічних томах], хоча ці засади стосуються також і їх підпитань, як показує досвід.

Трохи розважань відразу переконають нас про мудрість і користь таких чотирьох засад з посиланням на книжечки веріянських запитань. Досвід з їх застосуванням переконає нас ще більше в їх мудрості і користі. Певний приклад з ілюстрацією щодо тих засад в приготуванні детальних запитань буде помічним.

В якості прикладу використаємо перше запитання з книжечки п.н. «Веріянські запитання» до книжки Тіні Скинії, беручи в круглі дужки слова чи групи слів, на яких опираються детальні запитання, і ставлячи відповідні числа в квадратних дужках перед кожною круглою дужкою, що відноситься до числового порядку кожного запитання; [5] (Яку) [3] (Бог) мав мету, [2] (встановлюючи) будівлю [1] (Скинії) [2] (на пустині), а також [4] (пов’язані з цим церемоніальні служіння?) [6] (Євр. 10:1); [7] (8:5); [8] (Кол. 2:17); [9] (Тіні Скинії, 7 с., 1 абз.); [10] (Z ‘02:235). На цьому питанні будуть основані наступні детальні запитання: (1) Що таке Скинія? (2) Де вона вперше була поставлена? (3) Хто був її архітектором? (4) Що з нею було пов’язане? (5) Тут можна поставити загальне запитання. (6) Як Євр. 10:1 доводить правдивість цієї відповіді? (7) Як Євр. 8:5 доводить її правдивість? (8) Як це доводить Кол. 2:17? (9) Прочитай Тіні Скинії 1 абз. на 7 с. на підтвердження цієї відповіді. (10) Прочитай Z ‘02:235.

Інколи, як у випадку аналізованого нами запитання, загальне запитання не охоплює усіх головних думок, що виступають в цілому абзаці. Тоді старший зробить добре, якщо виловить ті головні думки, ставлячи загальні та детальні запитання. Такі додаткові запитання зазвичай повинні бути поставлені перед розглядом підтверджуючих віршів і завжди перед прочитанням підтвердження з підручників.

Загальне запитання також може бути основане на другому реченні абзацу, як, наприклад: [1,2] (Що ще, окрім Скинії, а також її служінь та церемоній, було типічним?) Це загальне запитання може послужити за приклад, коли вимагається більше, аніж однієї відповіді. І, відповідно, його можна розділити на стільки частин, скільки є відповідей на загальне запитання, наприклад: (1) які були перші з тих додаткових типів? (2) які були наступні з тих додаткових типів? А щоб звернути увагу на те, що в загальному запитанні немає більше, аніж однієї відповіді, то всі цифри можуть бути поміщені в своєму порядку перед круглою дужкою, що містить загальне запитання, на що ми вже звернули увагу вище.

Крім того, старший міг би сформулювати загальне запитання, яке пов’язується з третім реченням абзацу, який ми розглядаємо. Зміст цього речення подібно не охоплений загальним запитанням, процитованим вище. Ось приклад третього речення: [7] (Яким буде результат [6] (старанного) [5] (дослідження) нами тих типів, які [1] (ізраїльтяни) [2] щорічно повторювали [3] (аж до Євангельського віку) [4] для нашого збудування?). [8] (1 Пет. 1:11); [9] (Євр. 10:1-3). (1) Який народ був вжитий для реалізації тих типів? (2) Як часто він їх повторював? (3) До якого віку ці типи мали повторюватися? (4) Для чийого збудування вони були поміщенні? (5) Що ми повинні робити з тими типами? (6) Як ми повинні їх досліджувати? (7) Загальне запитання. (8) Як 1 Пет. 1:11 підтверджує думку цього запитання? (9) Як Євр. 10:1-3 її підтверджує?

Наведені приклади послужать як ілюстрація застосування чотирьох головних засад, поданих вище, задля урегулювання загального поступування в приготуванні детальних запитань, основуючись на загальному запитанні під час наших досліджень.

ДОПОМОГА ДЛЯ ПАМ’ЯТІ

Є ще друга справа, яка заслуговує на увагу. Справа, пов’язана з приготуванням старшого до Веріянських студій, а саме пам’ятання про те, що він приготував. Тому що не грає ніякої ролі те, як багато і як добре він приготувався до своєї студії, якщо забувся, що приготував. В такому разі він зазвичай не буде в змозі провести студію. Тому для нашої несильної пам’яті якісь поради можуть виявитися корисними.

Незалежно від думок, що містяться в студії, існують три речі, про які старший повинен пам’ятати: (1) про свої детальні запитання, (2) про слова і групи слів, на яких він їх основує, і (3) про порядок, в якому має намір їх представити. Простий спосіб брати в круглі дужки певні слова чи цілі групи слів, на яких він основує свої детальні запитання, дозволить йому, кидаючи один погляд, пригадати собі слова чи групи слів, на яких основуються його детальні запитання. Крім того, ці слова чи групи слів відсвіжують його пам’ять щодо детальних запитань, коли він розставить їх в такому порядку, в якому хоче поставити запитання, цифрами 1, 2, 3 і т.д. перед відповідними словами чи групами слів. Ці числа, якщо кинути оком, відразу пригадають йому порядок, у якому він хоче поставити свої запитання. Якщо старший хоче оперти два речення чи більше на якомусь слові чи групі слів, то може розмістити відповідні цифри всередині дужок, прямо над якимсь словом чи групою слів, або, якщо є місце, може розмістити їх по порядку одні над одними перед дужками. Цей простий спосіб виявиться допоміжною підпорою для нашої кульгавої пам’яті. Вище ми показали ілюстрацію більшості тих деталей в приведених тут запитаннях.

Старший, коли готується до студії, повинен пам’ятати про третю важливу справу, тобто про різні здібності членів збору. Для цього потрібно було б умовно поділити учасників збору на три групи, які відрізняються розумовими здібностями: (1) найвищими, (2) середніми і (3) найнижчими, що стане в нагоді. Старший в процесі приготування до студії може розділити свої запитання на три категорії: (а) складні, (б) середні і (в) легкі, ставлячи їх відповідно трьом групам учасників. Літери а, б і в, у поєднанні з цифрами перед круглими дужками, дозволять старшому одним поглядом належно оцінити, для чиїх здібностей в зборі призначені відповідні запитання. Подібні думки, впровадженні в практику, дадуть кожному учню нагоду відповісти згідно своїх здібностей. Якщо ж складні запитання ставляться найменш здібним учням, то вони наражуються на знеохочення і втрату зацікавленості. Якщо ж легкі запитання ставляться найздібнішим учням, то вони також втрачають зацікавлення. Поступування згідно з поданими вище вказівками допоможе підтримати зацікавленість і послужить заохоченню усіх, що, очевидно, є дуже бажаним.

ВЕДЕННЯ СТУДІЙ

Вище ми представили старшим певні пропозиції, які стосуються головніших способів приготування ними студій, а тепер пропонуємо їм використання деяких більш важливих методів ведення студій у зборі:

