«Того дня серед краю єгипетського буде жертівник Господу, і стовп при границі його Господеві. І він буде в єгипетськім краї ознакою й свідком для Господа Саваота» (Ісаї 19:19,20).
ЧИ ЗНАЄШ ТИ: Що єдиним найвизначнішим з семи стародавніх чудес світу, яке віками є загадкою для науковців та археологів, є Велика Піраміда в Ґізе в Єгипті?
Що всупереч загально прийнятим поглядам, ця Піраміда ніколи не використовувалась як гробниця? В ній ніколи не було знайдено ані мумії, ані предметів чи скарбів, які єгиптяни клали в гробницях своїх померлих, які вони герметично закривали, тоді як Піраміда в Ґізе має чотири канали, якими проходить свіже повітря (дивись В на Піраміді)?
Що в Піраміді, яка простягається на поверхні близько 526 арів, знаходиться 2,5 млн каменів, кожен з яких важить від 2 до 70 тон, і які підігнані між собою з оптичною точністю до 0,5 мм? З них можна було б збудувати мур, висота якого сягала б до 120 см, ширина 30 см і довжина перевищувала б 7000 км?
Що ми не в стані її відтворити, не дивлячись на те, що маємо сучасну технічну думку та знаряддя?
Що Піраміда розташована в самому центрі сухої поверхні Землі – визначеному її Будівничим більш як за три тисячі років до відкриття Америки Колумбом?
Що не дивлячись на те, що вона була збудована понад чотири тисячі років тому, її розміри визначають окружність Землі, відстань між екватором та кожним з двох полюсів, відстань від Землі до Сонця, довжину сонячного року, довжину прецесійних циклів, числове значення π ітп. з точністю, яку осягнули лише в ХІХ столітті нашої ери?
Що багато хто стверджує, що завдяки своїй будові Піраміда володіє чудесними властивостями консервації, загострювання предметів і т.п. і, що багато помилково думають, що Піраміда з’явилась з сатанинської сили та натхнення?
Що інші 37 єгипетських пірамід – це лише невдало збудовані імітації Великої Піраміди, які служили тільки як гробниці для різних фараонів і як такі мають меншу наукову цінність?
Що ця Велика Піраміда свідчить не ієрогліфами та малюнками, але в символічний спосіб з точки зору її розміщення, конструкцій та вимірів?
Що це символічний (а не жертовний) жертівник і скарбниця історичних, пророчих та наукових правд, представлених в досконалій згоді з Біблією та її Божественним планом віків, для яких Піраміда є підтверджуючим свідоцтвом?
Що Йов 38:5-7 вказує на вимірювання – «хто розтягнув по ній шнура» (один пірамідальний дюйм відповідає довжині одного року в хронологічних підрахунках часу)?
Що це єдина Піраміда, яка має чотири нижні наріжні камені, які зображують відповідно велику Божу мудрість, справедливість, любов та силу в Святому Письмі?
Що тільки Піраміда має «головний» наріжний камінь, свій верхівковий камінь, свою модель, який сам по собі є абсолютною пірамідою (А на діаграмі) і зображує Христа – «Ісус промовляє до них… Камінь, що його будівничі відкинули, – той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!» (Мат. 21:42; Пс. 118:22,23)?
Що все, що було збудоване під кам’яним верхівковим каменем Піраміди, має бути підігнане до його кутів і пропорцій, подібно до того, як Бог «об’єднує» [під однією головою] «все… в Христі Ісусі» – пристосовує до Його засад і характеру (Еф. 1:10; 2:20-22; Кол. 1:20; Рим. 8:29; 12:2)?
Що нижній перехід (L), який веде до підземної кімнати або прірви відповідно ілюструє скочування людства, яке починаючи від упадку Адама йде широкою дорогою, що веде під пануванням сатани до знищення в смерті (Мат. 7:13; Рим. 5:12; 6:23; 2Кор. 4:4; 2Пет. 2:7)?
Що прірва (М) через свою особливу конструкцію і розміщення добре зображує час великого утиску, а також знищення, «заплату за гріх» – «смерть» (Дан. 12:1; Мат. 24:21,22; Пс. 37:9,10; Дії 3:23; Рим. 6:23)?
Що перший верхній перехід (Н) зображує єврейський вік, тобто диспенсацію Закону («Тільки вас [єврейський народ] Я пізнав зо всіх родів землі» – Ам. 3:2?
Що він має висоту лише 120 сантиметрів і, щоб ним можна було підніматися, потрібно схилитись, що представляє, що єврейський народ був обтяжений шістсот тринадцятьма уставами, укладеними в Угоді Закону (Рим. 11:9,10; Гал. 5:1; Кол. 2:14)?
