Тому то, підперезавши стегна свого розуму та бувши тверезі, майте досконалу надію на благодать, що приноситься вам в з’явленні Ісуса Христа — 1 Пет. 1:13.
«Підперезавши стегна свого розуму» на довге, тривале і рішуче зусилля, «будьте тверезі». Не дозволяйте собі на збудження і на виснаження під впливом того збудження своєї духовної життєвості в короткому часі, а внаслідок цього знову на байдужість і знеохочення. Ретельно все обдумайте і приготуйтеся до довгої і терпеливої витривалості серед усіх вправлянь і випробувань віри і терпеливості, які необхідні як доказ переможцеві, гідному благословенної нагороди, яка обіцяна такому «переможцеві». Біг, який є перед нами, не повинен характеризуватись ривками, але «витривалістю в добрім ділі». – R 3149
* * *
Християнин повинен завжди бути напоготові зі своїм знанням, так упорядкованим, щоб був готовий до служби. Його інтелектуальні звички повинна характеризувати не імпульсивність, а розважна тверезість. З таким настроєм щира надія отримання обіцяної славної нагороди, яку від одержить в часі Другого Приходу Господа, буде постійним натхненням до дій, перебування і тривалості на хвалу Господа.
Ми не маємо привілею ввійти в особистий контакт з нашим дорогим Відкупителем, але маємо привілей помазувати Господніх «братів» солодкими пахощами любові, симпатії, радості і миру. Чим коштовнішими вони будуть в нашому самозреченні, тим ціннішими будуть в оціненні нашого Старшого Брата, Котрий засвідчив, що пропорційно до того, що ми робимо або не робимо Його братам, ми робимо або не робимо Йому. Нашими алебастровими пляшечками є наші серця, котрі повинні бути наповнені найціннішими і найприємнішими пахощами добрих побажань, ввічливості і любові до всіх, але особливо до нашого Господа Ісуса та всіх Його учнів, на котрих тепер маємо привілей виливати приємні пахощі любові та відданості в Ім’я Господа, бо ж належимо Йому. – R 2447
* * *
Ісус оцінив добрий вчинок Марії, зроблений для Нього, не тому, що не знав про її людські слабості, але всупереч знанню про неї. Вчинив це, бо мав такий шляхетний характер, що міг зауважити її здібності та інтенції. Це привело до того, що Марію, про яку Він знав, що задумала пожертвувати Йому найкраще, що мала, і зробила це якнайкраще, Він оцінив відповідно до її найкращих можливостей. Тому, їй на згадку, Він з задоволенням похвалив її. Без сумніву, Його метою було, щоб та похвала стала уроком і заохоченням для нас, щоб ми навчилися оцінювати добрі і милі вчинки інших, і були заохочені до чинення добра. Якщо ми з найкращих намірів і можливостей розіб’ємо наші алебастрові пляшечки і виллємо вміст на посвячених Господу осіб, то Він оцінить наш вчинок і згадає його як пам’ятку вчинення того, що ми могли. Більше від нас Бог не вимагає, але й ми не повинні давати від себе менше.