  • Нехай старший пристосує свої запитання до різних здібностей членів збору, щоб поставити складні запитання тим, котрі зможуть на них відповісти, легкі запитання – пересічним учням, а найлегші – найменш здібним.
  • Далі, нехай старший поставить своє перше запитання приблизно трьом особам, звертаючись до них поіменно. Потім це перше запитання нехай поставить перед зібранням, щоб отримати додаткові коментарі або відмінні від тих, які подали три згадані особи, до яких він звернувся в першу чергу. Тоді, по-третє, коли усі бажаючі щось сказати висловилися, відповідаючи на перше запитання, нехай старший подасть свої думки, як підсумок дискусії, завершуючи тим самим дебати на тему конкретно визначеного запитання. Так само нехай старший зробить і з усіма іншими детальними запитаннями, які він приготував, основуючись на загальному запитанні.
  • Нарешті, нехай старший поставить загальне запитання, так само, як він робив з детальними, тобто, по-перше, спочатку приблизно трьом визначеним особам, по-друге, зібранню, а потім підсумує сам.
  • Після представлення загального запитання і всіх детальних, основаних на загальному, нехай старший запитає збір, чи хтось хотів би поставити запитання від себе, не на будь-яку тему, але тісно пов’язане з обговорюваним загальним запитанням. Порядок, користь і економія часу забороняють ставити запитання не пов’язані з обговорюваним загальним запитанням. З запитаннями, які стосуються інших тем, на які з різних причин потрібно було б відповісти, потрібно виділити трохи часу після завершення студії, але перед закінченням зібрання. Причин, через які зібрання повинно мати можливість ставити запитання, що пов’язані з будь-яким загальним запитанням, перш ніж перейдеться до наступного загального запитання, є багато: Деякі члени збору могли б не зрозуміти досліджуваної теми або старший міг би не звернути уваги на кожен пункт, пов’язаний з загальним запитанням або відповідним абзацом. По причині різниці, яка існує в поглядах, було б розумно обговорити та вирішити справу і т.д.
  • Якщо члени збору ставлять запитання, то нехай ведучий зібрання представить зібранню, а не трьом особам поіменно, як це робив у випадку детальних та загальних запитань. По-друге, коли відповість стільки охочих, скільки забажає, нехай старший звернеться до особи, яка поставила запитання, щодо її думки. І, по-третє, нехай сам подасть свою думку, щоб в такий спосіб, підсумовуючи тему, завершити дискусію на кожне запитання, поставлене в зібранні. Тому, хоча старшому не належить перше слово у відповіді на будь-яке запитання, то, як речник збору, він виражає останнє слово у відповідь на кожне поставлене запитання, що він робить, підсумовуючи дискусію.
  • Якщо після завершення відповідної студії ставляться запитання, не пов’язані з даною студією, то нехай старший підійде до них так, як було подано в попередньому пункті, спочатку представляючи його зібранню, а потім даючи слово тому, хто запитує, а потім нехай і сам підсумує.
  • Зазвичай після закінчення детальних і загального запитань, якщо є якісь підтверджуючі вірші для відчитання, то їх потрібно прочитати. Інколи краще було б прочитати їх під час розбирання детальних запитань. В даній справі старший повинен керуватися власним розсудом.
  • Нехай ці вірші будуть вияснені як підтверджуючі докази у відповідь на детальні запитання, поставлені старшим, згідно з вказівками, доданими у зв’язку з детальними запитаннями.
  • Потім хтось, хто добре читає, повинен прочитати докази, які містяться у підручнику досить сильним голосом з відповідною вимовою, аби всі могли зрозуміти тему. В такий спосіб нашому Пастору дається можливість підсумувати студію як відповідь на кожне загальне запитання.
  • Далі нехай старший підніме справу наступного загального запитання, як представлено вище, і так далі нехай провадить студію аж до закінчення.

КОРИСТІ З ОБГОВОРЕНИХ МЕТОДІВ

Користей, які випливають з обговорюваних методів ведення веріянських зібрань, є багато. Вони дають можливість зберігати спокій і порядок у зібранні, забезпечують регулярність повчання та навчання, залучають учня, даючи йому можливість індивідуальної відповіді, пристосовують тему до різних здібностей членів збору. Дають також кожному можливість висловлення власної думки і розуміння, що висловлена ним чи нею думка є вираженням кожної справи, представленої зібранню, запевняє дисципліновану свободу висловлювання в зібранні і сприяє розвитку серця і розуму як учителя, так і учня.

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО УЧАСТІ ЗІБРАННЯ

Тепер потрібно було б представити певні пропозиції тим, які не відвідують зібрань. Вони повинні готуватися до своїх студій, тому що неприготована студія веде до зла, балагану і відсутності відповіді, без потреби принижує зібрання і вчителя, дає причину для спорів і поширення помилок, і в кращому разі голова і серце отримають невелику користь. У той же час, добре приготована студія зазвичай перебігає ефективно і спокійно, корисно впливаючи як на вчителя, так і на зібрання, сприяє Правді, виявляє помилки і підносить голову й серце. Тому ми пропонуємо, щоб як зібрання, так і старший готувалися до своїх студій.

Одним з найкращих способів приготування до уроку є дослідження в світлі один одного загальних запитань, а також абзаців, на який ці запитання основані, а також занотовування зав’язків між ключовими словами і групами слів в загальних запитаннях, а також головними думками в абзацах, як це було вище запропоновано для користі старших. Потрібно зазирати у всі посилання, досліджувати їх і їх контекст. Усі подані тут вказівки, використані з прикладанням розумових зусиль, щоб майстерно опрацювати студію, виявляться дуже важливими в приготуванні збору до студій.

Членам зібрання, які приймають участь в студіях збору, подамо кілька порад в певному порядку. Щоб вони краще могли засвоїтися, то пронумеруємо їх.

  • Підручник нехай буде закритий, а книжка питань відкрита, коли ставляться запитання. Ми навчимося дуже мало, якщо будемо відчитувати відповіді! Наші вчителі в світських закладах, знаючи про це, вимагають від нас такого вивчення уроку, щоб ми могли відповідати, як зрозуміли і запам’ятали. Чи не повинні ми робити принаймні стільки ж для Господа?
  • Коли запитання ставляться поіменно, то нехай кожен чекає, аж ведучий зібрання поставить йому запитання, а не відповідає за когось. Через очікування на запитання, яке буде поставлене нам особисто, ми практично розвиваємо самоконтроль і застосовуємо Золоте Правило. Відповідь на запитання є привілеєм. Ніхто не повинен відповідати за іншого, позбавляючи його в такий спосіб привілеїв, так як сам не хотів би, щоб його позбавили цього привілею.
  • Кожен відповідає на запитання, представляючи його цілому зібранню, і, користуючись нагодою, присвячує відповіді стільки часу, скільки цього вимагає ситуація, пам’ятаючи, що інші теж прагнуть такої нагоди і відповідного часу для висловлення своїх думок.
  • Нехай кожен старається відповісти стисло на запитання, упускаючи все, що не пов’язане з темою. Дотримання цих порад дозволить в зборі особам зі слабкими нервами уникнути стресів і запобігти непотрібному повторюванню, а також втраті часу на балаканину, якої дехто допускає. Не одному здається, що відповідаючи на будь-яке запитання, вони повинні представити увесь План, не дивлячись на те, що це потребує лише частинки Правди. Висловлювання усього на загальне запитання, основуючись на поставленому детальному запитанні, доводить відсутність порядку, оскільки це б випереджало відповіді на запитання, яких ведучий зібрання ще не поставив. В такий спосіб хтось втручається в справи ведучого та інших у зібранні. Стисла відповідь на запитання допомагає усім, включно з тим, хто відповідає.
  • Нехай кожне дослідження теми буде настільки стислим, наскільки це тільки можливо. Це необхідно, щоб зробити необхідний поступ в студій, на якій кожне запитання ставиться трьом особам, і на які відповідають багато інших, що хочуть на них відповісти, а ведучий підсумовує кожне запитання. Кожна особа в зібранні може також поставити свої запитання, і на ці запитання відповідає кожен, хто бажає дати відповідь, а також той, хто запитує, і ведучий старший. Крім того, розлогі відповіді зазвичай порушують справи, які виступають в пізніших запитаннях, тоді як стислі відповіді не лише уникають втрати часу, а й назагал краще розуміються іншими, потрапляючи переважно в саму суть справи.
  • Отже, нехай кожен, хто відповідає, обмежує свою відповідь запитанням старшого. Нехай не розтрушує відповідей інших, бо дослідження переросло б в дебати. Докоряння та виправлення не належать усім, а є прерогативою старшого. Це було б втручанням в справи старшого, завданням якого є поправлення відповіді інших. Якщо хтось зауважує, що на його думку була дана неправильна відповідь, то нехай зачекає, аж старший її поправить. Ведучий зібрання може не внести поправки, бо на його думку не було помилки у відповіді, або він міг би думати, що помилка була незначною, або міг забути про неї. Якщо старший не поправив помилкової відповіді, а хтось з учасників зібрання вважає, що помилку потрібно було б виправити, то нехай почекає, аж загальне та детальні запитання закінчаться, і старший дасть зібранню можливість поставити запитання. Нехай тоді старанно сформує запитання, не в дусі виправлення когось іншого, і представить його старшому, який поступить з ним так, як пропонується вище, тобто, представить його цілому зібранню, потім питаючому, а в кінці сам на нього відповість. [В деяких випадках питаючий може поставити запитання старшому за якийсь час після зібрання. Брати повинні завжди старатися у властивому, покірному дусі співпрацювати, наскільки це можливо, зі старшим, оскільки старший часто має перед собою тяжку службу. Не слід без потреби створювати йому клопоти].
  • Якщо хтось ясно представив думку, яку хтось інший хотів подати, то нехай цей останній буде цим задоволений і не марнує часу, випробовуючи терпіння інших, повторюючи те ж саме.
  • Якщо хтось хоче сказати щось інше чи додати до запитання, то нехай зробить це в спосіб, згідний з порядком, оскільки бажано, щоб кожна думка, пов’язана з темою, яка розбирається на зібранні, могла бути представлена. Стримування від висловлення якоїсь думки може залишити когось в помилковому розумінні або спричинити замовчання потрібної Правди.
  • Перш ніж члени збору почнуть ставити запитання, було б добре, якби вони почекали, аж ведучий поставить загальні запитання і приготовані ним детальні запитання, основані на загальному запитанні. Тому що зазвичай такі запитання перешкоджають і випереджають запитання старшого, опрацьовані за якимось порядком, бентежачи старшого та шкодячи зібранню. Якщо старший не ставить тих запитань, які виникають в інших, то їм буде дана можливість представити їх в призначений на запитання час. В такий спосіб нічого не буде втрачене, а дещо буде набуте завдяки очікуванню із дотриманням порядку.
  • Нехай кожен виявляє до відповідей іншого таку ж щиру зацікавленість, яку хотів би мати до своїх. Дійсно, виявляймо більше, нехай кожен надає перевагу іншим в привілеях ставлення запитань і давання відповідей!

