Але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість – досвід, а досвід – надію, а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам — Рим. 5:3-5.
Ми потребуємо терпеливості, але її можна осягнути лише через проби. Ми потребуємо віри, а її можна розвинути лише в потребах. Ми потребуємо досвіду для нашої майбутньої праці, а його можна набути через такі пережиття, які дозволять нам відчути немочі, труднощі і проби тих, які є довкола нас, для яких ми будемо служителями і представниками в Божому Царстві. Отже, теперішні досвідчення вчать нас противитись злу, і то не злом, а добром. – R 3228
* * *
Утиски самі по собі не є причиною для хвальби, але ми можемо хвалитися в них тоді, коли вони виробляють в нас терпеливість, бо така витривалість в чиненні добра нагороджується Божим визнанням, яке, коли ми його усвідомимо, наповнює наші серця надією остаточної перемоги. Ця надія не є марною, тому що Богові приємно допомагати перемогти тим, чиї серця наповнені Божою любов’ю – любов’ю, яка є добірним плодом Святого Духа, що дається нам Богом в Христі Ісусі.
Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту [мужність] — 2 Пет. 1:5.
Однією з найбільших труднощів люду Божого є те, що навіть тоді, коли він рішучо налаштований поступати справедливо, і тим самим чинити спокусам опір, не є, однак, достатньо безкомпромісним в діяльності. Багато кажуть до спокусника: Я постановив, що цього разу тобі не піддамся. І таким чином вони залишають в своєму розумі відкритою можливість, котрою спокусник скористається іншим разом. Поводження нашого Господа було б найвластивішим, і ми повинні в такий же спосіб відігнати спокусника раз і назавжди. Ми повинні зайняти таку позицію, щоб навіть наш противник і не думав повертатися до нас знову з цим. «Відійди, сатано!… Господеві Богові своєму буду вклонятися, і буду служити Одному Йому!». – R 3296
* * *
Після розвинення розумового оцінення Бога й Христа і цілковитого сполягання на Них усім серцем – фундаменту християнського характеру – ми маємо будувати на цьому фундаменті решту вищих першорядних чеснот, починаючи з мужності, суттю якої є надія перемоги. Господь дав нам об’єкти для такої надії і дав для неї певний ґрунт у Своїй Угоді, скріпленій присягою, в священницькому уряді Христа і участі в Дусі. Така надія зробить нас відважними, щоб ми могли стати лицем до всіх труднощів і могли боротися з кожним ворогом. Розвиток такої позиції буде вимагати постійної пильності, бо інакше наші зусилля, не підтримувані вірністю, врешті виявляться недостатніми для перемоги.