Бо навчився я бути задоволеним із того, що маю. Умію я бути в упокоренні, умію бути й у достатку — Фил. 4:11, 12.
Якщо ми побачили, що досвідчення в нашому житті є дуже різноманітними, то можемо зробити висновок, що Господь бачить, що ми потребуємо як висот, так і глибин успіху і невдач, щоб нас відповідно навчити і приготувати до становища, яке Він призначив для нас у майбутньому. Отже стараймося так, як Апостол, вчитись задовольнятися, не дозволяючи, аби достаток теперішнього добра відтягнув нас від наших обітниць посвячення; навчімся також тому, як можна бути в упокоренні (потребі), і в той же час не прагнути нічого поза тим, що Божа мудрість і Його провидіння вважали за найкраще нам дати, – тобто бути задоволеними. – R 3129
* * *
Задоволення у всіх обставинах є похвальним досягненням, і є тим ідеалом, до якого Господньому люду слід прагнути. Насправді не багато є тих, які можуть переносити пониження з задоволенням, а ще менше є тих, які можуть зносити достаток з задоволенням. Отже, тільки через численні досвіди упокорення та вивищення ми вчимося приймати все з задоволенням.
Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете — Луки 21:19.
«А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали», пояснює Апостол. Отож є очевидним, що терпеливість включає інші чесноти характеру – вона вказує на їх посідання в певній мірі. Терпеливості Божого люду звичайно мусить передувати віра, а рівень терпеливості зазвичай показує величину віри. Християнин, який є нетерпеливим і неспокійним, очевидно не має віри в Господа, інакше б він міг відпочивати, довіряючи Божим ласкавим обітницям і чекаючи на їх здійснення. Після застосування відповідної пильності і енергії, він повинен з задоволенням полишити в руках Господа результати, часи і пори їх осягнення. – R 3245
* * *
Цей вірш повинен бути перекладений так: «Через вашу терпеливість зберігайте душі ваші». Слово терпеливість в цьому перекладене з грецького слова, яке означає постійність, а не з того, яке означає довге зношення. Постійність є силою характеру, завдяки якій через витривалість в праведному поводженні серед труднощів, які спокійно зноситься, ми просуваємося вперед в праведному поступуванні, одночасно зміцняючи самоконтроль. Завдяки такому визначенню наш вірш стає ясним. Настанова Ісуса заохочує нас просуватися вперед, радісно зносячи перешкоди на дорозі праведності. Тільки в такий спосіб ми зможемо зберегти своє духовне життя.