Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого в дусі лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти! — Гал. 6:1.
Навчімся добре цього уроку, щоб докоряти інших дуже лагідно, дуже розважно, доброзичливо, радше через натяк, чим прямою доганою і з перелічуванням зла, радше через досліджування теперішнього стану їх серця, чим їх минулого стану, в якому, як ми знаємо, вони помилились. Ми повинні менше старатися про карання за поганий вчинок, а більше про відвернення грішника з помилкового шляху. Ми не повинні старатися ні судити, ні карати один одного за помилки, але радше пам’ятати, що все це в руках Господа. Ми не повинні в жодному значенні цього слова самі мститися, карати чи відплачувати за зло. – R 2806
* * *
Помилятися є людською властивістю, отже ми всі помиляємося. Нагадувати з пожитком є Божою властивістю, тому лише небагатьом дано практикувати цю чесноту. Тільки розвинений християнин, який має відповідне знання, любов і самоконтроль, є здатний добре це зробити. Однак, в своєму зусиллі допомагати іншим, він мусить дуже старанно пильнувати себе самого, щоб, докоряючи іншим, він сам був без догани.
Щоб були ви бездоганні та щирі, «невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду», що в ньому ви сяєте, як світла в світі, додержуючи слово життя — Фил. 2:15,16.
Обов’язком кожної Божої дитини є велика активність в поширенні Правди, дозволяючи світити її світлу, підтримуючи її лампу в чистоті і горінні. «Чистота і горіння»! Що це означає? Це означає, що ми маємо приділяти багато уваги словам життя, щоб осягнути докладне знання Правди, а також старанно і вірно очищувати кожен слід омани відразу, як тільки ми його зауважимо, – чи то буде помилка в доктрині, чи в наших щоденних ділах, або ж в розмовах, – щоб чисте світло Божої Правди світило з якнайменшою перешкодою за посередництвом чистого і відкритого характеру. – R 3243
* * *
Стараймося, на скільки це залежить від нас, щоб наша поведінка не стала такою, що заслуговує догани, чи шкідливою. Ми повинні бути такими, яким був наш Господь, тобто маємо постійно бути зайняті чиненням добра. А якби тоді хтось побачив в нас вади, то вони не були б результатом зла з нашого боку, але злого стану сердець і розумів тих, які вишукують вади в інших. Як і наш Господь, серед злого оточення, ми повинні світити як світла в світі, стараючись благословляти, а не шкодити. Якщо ж через те світло, котре отримуємо, ми є зненавиджені дітьми темряви, то добре буде пригадати собі подібні досвідчення нашого Господа, щоб як Він, коли Його відкинули одні, могли шукати інших, яких можливо будемо мати привілей благословити земними чи небесними благами.