Що Піраміда збудована головним чином з вапнякового каменю, а також з граніту, який показує речі, котрі відносяться до Божественної природи і волі?
Що гранітна заслона (І) зображує Божий Закон, даний Ізраїлеві – дотримання якого є мірою можливості досконалої людини – грішна людина не могла його дотримати, ані отримати вічне життя завдяки своїм учинкам (Рим. 3:20)?
Що Велика Галерея (Е), яка всемеро вища від першого верхнього переходу, зображує «вузьку стежку» («високий поклик») віку Євангелії разом з її великою вільністю, прекрасними надіями для тих, хто приймає Христа як Спасителя і стає його правдивими учнями (Мат. 7:14; Фил. 3:14; 2Кор. 6:2)?
Що при верхньому кінці Великої Галереї починається Передпокій (D), розділений гранітним крилом, яке примушує кожного, хто проходить під ним, нахилитися, що зображує християн, які покірно піддаються волі Божій в школі Христа (Пс. 40:9; Євр. 10:7; Еф. 6:6; 1Сол. 4:3; 1Ів. 2:17)?
Що за гранітною перешкодою як підлога, так і стеля збудовані з граніту, символізуючи Божу опіку над «новими створіннями» та їх становище перед Богом як спадкоємців Божественної природи (Пс. 91:1; Рим. 8:1; 2Кор. 5:17; 2Пет. 1:4)?
Що для того, аби залишити Передпокій, потрібно знову нахилитися, входячи до Кімнати Царя (С), що зображує смерть людського тіла та осягнення «новим створінням» небесного рівня в першому воскресінні (1Кор. 15:40-46,48-54; Євр. 10:19,20)?
Що Кімната Царя (С), найпрекрасніше й найвище приміщення в Піраміді, повністю збудована з граніту і символізує Божественну природу, призначену для переможців з Малого Стада – тих, котрі були покликані і «вибрані», щоб стати «співспадкоємцями Христові» (Лук. 12:32; 2Кор. 5:1; 2Пет. 1:4; 1Ів 3:2; Об. 17:14)?
Що Кімната Царя містить лише гранітну скриню, яка символізує вічну Божу ціль, яка зосереджена в Христі, а відсутність накриття на скрині показує воскресіння Христа, а також прийняття Богом Його жертви (Дії 2:24,30-36)?
Що рівень підлоги Кімнати Цариці (F) представляє стан людської досконалості і те, що Ісус «став під Законом» (Гал. 4:4), що показане в продовженні рівня підлоги Кімнати Цариці, яке, перетинаючи перший верхній перехід на відстані точно тридцять три з половиною дюйма від його верхнього кінця, представляє тридцять три з половиною роки земного життя Ісуса під Законом?
Що Горизонтальний Перехід (G), який веде до Кімнати Цариці, представляє земну мандрівку людського роду, починаючи від гріхопадіння Адама – 6/7 його довжини має висоту лише близько 120 см, що представляє обтяжуючі досвідчення людей під пануванням гріха і сатани; що інша 1/7 частина переходу висотою близько 170 см, дозволяючи більшості людей стояти у випростаній позиції, добре представляє тисячолітнє Царство Христа, коли людський рід вже не буде залишатись під пануванням гріха та смерті? – І пошле «заповідженого вам Ісуса Христа. Що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення [привернення] всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх» (Дії 3:20,21)?
Що Кімната Цариці (F), яка має вентиляційні канали, представляє остаточне призначення направленого людства: вічне життя на досконалій землі як досконалих людських істот? – «А покірні вспадкують землю… і повік будуть жити на ній» (Пс. 37:11,22,29,34; Екл. 1:4; Іс. 45:18; Дан. 2:35,44; 7:13,14,18,27).
Що третього дня Ісус розірвав пута гробу (що представлене в природному гроті в Криниці – L), вчинивши таким чином викуп за Адама та всіх його нащадків, щоб визволити їх з-під прокляття гріха, хвороб та смерті, створюючи для них один повний і абсолютний шанс отримання вічного життя (Рим. 4:24,25; 5:12-21; 8:19-22; Іс. 25:6-9; 35; Об. 22:3)?
Що так як доступ до верхніх приміщень Піраміди був заблокований гранітним Заслоном (Законом), так і єдина дорога осягнення вічного життя (Кімната Цариці) або безсмертя (Кімната Царя) для грішної людини, яка поступає Нижнім Переходом (широкою дорогою, що веде до знищення), веде через Христа (символічну Криницю)? – «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6; Дії 4:12; Гал. 2:16).
