І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі — Фил. 4:7.
Мир, про який тут говориться, не є нашим власним миром. Це Божий мир – мир, що приходить до нас завдяки усвідомленню Божої сили, доброти і готовності тримати нас Своєю правицею як Своїх дітей. Тут є думка, що цей мир постійно стоїть насторожі, як вартовий, щоб відкидати кожну ворожу чи тривожну думку або страх. Цей мир береже розум християнина в такому стані, коли в його серці панує мир, єдність і спільність з Господом; він береже розум християнина, а також його розумові здібності, навчаючи і запевняючи його щодо Божої сили, мудрості і любові. – R 3128
* * *
Мир Божий є тим відпочинком серця і розуму, який виникає з усвідомлення гармонії з Богом і Божими розпорядженнями. Збереження цього миру в серці та його панування в нас, в несприятливих для людини умовах, перевищує всяке людське розуміння. Завдяки служінню Христа цей мир береже наші серця та розуми як в біді, так і в добрі і для добра.
Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту [мужність] — 2 Пет. 1:5.
Однією з найбільших труднощів люду Божого є те, що навіть тоді, коли він рішучо налаштований поступати справедливо, і тим самим чинити спокусам опір, не є, однак, достатньо безкомпромісним в діяльності. Багато кажуть до спокусника: Я постановив, що цього разу тобі не піддамся. І таким чином вони залишають в своєму розумі відкритою можливість, котрою спокусник скористається іншим разом. Поводження нашого Господа було б найвластивішим, і ми повинні в такий же спосіб відігнати спокусника раз і назавжди. Ми повинні зайняти таку позицію, щоб навіть наш противник і не думав повертатися до нас знову з цим. «Відійди, сатано!… Господеві Богові своєму буду вклонятися, і буду служити Одному Йому!». – R 3296
* * *
Після розвинення розумового оцінення Бога й Христа і цілковитого сполягання на Них усім серцем – фундаменту християнського характеру – ми маємо будувати на цьому фундаменті решту вищих першорядних чеснот, починаючи з мужності, суттю якої є надія перемоги. Господь дав нам об’єкти для такої надії і дав для неї певний ґрунт у Своїй Угоді, скріпленій присягою, в священницькому уряді Христа і участі в Дусі. Така надія зробить нас відважними, щоб ми могли стати лицем до всіх труднощів і могли боротися з кожним ворогом. Розвиток такої позиції буде вимагати постійної пильності, бо інакше наші зусилля, не підтримувані вірністю, врешті виявляться недостатніми для перемоги.