В Божому домі, що ним є Церква Бога Живого — 1 Тим. 3:15.
Церква Божа, єдина, до якої відноситься назва екклезія, або Церква, є такою незначною, скромною і в порівнянні до багатства цього світу так бідною, що не є розпізнана, ані навіть не надається до розпізнання з точки зору світу. Вона не створена людиною і не керується людиною. Імена її членів не записані на землі, а лиш в небі (Євр. 12:23). Її Головою і Єпископом є Господь. Її правом є Слово. Церква Божа має одного Господа, одну віру і одне хрещення. Вона збудована на свідоцтвах святих Апостолів і пророків, а Сам Ісус Христос є головним наріжним каменем. – R 2427
* * *
Слово «Церква» в грецькій мові визначає вибрані характери Божого люду. Вибрані є дійсно «покликаними», бо Господь відлучив їх від царства темряви й панування сатани і запровадив до Царства дорогого Божого Сина і під Його панування. Стовпом, що тримає Церкву, і фундаментом, на якому вона збудована, є Ісус Христос, її Господь. Будучи заснована на цій Скелі, вона триватиме вічно.
Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту [мужність] — 2 Пет. 1:5.
Однією з найбільших труднощів люду Божого є те, що навіть тоді, коли він рішучо налаштований поступати справедливо, і тим самим чинити спокусам опір, не є, однак, достатньо безкомпромісним в діяльності. Багато кажуть до спокусника: Я постановив, що цього разу тобі не піддамся. І таким чином вони залишають в своєму розумі відкритою можливість, котрою спокусник скористається іншим разом. Поводження нашого Господа було б найвластивішим, і ми повинні в такий же спосіб відігнати спокусника раз і назавжди. Ми повинні зайняти таку позицію, щоб навіть наш противник і не думав повертатися до нас знову з цим. «Відійди, сатано!… Господеві Богові своєму буду вклонятися, і буду служити Одному Йому!». – R 3296
* * *
Після розвинення розумового оцінення Бога й Христа і цілковитого сполягання на Них усім серцем – фундаменту християнського характеру – ми маємо будувати на цьому фундаменті решту вищих першорядних чеснот, починаючи з мужності, суттю якої є надія перемоги. Господь дав нам об’єкти для такої надії і дав для неї певний ґрунт у Своїй Угоді, скріпленій присягою, в священницькому уряді Христа і участі в Дусі. Така надія зробить нас відважними, щоб ми могли стати лицем до всіх труднощів і могли боротися з кожним ворогом. Розвиток такої позиції буде вимагати постійної пильності, бо інакше наші зусилля, не підтримувані вірністю, врешті виявляться недостатніми для перемоги.