Що в Великій Піраміді на перекір могутності бур і загарбників, які намагаються її знищити протягом більш як чотирьох тисяч років, був захований нарис великого Божественного плану, який згідно з вчиненими приготуваннями повинен був видати свідоцтво у властивому часі, підтвердити заховане там до тих пір, але тепер об’явлене свідоцтво Біблії, яке вказує з великою прецизійністю на остаточне скинення старого порядку в «прірву» забуття і на встановлення славного нового порядку під урядом Ісуса Христа; того дорогоцінного верхнього наріжного Каменя вічної Божої будівлі, згідно з Яким мусить бути збудований славний характер усіх гідних отримання вічного життя? Що звернена до Бога молитва: «Нехай прийде Царство твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Мат. 6:10) – вже незабаром буде вислухана?
Більше інформації стосовно Великої Піраміди ви знайдете на нашій інтернет-сторінці за допомогою пошуку.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать — Євр. 4:15, 16.
В хвилини спокуси ми повинні серцем піднестися до великого Учителя, з цілковитою певністю віри, визнаючи Його любов, Його мудрість і Його здатність допомогти нам, Його бажання зробити так, щоб усе допомагало на добре тим, які люблять Його. Коли ми прохаємо про поміч в часі такої потреби, то це напевно принесе нам Господню пораду, поміч і силу ходити в праведності, правді, чистоті і любові. Завдяки цьому ми будемо переможцями щогодини, щодня і остаточно – повними переможцями. – R 2248
* * *
Немає таких досвідчень, які переносить Божий люд від тіла, світу і сатани, щоб їх не переходив наш Господь. Та хоча Його спокуси не стосувалися гріха, але світовості і природного самолюбства, то були, все ж, болісними і виробили в Ньому симпатію до нас, які перебуваємо в подібних випробовуваннях. Це повинно наповнити нас довірою і наблизити до Бога через Нього і в Ньому для отримання допомоги в кожній потребі.
Хто вірний в найменшому, – і в великому вірний — Лук. 16:10.
Це не означає, що Божий люд має бути задоволений звичайною рутиною щоденного життя вдома чи на роботі, і має говорити собі: «Бог приймає мою працю так, немов би вона була зроблена безпосередньо для Нього в якійсь іншій, більш прийнятній формі»; натомість, це означає, що кожен, хто знаходиться в такому становищі, повинен день за днем старанно переглядати свої земні обов’язки і зобов’язання, щоб побачити, яким чином можна було б правильно і справедливо викроїти хвилини, години або дні від служби земним речам і земним інтересам, щоб пожертвувати їх для духовних речей і духовних інтересів, своїх та інших. Посвячене серце, самовідданий учень, буде використовувати так швидкоплинні хвилини, вживаючи їх, наскільки це можливо, для справи Отця. – R 3265
* * *
Характер особи проявляється у всьому, що вона робить. Тому її ставлення до малих справ і малих обов’язків є таким же добрим свідоцтвом її характеру, як і поводження у великих справах. Такою є Божа засада оцінення характеру, оцінення святих, вірність Господу яких у малих справах теперішнього життя Він розглядає як достатню гарантію вірності в майбутніх великих справах.
Бо чим серце наповнене, те говорять уста. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе — Мат. 12:34, 35.
Отож, нашою найпершою турботою повинно бути наше серце, щоб його почуття і нахили могли бути вповні під контролем Божої ласки, щоб кожен принцип правди і праведності міг бути там укорінений, а справедливість, милосердя, доброта, братерська ввічливість, любов, віра, тихість, стриманість, найвища пошана до Бога і Христа і гаряча любов до всіх рис святості могли бути міцно закріплені як провідні принципи життя. Якщо ці принципи будуть закріплені, утверджені в серці, тоді з доброго скарбу серця уста будуть говорити слова правди, розсудливості, мудрості і ласки. – R 1937
* * *
Серце є джерелом наших слів і вчинків; тому, якими є слова і вчинки людини, таким є її серце. Добре серце наповнене добрими словами і вчинками; лихе серце – лихими словами і вчинками. Наскільки ж необхідним є берегти серце в чистоті! Наступна настанова призначена особливо всім послідовникам Господа: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Пр. 4:23).
Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись — 1 Пет. 4:12, 13.