Описані способи поступування членами збору у значній мірі забезпечать порядок і спокій в зібранні, розвинуть справедливість і любов серед ведучих і членів збору, оживлять голову й серце у всіх аспектах, зроблять так, що зв’язки, які нас єднають, виявляться справді благословенними. Вони зроблять так, що наші дослідження в дійсності стануть гостинами любові, фактично і з назви, будуть приємними старшому і радісними для зібрання, принесуть честь Господу і славу Отцю. Тому Божому Ізраїлеві всюди щиро радимо описані вище методи веріянських досліджень, запевняючи його, що він буде значно більше благословенний завдяки властивим веріянським дослідженням, аніж вживанню Біблії як підручника чи іншим методам дослідження.

ЗІБРАННЯ БЕЗ СТАРШИХ

В деяких зібраннях, чи то по причині відсутності у членів збору кваліфікацій на старших, чи по причині бар’єрів через стать, немає нікого, хто міг би служити як старший. Як в таких випадках можуть з користю бути застосовані представлені вище методи? Ось наша відповідь: Нехай буде обраний чи обрана якийсь здібний ведучий чи ведуча, найкраще по черзі, обов’язком яких буде представлення зібранню в поданому вище порядку детальних запитань, які члени зібрання готують вдома, і які будуть ставитися в зібранні на підставі загальних запитань.

Такий ведучий чи ведуча після прочитання загального запитання може поступити наступним чином: Нехай він чи вона звернеться до зібрання з питанням, хто має запитання, пов’язані з загальним запитанням? Якщо хтось з членів збору подасть таке запитання, то нехай ведучий чи ведуча поставить його приблизно трьом особам, потім зібранню, а потім питаючому. Нехай він чи вона не підсумовують запитань, як це робить старший, але нехай він чи вона дадуть відповідь тільки тоді, коли мають сказати щось додаткове чи щось відмінне від того, що сказали інші. Нехай ведучий чи ведуча поступить так само з усіма запитаннями, загальними і детальними, як представлено вище. Потім нехай у відповідний час дасть можливість поставити запитання на тему віршів Св. Письма, як це подано вище.

На кінець, у зв’язку з кожним загальним запитанням нехай він чи вона попросить відчитати відповідні абзаци з підручника, як це запропоновано вище, даючи зібранню можливість ставити в кінці студії запитання, не пов’язані з досліджуваною темою, і поступаючи так, як описано вище.

Описана процедура вимагатиме від кожного члена збору приготування, детальних запитань в спосіб, до певної міри подібний до того, який пропонується старшому. Через таке поступування збори можуть дуже добре розвиватися, не дивлячись на відсутність старших. Насправді додаткові користі, які виникають з можливості приготування цілим зібранням детальних запитань у великій мірі вирівняють певні втрати, що виникають з відсутності старшого в зборі.

PТ № 592, ‘84:55; ТР № 346, ‘84:169

 III. ЗІБРАННЯ ШКОЛИ ПРОРОКІВ

Визначення Школа Пророків є біблійним. В Біблії згадується, що громади пророків або групи «синів пророчих» існували за часів Самуїла, Іллі та Єлисея (1 Сам. 10:5,10-12; 19:20-24; 1 Цар. 18:4,13; 20:35; 2 Цар. 2:3,5,7,15; 4:1, 38; 5:22; 6:1; 9:1). Здається, в тих громадах або групах пророки Єгови навчали на пророків інших, які пізніше служили як такі.

Тому це визначення, зібрання Школи Пророків, вживалося братами Расселом і Джонсоном, і відтоді вживалося для зібрань, на яких навчалися або тренувалися посвячені брати, які посідали достатньо ясне знання підставової Правди і певний талант (можливо, більше чи менше прихований) до публічного пояснення і навчання (включно з зібраннями досліджень) – тобто доброго послання Правди, а також вдосконалювалися в здібностях це робити. Це допомагало їм ставати здібними або ще більше здібними давати пояснення за допомогою Плану Віків, фільмів, діафільмів та інших аудіо-візуальних посібників, а також ставати більш здатними говорити публічно і приватно перед різною аудиторією, а також приймати участь в служінні на радіо і телебаченні.

ПОРАДА БРАТА РАССЕЛА

Бр. Рассел схвально написав про таку Школу Пророків. Зверніть увагу на його слова щодо праці розширення зібрань в Книзі Питань, 526,527 с.:

«Якби хтось запитав, чи ця праця не була б доброю нагодою залучити до праці інших братів, які раніше не мали досвіду в такому роді служіння, ми б відповіли: Ні, тому що це не місце для недосвідченої особи. Насамперед вони повинні здобути свій досвід. Ми не хочемо залучати до цієї праці новачків. До праці розширення зібрань повинен залучатися «не новонавернений» в науці і промовах. Новонавернений повинен спочатку здобути досвід. Але як? Одного разу в Пітсбурзі (а деякі відтоді пробували практикувати це у Нью-Йорку; але в Пітсбурзі я мав з тим справи), ми розпочали те, що ми називаємо Школою Пророків; ця назва не означала для нас того, що вона означала, коли почала вживатися, та, все ж, ця назва здалася нам дуже доречною для праці, що була перед нами, коли ми розглядали її в світлі Нового Заповіту.

Пророк в біблійному значенні був той, хто був публічним промовцем, не обов’язково провидцем чи мав об’явлення, але публічним промовцем, і саме в цьому значенні Апостол Павло вживав це слово, коли сказав: «Про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати». Ці слова наводять на думку, що ми повинні обрати, швидше, здібність публічного промовця.

Отже тепер, коли ми зауважили, що деякі брати мають таланти до публічних промов, ми запропонували їм збиратися разом малою групою, щоб слухати і висловлювати зауваження до промов один одного.

Вони не говорили на публіку чи до цілого збору. Вони не мали кваліфікацій, особливо до промов. Деякі мали нахили, які могли зростати і розвиватися. Але ми не хотіли примушувати збір до слухання некваліфікованих промовців. Ніхто не повинен бажати надокучати зібранню чи комусь іще. Лише ті, які є кваліфікованими і виявили талант і здібності, повинні бути обрані до виголошення промов до збору чи до публіки. Наші вказівки і тренування для таких осіб повинні даватися і отримуватися приватно.

