Ми знаємо, що ми перейшли від смерти в життя, бо любимо братів… І ми мусимо класти душі за братів! — 1 Ів. 3:14, 16.
Одним з останніх і найбільш проникливих випробувань цих «братів» – в якому, правдоподібно, найбільше з уже пробуджених і озброєних впаде – буде любов до братів. Здається, багато впадуть на цьому пункті, і саме через те стануть негідними славного входу в Царство. Коли хтось є особливо слабкий і схильний спіткнутися, то правдивий воїн хреста не буде ним погорджувати, ані ображати його, так як цього не робив би наш Старший Брат і Провідник. Навпаки, він буде більше піклуватися про слабших і охоче допомагати їм, хоча сам волів би перебувати в товаристві сильніших. – R 2450
* * *
Одним з доказів нашого виправдання та наповнення Духом є любов до братів, учнів Ісуса Христа. Той, хто розвинув це достоїнство до рівня самозречення, так, що з вдячністю і оціненням віддає своє життя за братів, по причині свого споріднення з ними в Христі, може відпочивати, будучи впевнений, що має того Духа. Ми, котрі були прийняті до Божої родини, маємо обов’язок перед Господом віддавати своє життя за братів. Це зобов’язання, яке накладає на нас угода з Богом, під якою ми знаходимося.
Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати! — Лук. 9:55, 56.
Це стосується всіх учнів Господа: вони постійно мають вчитися уникати цієї надто критичної схильності до засуджування та нищення інших людей, якщо прагнуть милосердя для себе. Правило, яке встановив Господь, полягає в тому, що ми повинні сподіватися милості від Нього лише в такій мірі, в якій виявляємо цю чесноту до інших. Така прискіпливість, яка готова звинувачувати і засуджувати кожного, вказує на поганий стан серця – такий, якого Господній народ має остерігатися. Милосердя, доброта, любов є елементами характеру, які Він бажає бачити в духовних Ізраїльтянах і без яких ми не можемо довго залишатися Його дітьми – R 3315.
* * *
Подібно як Іван та Яків, багато хто з Господнього народу, бачивши зневагу Господа і Його справи, мали бажання закликати Бога до знищення чинителів зла. Вони не усвідомлювали розбіжності між такою поведінкою та своїм служінням Євангелії. Слуги Правди мають запам’ятати, що вони, як християни, повинні старатися, жертвуючи свого життя на користь світу – рятувати світ від стану смерті та процесу вмирання. Тому вони не можуть перекреслити мету свого посвячення через прагнення помстити своїм ворогам в будь-якому значенні цього слова.
Співзвучні вірші: Повтор. 32:35; Мат. 1:21; 5:44; 18:11; 20:28; Мар. 10:45; Рим. 12:17,19; 1 Сол. 5:15; 1 Пет. 2:23; 3:9; Лук. 19:10; Ів. 3:15-17; 10:10; 12:47; Рим. 3:21-27; 4:24,25; 5:6-11; 12:19-21; 2 Кор. 5:18-21; Євр. 10:30.
Пісні: 82, 5, 15, 20, 67, 82, 102 / 46, 63, 126. // 167, 5, 15, 28, 132, 168, 246.
Вірші Зоріння: 226. Вартова Башта: R 4849.
Питання: Чи цього тижня я відчув спасаючу працю Ісуса? Як? Як це на мене вплинуло?