І промовив до нього Господь: «Іди, бо для Мене – посудина вибрана він, щоб носити Ім’я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля» — Дії 9:15.
Ми розуміємо, що Ісус є вибраний Отцем, і тому приєднуємося до Нього. Ми бачимо в Ісусі об’явлений характер Отця, і тому залишаємо все, щоб іти за Ним. І подібно, якщо ми надаємо будь-якій істоті нашу допомогу, нашу підтримку у зв’язку з Божим планом чи службою, то повинні це чинити з наступних мотивів – не просто через особисту симпатію чи прихильність, але тому, що Господь торкнувся нашого серця зрозумінням, що даний провідник є Ним призначений. – R 3218
* * *
Вжитий тут образ є дуже виразним. Як посудина може бути вжита для виявлення комусь певних благословенств, так слуги Бога є знаряддями в даванні Господніх благословeнств іншим. Як вибрані посудини вживаються для передавання найбільших благословeнств, так Господь вживав Павла, як вибрану посудину з кожного погляду, для переказування деяких найбагатших благословeнств Правди, які були дані Всесильним Богом. Апостол Павло, коли услуговував євреям, поганам, а навіть царям, залишив для них незмінне благословенство, приємний запах якого проникає аж до наших часів. Його служба була найбільш плідною. Подібно до Апостола Павла, ми повинні старатися бути вибраними посудинами.
Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати! — Лук. 9:55, 56.
Це стосується всіх учнів Господа: вони постійно мають вчитися уникати цієї надто критичної схильності до засуджування та нищення інших людей, якщо прагнуть милосердя для себе. Правило, яке встановив Господь, полягає в тому, що ми повинні сподіватися милості від Нього лише в такій мірі, в якій виявляємо цю чесноту до інших. Така прискіпливість, яка готова звинувачувати і засуджувати кожного, вказує на поганий стан серця – такий, якого Господній народ має остерігатися. Милосердя, доброта, любов є елементами характеру, які Він бажає бачити в духовних Ізраїльтянах і без яких ми не можемо довго залишатися Його дітьми – R 3315.
* * *
Подібно як Іван та Яків, багато хто з Господнього народу, бачивши зневагу Господа і Його справи, мали бажання закликати Бога до знищення чинителів зла. Вони не усвідомлювали розбіжності між такою поведінкою та своїм служінням Євангелії. Слуги Правди мають запам’ятати, що вони, як християни, повинні старатися, жертвуючи свого життя на користь світу – рятувати світ від стану смерті та процесу вмирання. Тому вони не можуть перекреслити мету свого посвячення через прагнення помстити своїм ворогам в будь-якому значенні цього слова.
Співзвучні вірші: Повтор. 32:35; Мат. 1:21; 5:44; 18:11; 20:28; Мар. 10:45; Рим. 12:17,19; 1 Сол. 5:15; 1 Пет. 2:23; 3:9; Лук. 19:10; Ів. 3:15-17; 10:10; 12:47; Рим. 3:21-27; 4:24,25; 5:6-11; 12:19-21; 2 Кор. 5:18-21; Євр. 10:30.
Пісні: 82, 5, 15, 20, 67, 82, 102 / 46, 63, 126. // 167, 5, 15, 28, 132, 168, 246.
Вірші Зоріння: 226. Вартова Башта: R 4849.
Питання: Чи цього тижня я відчув спасаючу працю Ісуса? Як? Як це на мене вплинуло?