В цьому зібранні ми визначили одного брата як спеціального критика, а після нього всі присутні мали можливість висловлювати зауваження промовцю. Деякі з цих молодих братів висловлювали свою критику занадто гостро, так що виникла небезпека тим самим знеохотити всіх присутніх. Тому виникла необхідність, щоб я застеріг їх від надмірного критикування, інакше могло б не залишитися нічого, тільки шкіра і кості. Я думаю, було б добре мати таку школу під належним контролем для навчання зборових та публічних промовців, і не нав’язувати зібранню чи публіці некваліфікованих, недосвідчених новачків як промовців».

ДОРЕЧНЕ ПИТАННЯ І ВІДПОВІДЬ

Зверніть також увагу на слова бр. Рассела в Z 5987, 5988, пов’язані з душпастирською працею:

Питання: Чи повинні деякі молоді брати тренуватися в цій праці, звертаючись час-від-часу до загального зібрання?

Відповідь: Новонавернені, звичайно, не повинні залучатися до цієї праці. Господь враховує добрі наміри, що походять з серця; але для даної праці потрібно більше, аніж добрі наміри, що погоджується з вказівками Слова. Лише ті, які мають таланти до публічних промов, і в додатку до цього мають ясне знання правди і здібність навчати – лише такі повинні призначатися до важливої праці зацікавлення людей, які лише нещодавно прийшли до пізнання правди, і то в обмеженій мірі, і чиї розуми в більшій чи меншій мірі упереджені через помилкові погляди. Найкращий талант, який є у зборі, не буде занадто добрим для такого служіння.

Крім того, скажемо, що запрошувати новонавернених, щоб вони зверталися з публічною промовою до збору в неділю чи в будь-який інший час, було б дуже погано. Господнього народу не слід томити більше, аніж будь-яку іншу аудиторію. Тих братів, які виявляють певні таланти, потрібно заохочувати до навчання та тренування, але не до тренування коштом інших, а своїм власним. Ми вже давали рекомендацію, і робимо це знову, щоб більш досвідчені брати, які відчувають, що вони мають таланти до Господньої служби, могли бути заохочені проводити зустрічі між собою і, можливо, щоб серед них був присутній хтось з братів старших як модератор, який би вислуховував їх і робив лагідні зауваження – щодо способу, голосу, тону, розуміння доктрин, логіки і т.п. Члени цього зібрання повинні бути допущені до висловлювання зауважень один одному, але не надто суворо, інакше сором’язливий брат міг би бути знеохочений від подальших зусиль.

Ми рекомендуємо План Віків як одну з найкращих вказівок для таких новачків, як один з найкращих способів навчитися представляти Божественний План. Їх потрібно заохочувати до якнайточнішого представлення Лекцій Плану Віків [надрукованих в E 16, Схема Плану Віків]. Тримаючись тих трьох обрисів на четвертий вечір потрібно запросити аудиторію ставити запитання щодо кожної частини Божественного плану, представленого на Карті, а компетентний інструктор повинен бути здатний відповісти на кожне таке запитання. Для виконання цих вимог має бути більше, ніж новачок. Навіть досвідчені брати серед Господнього люду зроблять добре, якщо постійно будуть відсвіжувати свій розум через постійне дослідження…

НОВІ МОЖЛИВОСТІ СЛУЖБИ

Багато наших дорогих друзів були здивовані, коли побачили, які можливості відкриває ця праця. Ми побачили, що багато з тих, які хоч трохи посмакували правди, дуже хочуть відвідувати ці зібрання, на яких пояснюється Схема Плану Віків, показаного в Біблії – хоча деякі й не є достатньо зацікавлені розпочати докладно читати обриси правди. Коли вони зацікавилися Картою Віків, то загалом почали цікавитися читанням іншої літератури; усі розмови мають вестися з наголошуванням на важливості дослідження Біблії, а також на потребі мати Біблійні Ключі, якщо вони хочуть отримати користь від дослідження. Вони знають, і ми всі знаємо, що Біблія була у вільному користуванні людей впродовж ста років, і що таке читання, вірш за віршем і розділ за розділом шляхом так званого дослідження Біблії, має місце у всіх деномінаціях з малим результатом.

Не багато, за винятком дослідників Біблії, можуть справді відповісти на будь-які біблійні запитання. Зрозумівши, як потрібно досліджувати Біблію, продовжуймо в такий самий спосіб і протягуймо руку допомоги іншим. Тим не менше, якщо там є хтось, хто ще не посвятив себе нерозсудному і старому методу дослідження Біблії, не наша справа перешкоджати їм, але пропонувати Божественний спосіб, і самим продовжувати робити це в такий спосіб, в який Господь благословив нас і продовжує нас благословляти.

На нашу думку, дороги брати і сестри, перед нами велика праця, і відповідно до того, наскільки ми будемо до неї готові, Господь буде радий благословити нас участю в ній. Деякі можуть мати участь у відвідуванні тих адрес, які вже були зібрані. Інші можуть приймати участь в представленні обрисів Божого Плану, а ще інші можуть приймати участь у провадженні Веріянських студій. Не забуваймо, дорогі брати, що ми повинні бути терпеливими. Господь не вживає гордих і самовдоволених, як в теперішньому віці для інформування та будування Церкви, так і в майбутньому віці для інформування та піднесення світу. Писання запевняє нас ясними словами, що Господь противиться гордим, а смиренним дає благодать. Апостол каже: «Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив»; тому що «хто впокоряється, той піднесеться» (Лук. 14:11).

Не забуваймо про важливість знання. Ніхто не може навчати інших, сам не маючи ясного знання.

І, нарешті, пам’ятаймо, що знання без покори може надимати. Ми будемо розвиватися під впливом самовідданої любові [курсив наш]. То ж будьмо усі, дорогі друзі, готові – будьмо ближче до Господа і більш готові до служіння Йому».

Більше того, бр. Рассел подав більше добрих порад в 6 томі, особливо в 5 і 6 розділах. Наприклад, він каже в 6 томі на 252 с. (англ. 247): «Потрібно визнати, що для еклезії було б набагато краще не мати жодного публічного служителя, аніж мати за лідера красномовного „козла”, який би напевно не провадив сердець до Божої любові, але підступно провадив би їх злими шляхами». Порівняйте Дії 20:30 і 2 Пет. 2:2. Зверніть також увагу на 329 с. (англ. 323): «Виявляється, що інтереси всієї Церкви найкраще зберігаються тоді, коли пропонується і дається можливість усім братам в пропорції до їх здібностей, завжди маючи на увазі, що покора і ясне розуміння Правди є основними елементами, а не вихваляння і красномовство».

ДОРЕЧНІ ПОЯСНЕННЯ БР. ДЖОНСОНА

Бр. Джонсон подав деякі пояснення щодо зібрання Школи Пророків в РТ ’43:191.

Пізніше вони були передруковані з доповненнями в РТ ’50:41. Ось вони:

Питання: Чи брат міг би пояснити правильний спосіб провадження зібрань Школи Пророків? Як часто вони мають проводитися?

Відповідь: Ці школи передбачені для тренування кваліфікованих братів на Старшинство і Пасторське служіння, а також публічних проповідей і студій. Більша чи менша кількість таких зібрань буде залежати від наявної кількості братів. Коли буде вісім-десять таких, то зібрання можна проводити щотижня, а якщо лише один чи два, то раз на місяць. Дві промови по 20 чи 30 хвилин кожен будуть достатніми для зібрання. Якщо є лише один промовець, то найкраще, щоб промова тривала 30 чи більше хвилин.

«Промовці самі обирають собі теми; але, як ми радили філадельфійській еклезії, рекомендуємо, щоб усі теми були в більшій чи меншій мірі основані на обрисах різних наших таблиць, а саме Плану Віків, таблиць Скинії, рисунку Великої Піраміди і т.п.

Брати збираються на Школу Пророків не на регулярних зібраннях церкви, але на спеціальних регулярних зібраннях, на яких мають бути виголошені ці одна чи дві промови. Слухачі повинні занотовувати кожен момент, який потрібно поправити, чи вони будуть пов’язані з навчанням, вимовою, жестами, положенням і рухами тіла, чи виразом обличчя і т.п.

