Що тільки правдиве, що тільки чесне [гідне пошани]… – думайте про це! — Фил. 4:8.
Кожний, хто симпатизує фальші чи перебільшенню, в більшій чи меншій мірі опоганює себе самого. Наскільки хтось очищує свої думки і уникає перебільшення і т.п., настільки ж він очищує свій розум і весь свій характер. Не достатньо нам бути певними, що дана справа є правдивою. Ми повинні досліджувати її далі й розпізнати, до якої міри вона є чесною, благородною; бо хоча Господь прикрив негідні риси нашого характеру, і пропонує прикривати їх Своєю власною заслугою аж до кінця, однак ми не можемо симпатизувати нашому грішному стану, але навпаки, повинні бажати правдивої благородності та найвищого рівня чесноти в наших серцях, в наших думках і в усіх наших стосунках з Богом і нашими ближніми. – R 3129
* * *
Речами «правдивими» є речі Божого Плану. Речами «чесними», гідними пошани, є ті, які є поважні, духовні, святі і ті, котрі треба брати до уваги, коли хочемо поступати чесно. Апостол заохочує люд Божий роздумувати над такими речами, бо таке роздумування веде до правдивої мудрості, розвиває її в серці і розумі – мудрості, яка є насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.
Щоб були ви бездоганні та щирі, «невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду», що в ньому ви сяєте, як світла в світі, додержуючи слово життя — Фил. 2:15,16.
Обов’язком кожної Божої дитини є велика активність в поширенні Правди, дозволяючи світити її світлу, підтримуючи її лампу в чистоті і горінні. «Чистота і горіння»! Що це означає? Це означає, що ми маємо приділяти багато уваги словам життя, щоб осягнути докладне знання Правди, а також старанно і вірно очищувати кожен слід омани відразу, як тільки ми його зауважимо, – чи то буде помилка в доктрині, чи в наших щоденних ділах, або ж в розмовах, – щоб чисте світло Божої Правди світило з якнайменшою перешкодою за посередництвом чистого і відкритого характеру. – R 3243
* * *
Стараймося, на скільки це залежить від нас, щоб наша поведінка не стала такою, що заслуговує догани, чи шкідливою. Ми повинні бути такими, яким був наш Господь, тобто маємо постійно бути зайняті чиненням добра. А якби тоді хтось побачив в нас вади, то вони не були б результатом зла з нашого боку, але злого стану сердець і розумів тих, які вишукують вади в інших. Як і наш Господь, серед злого оточення, ми повинні світити як світла в світі, стараючись благословляти, а не шкодити. Якщо ж через те світло, котре отримуємо, ми є зненавиджені дітьми темряви, то добре буде пригадати собі подібні досвідчення нашого Господа, щоб як Він, коли Його відкинули одні, могли шукати інших, яких можливо будемо мати привілей благословити земними чи небесними благами.