Вернися, о душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі — Пс. 116:7.
Звичка думки Християнина має багато спільного з його духовним поступом або занепадом, а також є показником його духовного стану. Добру звичку думки потрібно старанно розвивати. Під «звичкою думки» ми розуміємо нормальний стан, до якого розум зазвичай (як правило) повертається, коли він інтелектуально не зайнятий. Коли ми активно зайняті життєвими обов’язками, то змушені зосереджувати свою увагу на виконуваній праці, бо якщо ми щось робимо механічно, не концентруючи своєї уваги на цій справі, то ми не можемо робити її добре. Але навіть тоді християнські принципи, добре утверджені в характері, будуть підсвідомо керувати ним. А коли напруження в праці і турботи на якийсь час минуть, тоді вироблена звичка думки, як магнітна стрілка компаса, повинна швидко повернутися до свого відпочинку в Бозі. – R 1884
* * *
З точки зору тіла в християнському житті є дуже багато замішань і неспокою, але для християнина небезпечно дозволити в таких обставинах, щоб це замішання і неспокій стали частиною його характеру. Щоб перебороти цю схильність, необхідно постійно і з довірою звертання до доброї волі Господа і до Його мети щодо нас, як це виражено в Слові, бо в такому споляганні на Господа, через Його Слово, він знаходить відпочинок і спокій серед неспокою і замішання.
Співзвучні вірші: Йов 34:29; Пс. 1:1,2; 4:9; 25:12; 29:11; 85:9; 119:165; 125:1,5; Екл. 3:13-26; Іс. 26:3,12; 28:12; 32:2,17, 18; 53:5; Лук. 1:79; Ів. 14:27; 16:33; Дії 10:36; Рим. 10:15; Фил. 4:7,9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 25. Статті з Вартової Башти: R 5387, 5492
Питання: Які я мав на цьому тижні досвідчення, пов’язані з Словом як нашим місцем відпочинку? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Які були результати?