Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування — Рим. 15:2.
Уроком для кожного Господнього учня є те, що особливим завданням його уряду, його покликання і призову в теперішній час є самопожертва… Однією з форм служби, яка часто не є розпізнана Господніми учнями, є нагода зректися наших власних доріг і планів, наших методів чи вигод, і для справи миру прийняти на їх місце плани або вигоди інших, якщо йдеться про особисті вигоди, коли віримо, що Господь хотів би, щоб та справа була розв’язана в той чи інший спосіб. В інтересах миру ми можемо посвятити свої вигоди на користь інших, якщо бачимо, що з цього можна одержати певне добро. – R 5555
* * *
З контексту ми бачимо, що Святий Павло бачив в цьому ближньому співучня Господа Ісуса, а в інших – ближніх в меншому значенні. Не лише обов’язком, але й привілеєм учнів Христа є самозречення, щоб подобатися іншим, не їхньому тілу, але їхнім новим серцям, розумам і волі. Це має служити їх добру, щоб вони могли будуватися в вірі, надії й любові.
Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете — Луки 21:19.
«А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали», пояснює Апостол. Отож є очевидним, що терпеливість включає інші чесноти характеру – вона вказує на їх посідання в певній мірі. Терпеливості Божого люду звичайно мусить передувати віра, а рівень терпеливості зазвичай показує величину віри. Християнин, який є нетерпеливим і неспокійним, очевидно не має віри в Господа, інакше б він міг відпочивати, довіряючи Божим ласкавим обітницям і чекаючи на їх здійснення. Після застосування відповідної пильності і енергії, він повинен з задоволенням полишити в руках Господа результати, часи і пори їх осягнення. – R 3245
* * *
Цей вірш повинен бути перекладений так: «Через вашу терпеливість зберігайте душі ваші». Слово терпеливість в цьому перекладене з грецького слова, яке означає постійність, а не з того, яке означає довге зношення. Постійність є силою характеру, завдяки якій через витривалість в праведному поводженні серед труднощів, які спокійно зноситься, ми просуваємося вперед в праведному поступуванні, одночасно зміцняючи самоконтроль. Завдяки такому визначенню наш вірш стає ясним. Настанова Ісуса заохочує нас просуватися вперед, радісно зносячи перешкоди на дорозі праведності. Тільки в такий спосіб ми зможемо зберегти своє духовне життя.