В неприязному ми світі можемо сподіватися, що одержимо лише зневаги, такі ж, як впали на нашого Господа, тому що учень не більший від свого Учителя. Світ, тіло і диявол противляться нашій дорозі. Існує боротьба всередині і страх назовні, і є багато стріл і вогненних жал, спрямованих на праведних. Якою ж є найбезпечніша постава душі в нещастях і суворих пробах? Чи це не є тихість перед Богом – очікування і пильнування, щоб перш за все пізнати Його керівництво, Його волю в кожній справі, перш ніж наважимось братися до якихсь справ, які часто мають велике значення? Тому Псалмист говорить: «Занімів я в мовчанні, замовк про добро [навіть від чинення чи говорення того, що виглядає добрим в моїх очах]». – R 1937
* * *
Нехай Божі Діти не дивуються, коли приходять випробовування, тому що їх посвячення означає страждання з Христом. Ці випробовування також не повинні їх знеохочувати, а радше мають бути причиною радості, бо вони дають їм привілей страждання з Христом, а такий досвід зробить нашу майбутню славу набагато солодшою. Чим більше ми переносимо страждань, тим більшою буде й майбутня слава. Нехай ця думка буде для нас заохоченням.
А помазання, яке прийняли ви від Нього, – воно в вас залишається — 1 Ів. 2:27.
Благословення і сила Господа супроводили в якийсь спосіб помазання Давида, – хоча як саме, ми не можемо зрозуміти, – даючи йому здібність зростати в знанні і т.п., пристосовуючи і приготовляючи його до обов’язків уряду, на який він був помазаний. Чи у зв’язку з цим ми не можемо розглядати помазання, яке сплинуло на Церкву від часу прийняття її Господом, як прообраз цього? Помазання Церкви не було фізичним помазанням; благословенства, які вона отримала, не були дочасними, бо члени Церкви зростали в ласці, знанні й любові як Нові Створіння, і як такі в майбутньому, в першому воскресінні, вони будуть вдосконалені і зійдуть на престол разом з нашим Господом і Учителем, своїм Головою. – R 3225
* * *
Старожитні ніколи не розуміли, що Помазанець буде складатися з певного числа осіб. Однак ця таємниця була вияснена Церкві Євангельського віку, а вірним є запевнене становище в цьому помазаному гроні. Святе серце і розум, сплоджені при посвяті, були завдатком їх спадщини, незмінним гарантом вірності Бога щодо вірних.
І будуть Мені вони власністю, – каже Господь Саваот, – на той день, що вчиню, і змилосерджусь над ними, як змилосерджується чоловік над синами своїми, що служать йому — Мал. 3:17.
Якби Господь послав нас шукати Його вибраних, то, мабуть, ми зібрали б таких, яких Він відкинув би як негідних, тому що ми не можемо читати сердець. Ця думка повинна розвинути в нас покору, ввічливість і лагідність в стосунку до всіх і повне сполягання на Господа, а також схильність шукати Його керівництва щодо нашої праці як Його слуг, подібно, як Самуїл пошукував Господа у зв’язку з помазанням Давида. – R 3225
* * *
Господь дав славні обітниці тим, які шукають Його як головної мети свого життя. Він чинить їх Своєю власністю, а навіть Своїми синами, що особливо буде заманіфестоване в цей великий день. Він поводиться з ними з делікатною доброзичливістю. Жоден земний батько не трактує своїх дітей з більшою поблажливістю, ніж це чинить Єгова щодо Своїх дітей, які знаходять задоволення у виконуванні Його волі.
Отче, у руки Твої віддаю [в депозит] Свого духа! — Лук. 23:46.
Наш дорогий Відкупитель звернувся з повним довір’ям до Отця, і сповнений віри заявив, що Він усе Своє життя і всі блаженні надії на майбутнє віддає любові Отця і силі Отця, щоб бути в гармонії з Планом і Словом Отця. І так само ми, як послідовники нашого Учителя, мусимо дивитись вперед з вірою, і в нашу смертну годину передати усі наші справи Тому, Який виявив Свою велику любов до нас не лише в даруванні Сина Свого, як нашого дорогого Відкупителя, але і в передбачливій опіці впродовж усієї нашої мандрівки, в Його великих і дорогоцінних обітницях, які йдуть перед нами і дають нам силу, заохочення і запевнення. – R 2473
* * *
Хоча на кілька хвилин перед Своєю смертю наш Господь відчув себе покиненим Богом, та, однак, в момент смерті до Нього повернулось усвідомлення Божої ласки, тому Він звернувся до Бога як до Отця. Його довір’я до Божої ласки було так повним, що Свої надії майбутнього існування Він без тіні сумніву доручив Отцівській силі, маючи досконале запевнення, що Отець знову поверне Його до життя. Дослівний переклад вказує, що Господь, також для блага інших, віддав на зберігання Отцю Свої людські життєві права і Своє право до людського життя.