Метою такого нотування не є недоброзичлива критика, але пропозиції в Господньому Дусі помічних думок, розрахованих на вдосконалення промовця як такого. Пастор і старші повинні першими запропонувати поправки. І після того, як вони закінчать представляти свої поправки, кожен інший може додати щось, про що не згадали пастор і старші. Нехай ніхто не виступає з недоброзичливими зауваженнями чи просто вишукуванням вад, тому що висловлюватися мають лише корисні зауваження, для добра всіх, особливо промовців, і лише це має бути мотивом зауважень. Після того, як завершилися зауваження, промовець повинен подякувати братам за їхню допомогу.

В статті «Підручник для Старших» (18 с.), ті, які готуються до таких промов, знайдуть різні категорії корисних думок у приготуванні їх промов. Зібрання Школи Пророків розпочинається і закінчується подібно до регулярних зібрань, тобто піснями і молитвою; а їх час і місце проведення мають оголошуватися за тиждень до того. Ми щиро радимо усім еклезіям мати такі Школи Пророків, якщо є відповідні брати, що надаються до цього [курсив наш; ми ще раз повторюємо цю думку – Редактор].

З огляду на користь такої практики, ми також заохочуємо збори, щоб їхні пастори, старші і кваліфіковані диякони, якщо вони цього ще не роблять, приймали участь в Школі Пророків, аби здобувати практику в поясненні простих обрисів Правди. Час від часу в Школі Пророків можна проводити показові Веріянські Студії (дивися попередню статтю Веріянські Методи).

ДЕЯКІ КОМЕНТАРІ ДО ПОПЕРЕДНЬОГО МАТЕРІАЛУ

З цих посилань ми бачимо, що бр. Рассел описував і підкреслював менш формальні зібрання Школи Пророків, в яких деякі брати, що мають певний талант (більший чи менший) до публічних промов, але які не мали досвіду такого публічного проголошення, можуть зустрічатися разом, окремо від регулярних зборових зустрічей, щоб практикувати промови до публіки, з можливістю взаємної конструктивної критики, і разом зі старшими братами, які будуть присутні як спеціальні критики, щоб доброзичливо поправляти щодо манери, тону голосу, доктринального розуміння, логіки і т.п., після яких ці брати також могли б бути допущені до конструктивної критики один одного, але не занадто суворо, інакше скромніші брати були б знеохочені від подальших старань.

Бр. Джонсон пояснював про більш формальні зібрання Школи Пророків, в яких брати, котрі практикували говоріння перед іншими, мали збиратися регулярно на спеціальних зібраннях перед еклезією і виголошувати такі промови, після яких пастор чи старші, а також інші могли мати можливість давати конструктивні зауваження.

Незалежно від того, чи були б обрані вищезгадані більш формальні чи менш формальні зібрання (які б здавалися кращими), ми щиро рекомендуємо зібранням і братам проводити такі зібрання, якщо вони їх ще не проводять, а здібного брата чи братів бути охочими брати в них участь.

Ми віримо, що такі зібрання будь-якого роду будуть сповнені благословень для їх учасників, допомагаючи їм здобувати кращі кваліфікації, щоб промовляти ясно і добре перед різними групами, аби провадити зібрання досліджень, дискусійні групи, зібрання запитань і бесід, щоб виконувати працю поза збором, а також різних видів розповсюдження літератури, а навіть промовляти на радіо і телебаченні.

ДЕЯКІ ЗАПИТАННЯ НА ТЕМУ ЦИХ ЗІБРАНЬ

Можуть з’явитися деякі запитання щодо зібрань Школи Пророків. Одне з таких запитань, чи можуть непосвячені брати приймати в них участь? Ми ніколи не чули, щоб непосвячені брати приймали участь як промовці в таких зібраннях або, щоб вони провадили Веріянські Дослідження в наших еклезіях, або щоб їх заохочували до служіння в такий спосіб. Їх слід заохочувати до посвячення, і вони повинні зробити це перед тим, як будуть запрошені до служіння в таких зібраннях, організованих еклезією. Тим не менш, можливо можуть виникнути якісь незвичайні обставини, в яких непосвячений, але виправданий брат, маючи певні здібності, міг би бути заохочений дати пояснення по Карті Віків, якби це відбувалося у якомусь неформальному вигляді. Ми, звичайно, не хотіли б знеохочувати нікого з непосвячених братів, які щиро і властиво зацікавлені навчатися краще представляти Правду іншим, чи без потреби стримувати когось від слухання послання Правди через відсутність посвяченого брата, який міг би послужити в такий спосіб. Але ми ще раз повторюємо, такий виправданий брат повинен бути заохочуваний спочатку до посвячення, а потім, якщо буде здібним, приймати участь в зібраннях Школи Пророків.

Ще одне запитання стосовно «кваліфікованих» і «здібних» братів згадується в РТ ’50:41; дивися вище підзаголовок «Доречні Пояснення бр. Джонсона». Чи це стосується братів, які надаються на дияконів, чи дияконів, які надаються на старших? Деякі брати можуть бути здатні служити як диякони, дбаючи про дочасні справи церкви, але вони можуть не бути «кваліфіковані» до публічних промов, оскільки можуть мати якісь фізичні чи інші перешкоди. Зібрання Школи Пророків, яке відбувається в нашій церкві і перед нею, проводиться спеціально для вибраних дияконів, які, здається, мають певні здібності (чи талант) служити в якості промовців і старших на зібранні, і таким чином вони можуть приготуватися, щоб, можливо, в майбутньому служити старшими.

Якщо зібрання дає можливість кваліфікованим дияконам мати промову в симпозіумі на якусь тему під час регулярних зібрань церкви, чи вести регулярні Веріянські дослідження, то такі зібрання можуть розглядатися як зібрання Школи Пророків (Книга Питань, 477-480 с.), хоч вони так не названі. РТ ’50:41, на яку вже було посилання, подає, що такі зібрання мають бути «спеціальними регулярними зібраннями» (які мають проводитися перед чи після регулярних зібрань, або в якийсь інший визначений час), але це не є незмінним правилом. З різних причин інколи для зібрання дуже важко мати «спеціальні регулярні зібрання» для зібрання Школи Пророків, тому інколи вони можуть мати їх як частину або замість певних регулярних зібрань церкви.

Щодо вибору теми, РТ ’50:41 подає: «Промовці самі обирають собі теми; але, як ми радили філадельфійській еклезії, рекомендуємо, щоб усі теми були більш-менш основані на обрисах різних наших таблиць». Звичною практикою в нашому місцевому зборі була рекомендація старших обирати прості теми, які можна представити на наших Таблицях. Деякі молоді брати мали труднощі у виборі відповідних тем, і тому рекомендації старших були помічними для них.

СЕСТРИ І ЗІБРАННЯ ШКОЛИ ПРОРОКІВ

Ще одне з заданих запитань звучало так: Чи сестри повинні брати участь як промовці чи ведучі на зібраннях Школи Пророків? В ТР ’71:87-90 (порівняй РТ ’39:142,143) привілей навчання сестрами і пов’язані з тим справи були обговорені дуже детально.

Ці привілеї сестер представлені як співпраця з їхніми чоловіками в навчанні Правди в доктринах і вихованні їхніх дітей, навчанні Правди інших дітей, навчанні в недільних школах в номінальних церквах, якщо їм дозволено навчати відповідних правд зі Святого Письма і з літератури Правди (порівняй Z 4798, вверху), навчанні невіруючих і номінальної церкви, а також інших непросвічених Правдою віруючих відповідним обрисам Правди в розмовах, дискусіях, поясненнях таблиць, презентаціях з діафільмами, зібраннях досліджень, і т.п., в домах і в інших відповідних місцях, таких як номінальні церкви (якщо немає здібних братів в Правді, які могли б організувати такі служіння при потребі – Z 5987, 1 кол., останній абз.). Інколи буває, що такі зібрання складаються виключно або переважно з жінок (РТ ’63:63, 1 кол., внизу; ’64:95, 4,5,9 абз.; ’70:95, 2 кол., останній абз.).

Сестри також можуть неформально навчати Правді інших сестер і братів в Правді (дивися Дії 18::26; Рим. 16:3), чи то в розмовах чи дискусіях, через особисту кореспонденцію і т.п. Якщо на зібранні досліджень присутні лише сестри (а також некваліфіковані брати), то сестри, якщо мають здібності, можуть бути вибрані зібранням як диякониці чи ведучі. Вони можуть також служити як вчителі одна одної (РТ ’39:143, 2 кол.). Додатково, сестри (як і брати) мають дуже важливий привілей навчати не безпосередньо – своїм прикладом християнської поведінки.

