Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу — Мар. 14:38.
Ми не можемо розпізнати характеру спокус, поки вони не прийдуть на нас; бо якби ми все про них знали наперед, то вони були б лише незначними спокусами. Тому пильнуйте і завжди моліться, бо готовність до спокус – це єдиний безпечний шлях, тому що твій супротивник, диявол, шукає пожерти кого. Він знає твої слабкі сторони і готовий їх використати. Кожен з нас потребуватиме чеснот Духа в своєму серці, як також Господньої благодаті «для своєчасної допомоги», якщо хочемо перемогти. – R 3178
Душе моя, будь обережна ти,
Бо ворог, грізна сила темноти,
Так тисне, ставить перешкоди,
Щоб відтягти тебе від нагороди.
* * *
Так довго як ми перебуваємо в тілі, спокуси облягають нас з усіх боків. Вони будуть безсилі в спробах заманити нас, якщо ми будемо зважати на пересторогу: «Пильнуйте й моліться». Досліджуючи в світлі Божого Слова нахили, думки, мотиви, слова, діла, оточення і впливи, які діють на нас, ми виявимо справжню суть цих навіювань, а сердечне сполягання на Божу силу, яка може нас урятувати, виражене в наших проханнях про поміч в ім’я Христа, запевнить нам благодать, через яку буде знайдена дорога втечі з тих спокус.
Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати! — Лук. 9:55, 56.
Це стосується всіх учнів Господа: вони постійно мають вчитися уникати цієї надто критичної схильності до засуджування та нищення інших людей, якщо прагнуть милосердя для себе. Правило, яке встановив Господь, полягає в тому, що ми повинні сподіватися милості від Нього лише в такій мірі, в якій виявляємо цю чесноту до інших. Така прискіпливість, яка готова звинувачувати і засуджувати кожного, вказує на поганий стан серця – такий, якого Господній народ має остерігатися. Милосердя, доброта, любов є елементами характеру, які Він бажає бачити в духовних Ізраїльтянах і без яких ми не можемо довго залишатися Його дітьми – R 3315.
* * *
Подібно як Іван та Яків, багато хто з Господнього народу, бачивши зневагу Господа і Його справи, мали бажання закликати Бога до знищення чинителів зла. Вони не усвідомлювали розбіжності між такою поведінкою та своїм служінням Євангелії. Слуги Правди мають запам’ятати, що вони, як християни, повинні старатися, жертвуючи свого життя на користь світу – рятувати світ від стану смерті та процесу вмирання. Тому вони не можуть перекреслити мету свого посвячення через прагнення помстити своїм ворогам в будь-якому значенні цього слова.
Співзвучні вірші: Повтор. 32:35; Мат. 1:21; 5:44; 18:11; 20:28; Мар. 10:45; Рим. 12:17,19; 1 Сол. 5:15; 1 Пет. 2:23; 3:9; Лук. 19:10; Ів. 3:15-17; 10:10; 12:47; Рим. 3:21-27; 4:24,25; 5:6-11; 12:19-21; 2 Кор. 5:18-21; Євр. 10:30.
Пісні: 82, 5, 15, 20, 67, 82, 102 / 46, 63, 126. // 167, 5, 15, 28, 132, 168, 246.
Вірші Зоріння: 226. Вартова Башта: R 4849.
Питання: Чи цього тижня я відчув спасаючу працю Ісуса? Як? Як це на мене вплинуло?