Якби воїни хреста раз усвідомили властиву думку, що обмова і лихослів’я є вбивством характеру іншого, а наклеп є грабунком доброго імені іншого, то вони швидше побачили б цю справу в її справді огидному світлі, так, як вона, очевидно, виглядає в очах Господа. Річ, хоч раз побачена з правдивої, Божої точки зору, повинна розбудити його нове серце до якомога більшої активності в переборюванні таких вчинків тіла і диявола. Кожен, хто буде старатися вичистити старий квас злоби, заздрості, розбрату, фальші та лихослів’я, буде чистим в серці, відбитком Господа. – R 3272
* * *
Кожен з нас має так багато недоліків, а інші так багато достоїнств, що ми ні про кого не повинні висловлюватись погано. Мусимо чисто позамітати свої власні підлоги, перш ніж спробуємо замітати підлоги інших. Це допоможе нам виявляти більше співчуття до інших. Несхвально висловлюватися про інших ми можемо лише тоді, коли нас до цього спонукає засада Золотого Правила, аби запобігти шкоді, яка б мала місце, якби про це не було сказано.
Щоб були ви бездоганні та щирі, «невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду», що в ньому ви сяєте, як світла в світі, додержуючи слово життя — Фил. 2:15,16.
Обов’язком кожної Божої дитини є велика активність в поширенні Правди, дозволяючи світити її світлу, підтримуючи її лампу в чистоті і горінні. «Чистота і горіння»! Що це означає? Це означає, що ми маємо приділяти багато уваги словам життя, щоб осягнути докладне знання Правди, а також старанно і вірно очищувати кожен слід омани відразу, як тільки ми його зауважимо, – чи то буде помилка в доктрині, чи в наших щоденних ділах, або ж в розмовах, – щоб чисте світло Божої Правди світило з якнайменшою перешкодою за посередництвом чистого і відкритого характеру. – R 3243
* * *
Стараймося, на скільки це залежить від нас, щоб наша поведінка не стала такою, що заслуговує догани, чи шкідливою. Ми повинні бути такими, яким був наш Господь, тобто маємо постійно бути зайняті чиненням добра. А якби тоді хтось побачив в нас вади, то вони не були б результатом зла з нашого боку, але злого стану сердець і розумів тих, які вишукують вади в інших. Як і наш Господь, серед злого оточення, ми повинні світити як світла в світі, стараючись благословляти, а не шкодити. Якщо ж через те світло, котре отримуємо, ми є зненавиджені дітьми темряви, то добре буде пригадати собі подібні досвідчення нашого Господа, щоб як Він, коли Його відкинули одні, могли шукати інших, яких можливо будемо мати привілей благословити земними чи небесними благами.