Що Таке Правда?

ЩО ТАКЕ ПРАВДА

“Усе писання Богом надхнене, і корисне до навчання,

 до докору, до направи, до виховання в праведності” – 2 Тим. 3:16

 

   Ісус пообіцяв: “Блаженні голодні та спрагнені правди [того, що є правильне, добре й правдиве]; бо вони [не інші] нагодовані будуть”. “Просіть – і буде вам дано, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам”. “І пізнаєте правду, – а правда вас вільними зробить [від гріха, блуду, легковажності, пересудів і суперечних та заплутаних людських теорій, визнань та релігій]” (Мат. 5:6; 7:7,8; Лук. 11:9,10; Ів. 8:32).

  ДЕ МИ ЗНАЙДЕМО ПРАВДУ?

   Існує розумний Творець, який дав людині здібність розуміти об’явлення Правди. Щоб знайти Правду, чисту “мудрість, що зверху вона”, ми повинні спочатку звернутись до Бога, “ОТЦЯ СВІТИЛ”, а Він її “дає просто та не докоряє” (Як. 1:5,17; 3:17), і не вірити “БАТЬКУ НЕПРАВДИ”, бо ним є “вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт [і щораз, то більше шанується, навіть відкрито]”, який “ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого”, “бог цього віку”, який “прикидається анголом світла”, і “для невіруючих [Слову Божому]… засліпив розум”, “він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, – бо він неправдомовець і батько неправді” (Об. 12:9; 1 Пет. 5:8; 2 Кор. 4:4; 11:14; Ів. 8:44; 14:30; 16:11).

    Таким чином, в пошуках Божої Правди ніхто не повинен звертатися до людських та надхнених сатаною теорій, вірувань і традицій, – не дивлячись на їх популярність, – які здаються Правдою, та нею не є, але до Біблії (багато внутрішніх та зовнішніх свідоцтв доводять, що вона є Словом Божим, Правдою), про яку Ісус сказав: “Освяти Ти їх Правдою! Твоє слово – то правда.” (Ів. 17:17; 6:63). 

    Святе Писання може зробити нас “мудрим(и) на спасіння вірою в Христа Ісуса”, бо “ Усе писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова” (2 Тим. 3:15-17).

    Для того, щоб здобути Правду з Біблії, потрібна сумлінність, покора і лагідність разом з бажанням відкинути попередньо вироблені думки. Потрібно сказати собі “Бог правдивий”, хоча б це зробило так, що “кожна людина неправдива”; “Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої”. Отже віра покладається не на мудрість людську, але на силу Божу (Рим. 3:4; Іс. 8:20; 1 Кор. 2:5).

  ОТЕЦЬ СВІТИЛ І БАТЬКО НЕПРАВДИ

     ОТЕЦЬ СВІТИЛ сказав Адамові: “в день [один день у Господа немов тисяча років – 2 Пет. 3:8; Пс. 90:4 – Адам помер, маючи 930 років] їди твоєї від нього ти напевно помреш [правильніше, вмираючи вмреш]” (Бут. 2:17).Але БАТЬКО НЕПРАВДИ явно заперечив Богові, коли висловлював до Єви свою першу велику неправду: “Умерти – не вмрете!“ (Бут. 3:4).

    ОТЕЦЬ СВІТИЛ, засуджуючи Адама, сказав йому, що в момент смерті “вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, – і до пороху вернешся” (Бут. 3:19), але БАТЬКО НЕПРАВДИ стверджує, що в момент смерті Адам зовсім не вернувся до якогось попереднього стану, але надалі живий перейшов до зовсім нового.

    ОТЕЦЬ СВІТИЛ, як доводить історія, всюди виконує свій вирок смерті на людському роді, але БАТЬКО НЕПРАВДИ “звів” Єву, щоб вона повірила, що вона, Адам та його рід будуть жити далі і будуть як боги [ангели]” (Бут. 3:5; 1 Тим. 2:14).

    ОТЕЦЬ СВІТИЛ виразно подав цю правду і в її світлі сказав християнам через Апостола Павла: “Та боюсь я, – як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистоти, що в Христі” (2 Кор. 11:3), але БАТЬКО НЕПРАВДИ зводить багатьох, щоб вони вірили, що Адам, людська істота, ніколи не сплоджена від Духа, якимось чином помер духовною смертю і, що він та цілий його рід після смерті і далі живе (в небі, в вічних муках чи в якомусь проміжному стані свідомості), а тому не мусить очікувати на день воскресіння.

    ОТЕЦЬ СВІТИЛ каже: “Бо доля для людських синів і доля звірини – однакова доля для них. Як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищості людям… Все до місця одного йде [зовсім не до неба ані не на вічні муки]: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху” (Екл. 3:19,20; Пс. 49:15), але БАТЬКО НЕПРАВДИ стверджує, що більшості людей після смерті гірше, аніж тваринам – бо в момент смерті тварини перестають жити, і тому вільні від страждань, тоді як люди насправді не помирають, але живуть далі – майже всі з них в стані вічних мук.

