Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б’ючи — 1 Кор. 9:26.
Для слабкостей грішної природи буде великою поміччю повне посвячення волі, вчинене з належним розумінням, повне залучення в службі всіх сил і талантів розуму і тіла. Той, хто має цей властивий погляд на своє посвячення Господу і вступив до Господньої армії, усвідомлює, що він вже не має більше нічого, що міг би віддати Господеві, і тому будь-яка боротьба волі, яка могла б мати місце, завершилась, коли він остаточно заявив: «А я та дім мій будемо служити Господеві». Як же важливо, щоб усі воїни усвідомили, що їх строк служби триває аж до смерті, і що не може бути місця для розгляду будь-якої пропозиції вийти з битви і хоча б на годину припинити добрий бій віри. – R 3272
* * *
Щоб благополучно вести християнське життя, необхідним є знання всього того, що ми маємо чинити, постійне оцінення цього і пам’ятання про мету. Бо як недоречним було б сподіватися людям нагороди в змаганнях, умов і напрямків якої вони не знають і не можуть простежити, так недоречним було б сподіватись людям обіцяної в Царстві нагороди з Христом, якби вони не знали й не бачили умов, мети бігу і бігової доріжки.
Щоб були ви бездоганні та щирі, «невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду», що в ньому ви сяєте, як світла в світі, додержуючи слово життя — Фил. 2:15,16.
Обов’язком кожної Божої дитини є велика активність в поширенні Правди, дозволяючи світити її світлу, підтримуючи її лампу в чистоті і горінні. «Чистота і горіння»! Що це означає? Це означає, що ми маємо приділяти багато уваги словам життя, щоб осягнути докладне знання Правди, а також старанно і вірно очищувати кожен слід омани відразу, як тільки ми його зауважимо, – чи то буде помилка в доктрині, чи в наших щоденних ділах, або ж в розмовах, – щоб чисте світло Божої Правди світило з якнайменшою перешкодою за посередництвом чистого і відкритого характеру. – R 3243
* * *
Стараймося, на скільки це залежить від нас, щоб наша поведінка не стала такою, що заслуговує догани, чи шкідливою. Ми повинні бути такими, яким був наш Господь, тобто маємо постійно бути зайняті чиненням добра. А якби тоді хтось побачив в нас вади, то вони не були б результатом зла з нашого боку, але злого стану сердець і розумів тих, які вишукують вади в інших. Як і наш Господь, серед злого оточення, ми повинні світити як світла в світі, стараючись благословляти, а не шкодити. Якщо ж через те світло, котре отримуємо, ми є зненавиджені дітьми темряви, то добре буде пригадати собі подібні досвідчення нашого Господа, щоб як Він, коли Його відкинули одні, могли шукати інших, яких можливо будемо мати привілей благословити земними чи небесними благами.