Таким чином Бог милосердно дав сестрам багато чудових привілеїв навчати (Рим. 16:1-12; Р 6:272,273 (англ. 267,268), а ми хотіли б бачити більше сестер, які їх використовують, або використовують їх ще більше, відповідно до своїх здібностей і нагод. Ми думаємо, що Господь дуже оцінює (і ми також) люблячу ревність, яку виявляють багато сестер.

Але на зібраннях збору – «в церкві»; 1 Кор. 14:34; 1 Тим. 2:11,12 – серед просвіченого Правдою посвяченого Божого люду, сестри не мають обиратися на старших (чи пасторів), щоб проповідувати і навчати на зібраннях викладів або на зібраннях досліджень, чи обиратися на дияконів як крок до старшинства. Сестри мають мовчати, якщо йдеться про процес навчання на доктринальних зібраннях церкви. Але вони з правдивою тихістю і покорою мають вільно запитувати і відповідати на запитання, як на Веріянських дослідженнях, так і в бесідах при столі, якщо їхньою метою є навчатися і відповідати, а не навчати. На зібраннях сестер, вони можуть, якщо були вибрані, служити в якості ведучої (ТР ’66:60), а також можуть навчати одна одну. Сестри можуть бути запрошені до молитви в зібраннях свідчень (РТ ’39:143), а також на доктринальних зібраннях, якщо немає присутніх здібних до молитви братів.

Згадане вище запитання згадує, щодо Школи Пророків, що «ці школи передбачені для тренування кваліфікованих братів на старшинство і пасторське служіння, а також публічних проповідей і студій».

Оскільки сестри не мають тренуватися на старшинство і пасторське служіння, то це, здається, зрозуміло, що церкви не повинні давати їм привілею приймати участь в якості промовців чи ведучих в церкві на зібраннях Школи Пророків.

Але, здається, все має залагоджуватися приватним чи іншим способом, наскільки це можливо, у згоді зі Святим Письмом і біблійними засадами, щоб сестри могли навчатися і мали підтримку в багатьох важливих формах служіння, схвалених Богом, як було вже згадано, особливо у їх важливому служінні розмов за допомогою Таблиць чи інших бесід, а також пояснення більш чи менш публічно, дискусій на теми Правди з іншими, а також їх участі в праці розповсюдження та продажу літератури.

Ми не бачимо застережень щодо неформальних зібрань сестер (не на зборових зібраннях Школи Пророків), в присутності братів чи без них, з метою практикування пояснення Таблиць і подібних розмов, з конструктивною критикою, яка має бути для добра всіх, особливо промовців. Сестри самі можуть вибрати собі теми, але ми радимо, щоб ці теми були основані на одному чи більше обрисі з Таблиць. Вони, звичайно, можуть запитати поради старших щодо тем.

Ми віримо, що всі брати і сестри, відповідно до своїх здібностей, будуть більше ознайомлені з нашими Таблицями і Святим Письмом, так, що завжди будуть готові пояснити їх іншим (1 Пет. 3:15). Таблиця Божого Плану загалом повинна бути в кожному домі, щоб служила доброю нагодою для пояснення відвідувачам.

Нехай Бог Єгова рясно і щедро благословить усіх дорогих братів і сестер настільки, наскільки вони стараються усно завдяки публікаціям ставати кращими слугами Бога і Його Правди, і таким чином приносити Йому більше слави!

РТ ’83:60; ТР ’85:10

 IV. ПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ

Питання: Скільки абзаців потрібно дослідити на одному Веріянському дослідженні?

Відповідь: Серед іншого, це буде залежати від довжини абзацу чи абзаців, які розглядаються. Деякі абзаци можуть бути дуже короткими, а тема дуже простою, тоді можна добре розібрати навіть кілька абзаців. З іншого боку, абзац може бути настільки довгим, а тема настільки глибокою, що може бути нелегко розібрати його ретельно і з користю за одне зібрання. Існує дві крайності, яких слід уникати: (1) пробігатися по темі – пройшовши багато абзаців, але не добувши повноти думок і багатства благословень, що містяться в дорогоцінних правдах, які в них представлені, і (2) проводити занадто багато часу над абзацом – ведучи довготривалі дискусії над дрібними деталями теми, відходячи далеко від теми, можливо також займаючись невідповідними питаннями і частинами Писання (які можна відкласти на кінець дослідження) – бо тоді для багатьох студія може стати нудною, і можливо не настільки корисною, і може призвести до втрати інтересу в декого. Це подібне до втрати з поля зору краси лісу через зосередження на деревах. Таким чином, золота середина є бажаною і її потрібно шукати.

РТ ’65:47; ТР ’66:60

ВЛАСТИВА ПОЗИЦІЯ ЩОДО НОВИХ ВЕДУЧИХ ЗІБРАННЯ

Питання: Якщо говорити про ведучих зібрань, яким має бути становище щодо (а) братів в зібранні, які є давно в Правді, щодо (б) посвячених братів в зібранні, які є в Правді порівняно нещодавно, включаючи тих, які, здавалося б, є здібними, але ще не одержали привілею ведення зібрань, а також тих, які як вибрані старші чи диякони ведуть зібрання?

Відповідь: Позиція групи братів (а) ніколи не повинна бути спрямована на спроби обмеження лідерства в зібраннях лише до себе або до небагатьох (дивися Книгу Питань, 477 с.). Швидше, для групи братів (б), щодо яких складається враження, що вони мають різні необхідні здібності, особливо тих, які раніше не вели зібрань, збір повинен розглянути можливість організувати зібрання Школи Пророків, так щоб відповідні на те брати могли тренуватися в публічному проголошенні Правди, в провадженні Веріянських досліджень і т.п. (дивися наступне питання; РТ 50:41). А після деякого часу тренувань ті, які матимуть необхідні кваліфікації (Р 6:248-268; англ. 244-264), повинні (якщо ще не були вибрані) бути розглянуті на обрання дияконами (і можливо пізніше старшими). А якщо вони вже були вибрані, то потрібно призначити їх вести деякі зібрання, особливо на прості теми.

Коли група братів (б) є ведучими зібрань досліджень, то всі інші (особливо ті, які самі були ведучими), повинні бути дуже обережними, аби не знеохотити їх надмірною критикою, задовгими промовами чи більшим чи меншим позбавленням ведучого його привілеїв під час ведення зібрання. Ми знаємо, що для братів з групи (а) часто є випробуванням, коли дослідження ведуть брати з групи (б), і ми їм співчуваємо. Тим не менше, це дає їм чудову нагоду показати добрий приклад молодшим братам в Правді, а також зростати і кристалізуватися в плодах Духа (Гал. 5:22,23), особливо в довготерпінні, лагідності, покорі, братерській любові і т.п. (1 Сол. 4:11; 1 Пет. 3:4).

Будь-які зауваження ведучому повинні бути зроблені в дусі християнської любові і допомоги, і коли це здається необхідним виправити зауважені помилки, тоді думки, подані на 8 с., пункт (6), повинні бути особливо корисними. «Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі» (Еф. 5:15).

РТ ’65:47; ТР ’66:61

ВІДЧИТУВАННЯ ВІДПОВІДЕЙ

Питання: Чи брати, коли ведучий ставить веріянські запитання, повинні тримати книжки відкритими і читати з них відповіді на ці запитання?