    ОТЕЦЬ СВІТИЛ каже, що “стала людина живою душею [гебр. нефеш, чутлива істота]”, що “душа, що грішить, – вона помре”, що “не можуть зберегти свого життя” (Бут 2:7; Єзек. 18:4,20; Пс. 22:30 (KJV); 30:4; 78:50), але БАТЬКО НЕПРАВДИ навчає, що людська душа має вроджене безсмертя і не може померти; що всередині в людини є щось надзвичайно мале, нероздільне і невидиме і, що це обов’язково мусить існувати вічно.

    ОТЕЦЬ СВІТИЛ каже: Бо заплата за гріх – смерть, а дар Божий – вічне [протилежність смерті] життя в Христі Ісусі, Господі нашім” (Рим. 6:23), але БАТЬКО НЕПРАВДИ навчає чомусь зовсім протилежному, стверджуючи, що карою за гріх не є смерть, але вічне життя в муках, а також, що безбожні не отримають через Христа вічного життя як дару від Бога лише через те, що мають в собі безсмертну душу, якої Сам Бог не може знищити. Таким чином, він заперечує також вислів Ісуса, що Бог “може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні” [тут вжите грецьке слово не хадес, а ґехенна, що відноситься до другої смерті, повного і вічного знищення]” (Мат 10:28).

    ОТЕЦЬ СВІТИЛ говорить, що “померлі нічого не знають”; “Чи сини його славні, того він не відає… чи в прикрому стані – того він не відає”; “Вийде дух його – і він до своєї землі повертається, – того дня його задуми гинуть”; “Бож у смерті нема пам’ятання про тебе, в шеолі хто ж тебе хвалити буде?” (Екл. 9:5,10; Йов 14:21; Пс. 146:4; 6:6; 115:17), але БАТЬКО НЕПРАВДИ  навчає чомусь цілком протилежному, представляючи – часто через талановитих вчителів і артистів – померлих батьків, які живуть в духовному світі і керують своїми малими дітьми на землі.

    ОТЕЦЬ СВІТИЛ відноситься до Ісуса як до Того, Хто “Єдиний [крім Нього], що має безсмертя…” (1 Тим. 6:16), а також нагадує Церкві, щоб шукала “слави і честі і нетління [безсмертя]”, які Він “віддасть” її членам в першому воскресінні (не раніше), в “день гніву та об’явлення справедливого суду Бога”, тепер в час утиску при кінці віку Євангелії. Члени цієї Церкви як наречена Христа “подібні до Нього” і “зодягнені в нетління” (Рим. 2:5-7; Об. 20:6; Дан. 12:1-3; 1 Ів 3:2; 1 Кор. 15:53, 54), але БАТЬКО НЕПРАВДИ стверджує, що людська душа має вроджене безсмертя і, що це дурість шукати зодягнення в те, чим ти вже володієш і маєш від першої миті свого існування.

    ОТЕЦЬ СВІТИЛ каже, що Ісус “первороджений з мертвих” (Кол. 1:18; Об. 1:5); що лише ці сплоджені від Духа через Його Слово Ів. 3:5; 1 Кор. 4:15; Як. 1:18; 1 Пет. 1:3, 23, 25), а потім народжені від Духа із стану смерті – воскреслі –так, як Ісус, могли ввійти до небесної, духової, невидимої фази Царства Божого, а тому до першого приходу Ісуса “не сходив на небо ніхто” Ів. 3:13); що до дня Зелених Свят Давид “не зійшов бо на небо” (Дії 2:29-34); що навіть Апостоли повинні були очікувати на коронування безсмертним життям, їх небесною нагородою, аж до другого приходу Ісуса (Об. 2:10; 1 Кор. 15:48-54; Кол. 3:4; 1 Сол. 4:13-17; 2 Тим. 4:8; 1 Пет. 1:4, 5,13; 5:4; Ів 14:2,3; 1 Ів 3:2), коли в воскресінні праведних в День Суду (Дії. 17:31; 2 Пет. 3:7, 8) Христос нагородить весь свій люд, разом з пророками стародавніх часів (Мат. 16:27 Лук. 14:14; Об. 11:18; 20:12; 22:12), але БАТЬКО НЕПРАВДИ навчає, що ніхто не мусить очікувати, але з моментом смерті всі засуджені і отримують або вічне життя в небі, або в вічних муках в огняному пеклі визнань, яке було запозичене через папство від поганських релігій і прийняте більшістю протестантів.

    ОТЕЦЬ СВІТИЛ каже, що (з огляду на воскресіння) ті, хто вмирає в Адамі не гинуть, “бо надходить година, коли всі, хто в гробах, – Його голос почують…”; бо Христос “дав Самого Себе на викуп за всіх. Таке було свідоцтво часу свого”; таким чином Бог “хоче, щоб усі люди спаслися [від Адамового осуду й смерті], і прийшли до пізнання правди”, а потім отримали одну повну і цілковиту можливість отримати вічне життя як дар від Нього (до цього часу порівняно небагато мали таку можливість).Тому не сумуймо “як і інші, що надії не мають” про тих, “що сплять” в позбавленому свідомості сні смерті, “у земному поросі”, бо вони “збудяться” – “Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть” (Ів. 5:28, 29; 1 Тим. 2:4-6; 1 Сол. 4:13-17; Дан. 12:2; 1 Кор. 15:22), але БАТЬКО НЕПРАВДИ навчає “Умерти – не вмрете (Бут 3:4) – буде здаватися, що ви померли, але це лише ваше тіло засне в смерті, а ви (душа) будете цілком свідомі, більш живі, аніж перед тим, тому що воскресіння означає лише нове з’єднання і прилипання до вас ваших тілесних тіл, яких ви насправді зовсім не потребуєте.

    ОТЕЦЬ СВІТИЛ обіцяє, що коли людський рід внаслідок досвіду пізнає жахливі наслідки гріха, тоді Він в Своїй мудрості, справедливості, любові та силі очистить свесвіт від усіх злих, які не надаватимуться да направи – “безбожних усіх Він понищить”; “і стануть вони, немов їх не було”; “не буде безбожного” – “загинуть… заникнуть” (Пс. 145:20; 37:10,20; Об. 16); “І ці підуть на вічную муку [грецьке слово коласін, відтяття: не вічні муки, але вічне відтяття від життя, тобто вічна смерть, повне, цілковите і вічне знищення – друга смерть, “Бо заплата за гріх – смерть” – Рим. 6:23]; а [в протиставленні] праведники – на вічне життя (Мат 25:46), але БАТЬКО НЕПРАВДИ заперечує й легковажить святими прикметами Божого характеру, а також глумиться над Ним, представляючи Його як мстивого і демонічного запекло тортуруючого мільярди Своїх людських створінь. Сатана погано перекладає, погано застосовує і погано пояснює гебрайське слово шеол і грецькі слова хадес та ґехенна, надаючи їм фальшивого значення місця, де ніби то більшість людського роду перебуває в муках.

    ОТЕЦЬ СВІТИЛ вживає огонь як символ знищення – “Як Содом і Гоморра [в їх повному знищенні]… понесли кару вічного огню, і поставлені в приклад” (Юди 7) – це не означає, що цей огонь вічно палає, але, що він знищив їх на завжди (міста, не людей, які мають в майбутньому шанс на спасіння (Єзек. 16:46-63; Мат. 10:15; Лук. 10:11, 12) і таким чином зображує знищення, так як його зображують черв’як та огонь в Іс. 66:24 і Мар. 9:43-48 (тут вжито не хадес, а геєнна, долина Гінном, місце знищення відходів). Знищення зображене також в озері огню та сірки в Об. 20:14,15; 21:8 (оскільки, “це [зображує] – друга смерть” – не життя!), але БАТЬКО НЕПРАВДИ, щоб підтримати свій перший обман, навчає, що огонь символізує не знищення, але збереження, а також, що озеро огню не є другою смертю, але другим життям, вічним існуванням в неймовірних тортурах, яких завдають вогнетривкі демони і т.п..

    ОТЕЦЬ СВІТИЛ навчає, що “вічний огонь” (знищення) “дияволові та його посланцям приготований” (Мат. 25:41); що диявол “був укинений в озеро огняне та сірчане [другу смерть – повне, цілковите і вічне знищення]… і мучені будуть вони день і ніч на вічні віки” [басанізо, грецьке слово, яке відповідає тут слову “мучені”, має основне значення випробовувати; порівняй з віршами Іс. 14:16; 66:24, які доводять, що праведні вічно будуть “дивитися”, “приглядатися” і “вийдуть”, що означає, що будуть розумово розважувати, випробовувати, піддавати дослідженню злих, які не захочуть виправитися. Внаслідок цього випробовування чи досвідчування вони прийдуть до висновку, що слушно заслужили на знищення по причині свого нерозлучного зв’язку зі злом] (Об. 20:10); Що Христос знищить “того, хто має владу смерти, цебто диявола” (Євр. 2:14); що сатана, котрий як Люцифер (носій світла) був “ув Едені, садку Божому” – “бездоганний… аж поки не знайшлася на тобі несправедливість”, буде цілковито і навічно знищений – “не буде тебе аж навіки” (Іс. 14:12-20; Єзек. 28:11-19), але БАТЬКУ НЕПРАВДИ не подобається явні пророцтва, які стосуються його остаточного знищення, і тому зводить (1) деяких (Християнських Вчених і т. п.), щоб вони заперечували його особовість (стверджуючи, що від є тільки злим принципом), (2) інших (універсалістів і т. п.), щоб вірили, що “озеро огняне” символізує очищення та збереження – що остаточно усі будуть врятовані до вічного життя, а також (3) ще інших, щоб вони заперечували існування Бога або вірогідність Біблії, а також її Божественне натхнення.

   Таким чином остаточно Бог, ОТЕЦЬ СВІТИЛ, Котрий “є любов” (1 Ів. 4:8), матиме чистий всесвіт. Всі злі будуть знищені і діяльність зла припиниться – “закриває уста свої всяке безправ’я” (Пс. 107:42). Кожне створіння на небі й на землі приєднається тоді до величного, вічного гімну вихваляння Бога й Христа, кажучи “Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві – благословення, і честь, і слава , і сила на вічні віки!” (Об. 5:13,14).