Дорогі співучні нашого Господа, який ми маємо великий привілей постійно перебувати в молитві, молитися завжди – звертати наші серце і розум до Бога, в будь-який час і в будь-якому місці, і розуміти щодня і щогодини, що Отець і наш дорогий Господь Ісус постійно перебувають з нами. І тоді, коли повсякденні обов’язки виконано під Його наглядом і керівництвом, або ж тоді, коли душа відчуває потребу, як цінним є цей привілей зайти у свою кімнату, і там, наодинці з Господом, скинути тягар з нашого серця. – R 1864
* * *
Молитва – це духовна спільність людини з Богом. Бог, на противагу до людини, ніколи не змучується від віруючих, які приходять до Нього. Тому вони завжди мають доступ до Бога в молитві в ім’я Ісуса. З якою ж вдячністю ми повинні завжди оцінювати цей привілей і користати з нього! Це нас піднесе на дусі і принесе нам благословенства, які недосяжні в інший спосіб. Ці благословенства будуть двоякого роду: одні походять з розвивання нами духа молитви (як зворотній ефект молитви), інші будуть дарами у відповіді на молитви.
Щоб були ви бездоганні та щирі, «невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду», що в ньому ви сяєте, як світла в світі, додержуючи слово життя — Фил. 2:15,16.
Обов’язком кожної Божої дитини є велика активність в поширенні Правди, дозволяючи світити її світлу, підтримуючи її лампу в чистоті і горінні. «Чистота і горіння»! Що це означає? Це означає, що ми маємо приділяти багато уваги словам життя, щоб осягнути докладне знання Правди, а також старанно і вірно очищувати кожен слід омани відразу, як тільки ми його зауважимо, – чи то буде помилка в доктрині, чи в наших щоденних ділах, або ж в розмовах, – щоб чисте світло Божої Правди світило з якнайменшою перешкодою за посередництвом чистого і відкритого характеру. – R 3243
* * *
Стараймося, на скільки це залежить від нас, щоб наша поведінка не стала такою, що заслуговує догани, чи шкідливою. Ми повинні бути такими, яким був наш Господь, тобто маємо постійно бути зайняті чиненням добра. А якби тоді хтось побачив в нас вади, то вони не були б результатом зла з нашого боку, але злого стану сердець і розумів тих, які вишукують вади в інших. Як і наш Господь, серед злого оточення, ми повинні світити як світла в світі, стараючись благословляти, а не шкодити. Якщо ж через те світло, котре отримуємо, ми є зненавиджені дітьми темряви, то добре буде пригадати собі подібні досвідчення нашого Господа, щоб як Він, коли Його відкинули одні, могли шукати інших, яких можливо будемо мати привілей благословити земними чи небесними благами.