Вірші Зоріння: 189. Статті з Вартової Башти: R 5621
Питання: Що означала для мене заслуга Христа на цьому тижні? Як на мене вплинуло Його довір’я Богові? Які благословенства вилились на мене, а через мене на інших?
Що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований — Іс. 53:12.
Як кожен, хто йде слідами Господа, мусить пережити певні гефсиманські досвідчення, то так само кожен, принаймні в якійсь мірі, мусить скуштувати всіх досвідчень свого Учителя. Тож не забуваймо шукати довкола себе нагод служити «братам», «малим», співучням Христа! Будьмо обережні, щоб не додавати наруг, які мусять впасти на всіх послідовників Агнця, але, навпаки, дарувати слова співчуття і допомагати нести один одному тягарі в труднощах і випробуваннях на цьому шляху. Таким чином ми найкраще покажемо нашому Господу і Голові, як ми оцінили б нагоду допомагати Йому нести Його хрест дорогою на Голгофу. – R 2473
* * *
Смерть нашого Господа не була вдаваною смертю. Його смерть була дійсною. Він був у всій Своїй істоті підданий смерті. Цей процес був повільним. Він тривав три з половиною роки і складався з Його фізичного виснаження, розумового смутку та фізичного насильства. Він так сильно нас полюбив, що для нашого блага впродовж трьох днів перебував у стані смерті. Його останні години життя також не пройшли в кращих умовах. Хоча Господь не вчинив ані гріха, ані злочину, все ж, був засуджений на смерть як грішник і злочинець з грішниками і злочинцями.
Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя — Ів. 6:53.
З радістю, любий Господи, ми споживаємо (присвоюємо для наших потреб) заслугу Твоєї чистої природи, принесеної в жертву за нас – для нашого виправдання. Ми також радо будемо учасниками з Тобою в чаші страждання, розуміючи, що це великий привілей – терпіти з Тобою, щоб у властивому часі також царювати з Тобою; бути померлими з Тобою, щоб у вічній майбутності жити з Тобою і бути подібними до Тебе й ділити Твою любов і Твою славу, як Твоя Наречена. О, щоб ми були вірні, не тільки у виконуванні цього символу, але також і в дійсності! Благословенний Господи, ми слухаємо Твоє Слово, яке говорить: «Чашу, що Я її п’ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся». Господи, ми самі не здібні так жертвуватися, але Твоя ласка є достатньою для нас, тому що ми повністю Твої, тепер і навіки. – R 2436
* * *
Споживати тіло Сина Людського означає, серед іншого, присвоювати собі через віру Його досконалу людську природу, а пити Його кров означає, серед іншого, присвоювати собі через віру Його досконале життя. Таким чином ми присвоюємо собі з заслуги Христа докладну рівноцінність нашого боргу, який виник в результаті гріха Адама. Завдяки цьому присвоєнню досконалої людської природи і життя ми є визнані за досконалих і таких, що мають досконале життя. Без цього присвоювання ми є мертвими в Адамі і не можемо мати життя, але завдяки йому ми маємо життя. Споживання Його тіла і пиття Його крові, особливо останнє, означає, серед іншого, також участь Церкви в жертвенній смерті.
Чаша благословення, яку благословляємо, – чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне – нас багато — 1 Кор. 10:16,17.
Це одна чаша, хоча вона має сік з багатьох виноградних грон, так як один хліб, хоча він складається з багатьох зерен. Зерна не можуть зберегти своєї індивідуальності і свого власного життя, якщо мають стати хлібом для інших. Подібно, грона не можуть залишатися гронами, якщо мають стати оживляючим напоєм. Тому бачимо красу слів Апостола, що Господній люд є учасником одного хліба і однієї чаші. Тут немає іншого шляху, яким ми могли б осягнути нову природу, як тільки прийняття Господнього запрошення пити Його чашу і бути переломленими з Ним, як члени одного хліба [буханця], і бути поховані з Ним в хрещенні в Його смерть, і в такий спосіб осягнути з Ним воскресіння слави, честі і безсмертя. – R 2771
* * *
Хоча основною думкою, символізованою в Господній Вечері, є виправдання, то наступною є посвячення. З цієї точки зору чаша, наповнена для нас Отцем, символізує страждання, пов’язані з процесом жертвенного вмирання, а хліб символізує людську природу Церкви, складену в жертвенній смерті. Так в Пам’ятці є представлена смерть Ісуса і Церкви.
Вірші Зоріння: 54. Статті з Вартової Башти: R 5341
Питання: Чи я страждав на цьому тижні з Господом і братами? Яким чином? В яких обставинах? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? З якими результатами?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: