9 лютого

Вернися, о душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі — Пс. 116:7.

Звичка думки Християнина має багато спільного з його духовним поступом або занепадом, а також є показником його духовного стану. Добру звич­ку думки потрібно старанно розвивати. Під «звич­­кою думки» ми розуміємо нормальний стан, до якого розум зазвичай (як правило) повертається, коли він інтелектуально не зайнятий. Коли ми активно зайняті життєвими обов’язками, то змушені зосереджувати свою увагу на виконуваній праці, бо якщо ми щось робимо ме­ханічно, не концентруючи своєї уваги на цій справі, то ми не можемо робити її добре. Але навіть тоді християнські принци­пи, добре утверджені в характері, бу­дуть підсвідомо керувати ним. А коли напруження в праці і турботи на якийсь час минуть, тоді вироблена звичка думки, як магнітна стрілка компаса, повин­на швидко повернутися до свого відпочинку в Бозі. – R 1884

* * *

З точки зору тіла в християнському житті є дуже ба­гато замішань і неспокою, але для християнина небез­печно дозволити в таких обставинах, щоб це замішання і неспокій стали частиною його характеру. Щоб пе­ребороти цю схильність, необхідно постійно і з довірою звертання до доброї волі Господа і до Його мети щодо нас, як це виражено в Слові, бо в такому споляганні на Господа, через Його Слово, він знаходить відпочинок і спокій серед неспокою і замішання.

Співзвучні вірші: Йов 34:29; Пс. 1:1,2; 4:9; 25:12; 29:11; 85:9; 119:165; 125:1,5; Екл. 3:13-26; Іс. 26:3,12; 28:12; 32:2,17, 18; 53:5; Лук. 1:79; Ів. 14:27; 16:33; Дії 10:36; Рим. 10:15; Фил. 4:7,9.

Пісні:

Вірші Зоріння: 25. Статті з Вартової Башти: R 5387, 5492

Питання: Які я мав на цьому тижні досвідчення, пов’язані з Словом як нашим місцем відпочинку? Що мені в цьому допомагало або пе­решкоджало? Які були результати?