Відповідь: Звичайно, так не потрібно робити. Студія має настільки ретельно усіма досліджуватися вдома перед тим, як іти на зібрання, щоб брати могли відповідати на запитання без відчитування відповідей зі своїх відкритих книжок; тому що книжки потрібно тримати закритими, коли ведучий запитує, а брати відповідають, і відкривати їх лише тоді, коли прочитуються абзаци, на яких основані запитання, як підсумування їх дискусії. Читання відповідей з книжки є ледачою та некорисною звичкою – ледачою, оскільки вказує на нехтування домашнім дослідженням під час приготування до студії на зборовому дослідженні; некорисним, тому що не служить міцному утвердженню в розумі і серці думок студії, яке найкраще відбувається завдяки ретельному домашньому приготуванню до студії. Коли ми були дітьми, то наші шкільні вчителі мудро забороняли нам читати з відкритих книжок відповіді на їхні запитання, а наполягали, щоб ми готувалися до уроків перед тим, і тоді представляти їх з пам’яті і розуміння, і вони це робили, знаючи, що це був найефективніший спосіб засвоєння уроків. І ми, якщо були працьовитими та чесними учнями, робили так, як вони казали. Якщо ми так робили, відповідаючи нашим світським учителям, то чи не повинні ми принаймні стільки ж робити для релігійних учителів? Більше того, ми будемо славити Господа, допомагати один одному і благословляти себе самих знанням і благодаттю завдяки такому домашньому приготуванню до наших зборових досліджень, тоді як відчитування відповідей з відкритих книжок дасть дуже мало у досягненні цих трьох речей.

РТ ’45:62; ТР ’66:61

СТАВЛЕННЯ РІЗНИХ ЗАПИТАНЬ НА ВЕРІЯНСЬКОМУ ДОСЛІДЖЕННІ

Питання: Чи повинні запитання, які не пов’язані з абзацами, що досліджуються, ставитися братами і обговорюватися ведучим і збором, коли досліджується абзац?

Відповідь: Звичайно цього не потрібно робити. Звичайно, ведучий повинен тактовно сказати щось на зразок такого: Я радий зауважити твій інтерес до Слова, але це запитання не стосується теми нашого теперішнього дослідження. Тому чи можемо ми попросити дорогого питаючого представити його вкінці зібрання, коли буде дана можливість поставити запитання, не пов’язані з даною темою? Обговорення запитань, які не стосуються дослідження, відволікає увагу і відводить від теми. Це також виробляє погану звичку блукання думок і перешкоджає зосередженості на тому, на чому ми маємо бути зосереджені – тобто на даній студії. Але невідповідні запитання не можна повністю відкидати. Повинен бути виділений певний час на кожному зібранні, найкраще після завершення досліджуваної того дня теми, щоб можна було розглянути запитання, які не стосуються теми дослідження. Тому ми радимо, щоб після регулярного дослідження був виділений певний час, щоб брати могли поставити такі запитання, і щоб їх могли розглянути ведучий і зібрання.

РТ ’45:62; ТР ’66:62

ПРИВІЛЕЙ СЕСТЕР В МОЛИТВІ

Питання: В яких зібраннях церкви сестри можуть бути запрошені до молитви і чи вони можуть погоджуватися на це?

Відповідь: Апостол Павло в 1 Кор. 11:5 показує, що сестри мають привілей молитви на зібраннях, покриваючи свою голову. Вони повинні належно оцінювати цей цінний привілей приступати до нашого Небесного Отця через Його дорогого Сина, і ті, котрі можуть представити відповідну молитву, повинні в дусі лагідності і покори (1 Пет. 3:4) і з покритою головою використовувати цей привілей при відповідній нагоді. Посвячена сестра, яка може звернутися у відповідній молитві, може бути запрошена до молитви і погодитися на молитву на зібранні молитов, прославлення і свідчень. Але в доктринальному служінні, а також на зібранні дослідження, коли присутні посвячені брати, які можуть звернутися у відповідній молитві, сестер не можна запрошувати до молитви, і також вони самі не повинні погоджуватися на це.

РТ ’71:12; ТР ’71:87

ПРИВІЛЕЙ СЕСТЕР У НАВЧАННІ ПРАВДИ

Питання: Які привілеї мають сестри у навчанні Правді інших?

Відповідь: Один з найбільших їхніх обов’язків і привілеїв це співпраця з їхніми чоловіками в навчанні їх власних дітей Правді в доктрині і поведінці, пристосованому до здібностей і рівня розвитку кожної дитини (Прип. 6:20; 22:6; 31:1; Еф. 6:1-4; Кол. 3:20). Вони також можуть навчати Правді інших дітей. Інколи інші діти можуть бути запрошені на мале дослідження Біблії з їх власними дітьми, і всі отримають користь. Якщо є така можливість, то сестри можуть навчати в Недільних Школах, ведучи їх, якщо їм дозволяють навчати відповідних правд з Писання і літератури Правди.

В Z 4798, зверху, у відповіді на питання: «Чи можуть сестри навчати в Недільних Школах?», брат Рассел каже: «Звичайно, сестри є кращими вчителями для молодих, аніж брати. В Святому Письмі нічого не забороняє їм навчати в таких групах. Ось, що каже Апостол: «А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем». Його слова стосуються особливо церкви. Якщо ж говорити про доцільність Недільних Шкіл: Ми не змінили нашої думки щодо того, що ми написали в Дослідженнях Святого Письма, Том 6. Ми і надалі віримо, що Бог робить християнських батьків відповідальними за духовне виховання своїх дітей, і що вони одержують особливі благословення у виконанні цієї вимоги. Якщо Недільні Школи колись і доцільні, то лише у випадку дітей-сиріт чи світових дітей, або ж дітей, які вже були навчені вдома».

Сестри можуть навчати Правді невіруючих (щодо тих обрисів, які відповідні для них), тому в деяких випадках вони можуть приводити їх до покаяння, віри, посвячення і пізнання Правди. Вони можуть робити це в розмовах, дискусіях, поясненні Таблиць, обговоренні слайдів, в зібраннях досліджень і т.п., як у власному домі, так і в інших домах чи інших відповідних місцях. Часто такі нагоди трапляються в результаті активності сестер під час праці з розповсюдження літератури, оборони Правди чи опікунської праці (Z 5987), розповсюдження буклетів і праці для осіб в жалобі. Сестри можуть тими ж способами навчати відповідних Правд віруючих, які не є в Правді. Будь-які зустрічі, які проводяться в таких спосіб, зазвичай є неформальними, і тому можуть розцінюватися як неформальні зібрання (ТР ’50:48). Інколи більш формальні обговорення Таблиць, інші біблійні обговорення, показ фільмів та слайдів, зібрання досліджень і т.п. можуть бути організовані в номінальних церквах. Коли поблизу немає нікого з кваліфікованих братів в Правді, які при потребі можуть організувати служіння, то сестри, покривши голову, можуть представити послання Правди в таких зібраннях (Z 5987, 1 кол., останній абз.). Інколи буває, що такі зібрання складаються виключно або переважно з жінок (РТ ’63:63, 1 кол., внизу; ’64:95, 4,5,9 абз.; ’70:95, 2 кол., останній абз.).

Сестри також можуть неформально навчати Правди інших сестер і братів в Правді (дивися Дії 18::26; Рим. 16:3), чи то в розмовах чи дискусіях, через особисту кореспонденцію і т.п. Якщо на зібранні досліджень присутні лише сестри (а також некваліфіковані брати), то сестри, якщо мають здібності, можуть бути вибрані зібранням як диякониці чи ведучі. Вони можуть також служити як вчителі одна одної (ТР ’67:48, 2 кол.). Додатково, сестри (як і брати) мають дуже важливий привілей навчати не безпосередньо – своїм прикладом Християнської поведінки. Через виявлення Христової любові та інших плодів Духа в своєму житті (Гал. 5:22,23) вони можуть, звичайно, навчати дуже ефективно.

Таким чином Бог милосердно дав сестрам багато чудових привілеїв навчати, багато способів, в які вони можуть використовувати свої таланти «працювати в Господі» ((Рим. 16:1-12; Р 6:272,273 (англ. 267,268)). Кожен повинен шукати нагоди бути плідним у використанні здобутих талантів. Ми хотіли б бачити більше сестер, що вживають свої привілеї або вживають їх іще більше, відповідно до їхніх здібностей і нагод, якщо вони можуть так робити, і, все ж, належно виконувати свої обов’язки перед чоловіками, дітьми чи іншими, щодо яких вони можуть мати відповідні особливі зобов’язання.

