Роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь — 2 Пет. 1:10.
Не йдеться про те, що можна робити «так» досконало, незважаючи на Христову праведність, яка прикриває наші переступи, згладжує наші щоденні недоліки, але якщо до нашої віри в приписану праведність Христа ми «докладаємо» ще й чесноти характеру, розвиваючи їх до меж наших можливостей, то не впадемо. Навіть тоді, коли ми зробили все, що могли, ми й надалі залишаємося некорисними слугами, які не насмілюються довіряти власній праведності, а лише достатній шаті, яка стає нашою завдяки вірі в Христа, ми коли докладно «дбаємо», зо страхом і тремтінням, виконувати своє спасіння, знаючи, що Христова праведність приписується лише тим, котрі прагнуть покинути гріх і дбають про «святість, без якої ніхто не побачить Господа». – R 2154
* * *
Вислів «роблячи так» означає три різні дії: (1) докладіть – означає розвивання чеснот, згаданих вище; (2) це в вас є – означає практикування тих чеснот після їх розвинення; і (3) примножується – означає вживання тих чеснот так, щоб вони належно співпрацювали, контролюючи решту наших чеснот, почуття, думки, слова і вчинки. Ці три дії, вірно виконувані, розвивають досконалість характеру на подобу Христового. Через ці три способи діяльності і розвитку характеру кожна особа є убезпечена від втрати особливої Божої ласки і має можливість остаточно стати більше ніж переможцем через нашого Господа Ісуса Христа. Якнайвірніше використовуймо ті всі найважливіші вказівки, що стосуються розвитку характеру.
Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту [мужність] — 2 Пет. 1:5.
Однією з найбільших труднощів люду Божого є те, що навіть тоді, коли він рішучо налаштований поступати справедливо, і тим самим чинити спокусам опір, не є, однак, достатньо безкомпромісним в діяльності. Багато кажуть до спокусника: Я постановив, що цього разу тобі не піддамся. І таким чином вони залишають в своєму розумі відкритою можливість, котрою спокусник скористається іншим разом. Поводження нашого Господа було б найвластивішим, і ми повинні в такий же спосіб відігнати спокусника раз і назавжди. Ми повинні зайняти таку позицію, щоб навіть наш противник і не думав повертатися до нас знову з цим. «Відійди, сатано!… Господеві Богові своєму буду вклонятися, і буду служити Одному Йому!». – R 3296
* * *
Після розвинення розумового оцінення Бога й Христа і цілковитого сполягання на Них усім серцем – фундаменту християнського характеру – ми маємо будувати на цьому фундаменті решту вищих першорядних чеснот, починаючи з мужності, суттю якої є надія перемоги. Господь дав нам об’єкти для такої надії і дав для неї певний ґрунт у Своїй Угоді, скріпленій присягою, в священницькому уряді Христа і участі в Дусі. Така надія зробить нас відважними, щоб ми могли стати лицем до всіх труднощів і могли боротися з кожним ворогом. Розвиток такої позиції буде вимагати постійної пильності, бо інакше наші зусилля, не підтримувані вірністю, врешті виявляться недостатніми для перемоги.