ПИТАННЯ: Чи ад, до якого зійшов Ісус, є місцем вічних мук?
ВІДПОВІДЬ: Якщо карою для Адама та його роду, «заплатою за гріх», не є «смерть», а вічне життя в муках, як продовжують навчати деякі, які ще не звільнилися від цього богозневажливого середньовічного вчення про вічні муки, і якщо ад є місцем, станом вічних мук, про що вони також неправдиво навчають, тоді беззаперечним та єдиним логічним висновком є те, що або (1) Ісус, сплачуючи борг Адама та його роду, страждаючи за наші гріхи, «праведний за неправедних» (1 Пет. 3:18), продовжує страждати і вічно буде нести муки в полум’яному пеклі, або (2), що борг вічного життя в такому пеклі вічних мук залишається несплаченим, і тому Ісус не став нашим Спасителем від кари за гріх, і що ми навіки занапащені і всі підемо на вічні муки.
Дякувати Богові, що біблійний ад не є місцем вічних мук! «Душа, що грішить, вона помре»; «Бо заплата за гріх смерть»; тому «Христос був умер ради наших гріхів за Писанням»; «на смерть віддав душу Свою»; був «умертвлений тілом, але Духом оживлений» (Єзек. 18:4,20; Рим. 6:23; 1 Кор. 15:3; Іс. 53:10,12; 1 Пет. 3:18). Ад, до якого зійшов Ісус, був біблійним адом (шеолом, гадесом), до якого в момент смерті ідуть як праведні, так і безбожні (Бут. 37:35; Йов 14:13; 1 Цар. 2:6,9). Сучасні переклади залишають слова шеол і ад (гадес) не перекладеними, але деякі переклади перекладають слова шеол і гадес, вживаючи слова пекло або могила, показуючи, що вони означають те ж саме (наприклад (порівняй різні переклади), Пс. 49:15; 55:16; 86:13; Іс. 14:9; Йона 2:3; 1 Кор. 15:55; Об. 20:13). Ад, до якого пішла душа Ісуса (Дії 2:31; Іс. 53:10,12) і з якого вона була пробуджена третього дня, це був стан «сну» (1 Кор. 15:20), забуття, до якого пішли також Його послідовники, які померли (Ів. 11:11-14, 39-44; Дії 7:60; 1 Кор. 15:18; 1 Сол. 4:14). (Більше деталей дивіться в наших брошурах Де знаходяться померлі і Що таке ад).
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Щоб були ви бездоганні та щирі, «невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду», що в ньому ви сяєте, як світла в світі, додержуючи слово життя — Фил. 2:15,16.
Обов’язком кожної Божої дитини є велика активність в поширенні Правди, дозволяючи світити її світлу, підтримуючи її лампу в чистоті і горінні. «Чистота і горіння»! Що це означає? Це означає, що ми маємо приділяти багато уваги словам життя, щоб осягнути докладне знання Правди, а також старанно і вірно очищувати кожен слід омани відразу, як тільки ми його зауважимо, – чи то буде помилка в доктрині, чи в наших щоденних ділах, або ж в розмовах, – щоб чисте світло Божої Правди світило з якнайменшою перешкодою за посередництвом чистого і відкритого характеру. – R 3243
* * *
Стараймося, на скільки це залежить від нас, щоб наша поведінка не стала такою, що заслуговує догани, чи шкідливою. Ми повинні бути такими, яким був наш Господь, тобто маємо постійно бути зайняті чиненням добра. А якби тоді хтось побачив в нас вади, то вони не були б результатом зла з нашого боку, але злого стану сердець і розумів тих, які вишукують вади в інших. Як і наш Господь, серед злого оточення, ми повинні світити як світла в світі, стараючись благословляти, а не шкодити. Якщо ж через те світло, котре отримуємо, ми є зненавиджені дітьми темряви, то добре буде пригадати собі подібні досвідчення нашого Господа, щоб як Він, коли Його відкинули одні, могли шукати інших, яких можливо будемо мати привілей благословити земними чи небесними благами.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: