Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім’я Його ви, що святим послужили та служите — Євр. 6:10.
Жодна Божа дитина не повинна бути задоволена в часі жнива проминаючими днями та цінними нагодами служби і співпраці з іншими, не здіймаючи щоденно царський прапор і не звіщаючи публічно чесноти Того, Хто покликав її з темряви до світла, або ж не допомагаючи і не співпрацюючи з тими, яких Господь у Своєму провидінні поставив у більш корисне становище в публічній службі. – R 3152
* * *
Діяльність і праця, що випливає з любові, за яку беруться святі задля взаємного розвитку і вдосконалення на подобу Христа, насамперед, повинна бути виявлена в Його Ім’я, для Божої слави. Таку діяльність і працю любові – О,велична думка! – Бог оцінює, і таким чином Його справедливість не дозволяє Йому про неї забути.
Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете — Луки 21:19.
«А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали», пояснює Апостол. Отож є очевидним, що терпеливість включає інші чесноти характеру – вона вказує на їх посідання в певній мірі. Терпеливості Божого люду звичайно мусить передувати віра, а рівень терпеливості зазвичай показує величину віри. Християнин, який є нетерпеливим і неспокійним, очевидно не має віри в Господа, інакше б він міг відпочивати, довіряючи Божим ласкавим обітницям і чекаючи на їх здійснення. Після застосування відповідної пильності і енергії, він повинен з задоволенням полишити в руках Господа результати, часи і пори їх осягнення. – R 3245
* * *
Цей вірш повинен бути перекладений так: «Через вашу терпеливість зберігайте душі ваші». Слово терпеливість в цьому перекладене з грецького слова, яке означає постійність, а не з того, яке означає довге зношення. Постійність є силою характеру, завдяки якій через витривалість в праведному поводженні серед труднощів, які спокійно зноситься, ми просуваємося вперед в праведному поступуванні, одночасно зміцняючи самоконтроль. Завдяки такому визначенню наш вірш стає ясним. Настанова Ісуса заохочує нас просуватися вперед, радісно зносячи перешкоди на дорозі праведності. Тільки в такий спосіб ми зможемо зберегти своє духовне життя.