Ми розуміємо, що жінок все частіше призначають проповідниками або вчителями в різних деномінаціях Вавилону, які прикладають великі зусилля для самозбереження. Але «в церквах [грецьке еклезіас]», серед Божих посвячених, просвіченого Правдою люду, сестри не повинні обиратися як старші, проповідувати і навчати; вони не мають привілею навчати в доктринальних зібраннях – чи то в зібраннях проповідей чи зібраннях дослідження. Сестри мають мовчати, якщо йдеться про процес навчання на доктринальних зібраннях церкви (1 Кор. 14:34; 1 Тим. 2:11,12). Але вони з правдивою тихістю і покорою мають вільно запитувати і відповідати на запитання, як на Веріянських дослідженнях, так і в бесідах при столі, якщо їхньою метою є навчатися і відповідати, а не навчати. На зібраннях сестер вони можуть, якщо були вибрані, служити в якості ведучої (8 с., 1 пит.), а також можуть навчати одна одну.

РТ ’71:12; ТР ’71:87

ПРОРОКУВАННЯ СЕСТЕР – ЩО ЦЕ ТАКЕ?

Питання: Що мається на увазі під пророкуванням сестер, згаданим в 1 Кор. 11:5?

Відповідь: В наші дні люди все частіше пов’язують пророкування з (1) провіщенням речей, що мають статися в майбутньому. Воно часто вживається в такому значенні в Старому Заповіті, і менш часто в Новому (напр. в Діях 21:10,11). Часто воно вживається в Святому Письмі в значенні (2) публічного викладання, публічної промови, більш чи менш публічного навчання (Вих. 7:1; Р 1:55; Р 6:250,260 (англ. 246,256; E 15:356, зверху). Про Божий люд сказано, що він повинен «не гордувати пророцтвами», але приділяти їм належну увагу, щоб вони могли «перевіряти все [пророкувати їм]» і, після цього, вони повинні «триматися доброго» (1 Сол. 5:20,21; Z 4419, 2 кол.). Інколи воно вживається в Святому Письмі для означення (3) говорення, але не через навчання в зібраннях церкви, а в зібраннях молитов, прославлення і свідчень, які не є доктринальними зібраннями (Р 6:277 (англ. 272; ТР ’67:44, 1 кол., 4 абз.). В такому значенні воно, очевидно, вживається в 1 Кор. 11:5, тому що, як показано вище, Святе Письмо показує, що сестри мають мовчати, якщо йдеться про процес навчання на доктринальних зібраннях церкви.

На зібраннях кожної церкви, згідно 1 Кор. 11:5, а також 12, 13 і 14 розділів, пророкування в цих трьох значеннях було поширене як один з дарів Духа, і вживалося для будування церкви перед тим, як були написані Писання Нового Заповіту і стали доступні для навчання і провадження церкви. Після того, як були виконані його божественно призначені цілі, після того, як Апостоли та інші, кому Апостоли передали дари Духа, померли, пророкування як дар Духа припинилося, як і було передбачено (1 Кор. 13:8). Але пророкування продовжувалося в (2) і (3) значеннях, як було показано вище, і зберігається в наші дні. В попередньому питанні і відповіді ми описали, як сестри можуть тепер застосовувати дорогоцінні привілеї пророкування. В Діях 21:9 ми читаємо про чотирьох дочок євангеліста Пилипа, що пророкували. Здається очевидним, що їхнє пророкування було одним з дарів Духа, і не суперечило 1 Кор. 14:34,35 і 1 Тим. 2:11,12. Зверніть увагу у зв’язку з цим на Z 2222, 2 кол., зверху, і Z 4467, 2 абз.)

РТ ’71:12; ТР ’71:88

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ НЕ Є НАВЧАННЯМ

Питання: Чи не є навчанням сестер, коли вони відповідають на запитання на Веріянських дослідженнях?

Відповідь: Оскільки відповіді сестер на запитання, поставлені ведучим, не є повчальним процесом, але процесом навчання, хоча може так бути, що інші в зібранні можуть вчитися з їхніх відповідей. В світських школах вчитель ставить запитання учням, які вчаться, і, відповідаючи на запитання вчителя, вони не навчають, а відповідають. Подібно і на Веріянських дослідженнях. Учні також ставлять запитання вчителю, щоб навчитися. Подібно сестри можуть ставити запитання на Веріянських дослідженнях, щоб навчатися (порівняй Книгу Питань, 661, 662 с.). Але сестра не повинна ставити запитання задля просування своїх власних думок для зібрання чи будь-якої його частини, тому що це є частиною процесу навчання інших. Якщо вона ставить запитання, щоб навчати своїх власних думок, а не чомусь навчитися, то вважається, що вона порушує Боже Слово, намагаючись навчати.

Подібно, коли сестра, в дусі лагідності і покори, звертає увагу зібрання на відповідні слова Святого Письма чи пояснення в літературі Правди, не виражаючи своїх власних поглядів, то це не може розглядатися як повчання, а ні в будь-якому значенні узурпацією авторитету над чоловіком; навпаки, це було б лише зверненням уваги на слова визнаних і авторитетних вчителів (Р 6:274, 2 абз. (англ. 270, 1 баз).

Звичайно, сестри мають привілей скромно виражати свої погляди на представлені питання в господарчому зібранні (яке не є зібранням навчання; дивися наступне питання).

Іноді сестри (і частіше брати) на зібраннях дослідження намагаються поправляти відповіді інших, або прямо чи приховано докоряти іншим; в такому разі вони втручаються в працю ведучого і, поза сумнівом, порушують Боже Слово. Коли сестра намагається поправляти відповіді інших, то це є намаганням здійснювати частину повчального процесу; ніхто, крім брата ведучого, не має права докоряти на зібранні церкви, а це право має вживатися лише в надзвичайних та публічних випадках чинення зла. Іноді сестри (і частіше брати) заходять так далеко (часто вживаючи посилання на Святе Письмо і літературу Правди), що намагаються під час зібрання докоряти ведучого, або в невластивому дусі і в неналежний спосіб намагаються поправляти його. На 8 ст., пункт (6) описаний правильний спосіб того, коли виправлення вважається необхідним. Зазвичай з ведучим слід обговорити ситуацію приватно після зібрання.

РТ ’71:13; ТР ’71:88

УЧАСТЬ СЕСТЕР В ГОСПОДАРЧИХ ЗІБРАННЯХ

Питання: Чи це правильно, з точки зору настанови св. Павла в 1 Кор. 14:34,35 і 1 Тим. 2:11,12, щоб сестри приймали участь в обговоренні господарських питань на господарчих зібраннях?

Відповідь: Св. Павло не обговорює в цих віршах господарчих зібрань церкви, але регулярні зібрання дослідження та навчання в Слові. В таких зібраннях сестри повинні утримуватися від будь-якого повчання і від того, що може мати присмак повчання. Це не означає, що вони не повинні відповідати на Веріянські запитання, які їм поставлені, тому що такі відповіді не є повчанням, але відповідями учнів учителям. Оскільки ці вірші не стосуються господарчих зібрань, то ми не повинні застосовувати їх заборони до таких зібрань. В Біблії ніщо не забороняє сестрам скромно висловлювати свої погляди на господарські питання, які піднімаються на господарчих зібраннях збору. Але ми віримо, що це було б приємно Господу, якби сестри дозволили братам більше говорити в господарчих зібраннях, оскільки таким є загальний дух Біблії.

РТ ’26:78; ТР ’71:90

ВЖИВАННЯ ВЕРІЯНСЬКИХ МЕТОДІВ ДИЯКОНАМИ

Питання: Якщо диякони отримали такий привілей вести зібрання дослідження, то чи повинні вони користуватися Веріянськими методами так само, як і старші, чи повинні радше вживати їх як ведучий чи ведуча, як це описано на 9 с., 2 абз.?

Відповідь: Вони повинні використовувати Веріянські методи в такий же спосіб, як і старші, хіба що збір запропонує їм щось інше. Дуже часто дияконам дається привілей вести зібрання дослідження з думкою, що завдяки цьому вони розвинуться і пізніше стануть старшими. Тому зазвичай бажано, щоб вони практикували ведення зібрань подібно до старших. Це дасть зібранню можливість кращого спостереження за ними і зауваження рівня здібностей. В деяких випадках зібрання знає, що диякон дуже обмежений в здібностях ведення зібрань, і тому може бути бажаним і потрібним, щоб вони провадили зібрання лише як ведучі. Зазвичай це буває у випадках, коли немає старших та інших дияконів з більшими здібностями в такому служінні.

РТ ’71:14; ТР ’71:90

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.