Є певні труднощі у зв’язку з будь-якими спробами уявити собі великого Єгову, Його характер і Його силу. Здається, Святе Письмо вказує, що Бог використовує різні способи виявлення своєї сили своєму народові – євреям під час Єврейського Віку і християнській Церкві у Євангельському Віці.
Ми вважаємо, думка, що слово ангел може означати якусь діяльність або силу, оживлену чи не оживлену, яку Бог хотів би використовувати у зв’язку з служінням, не була б невластивою. Бог міг би зробити вітер чи полум’я вогню своїм посланником. Він міг би зробити своїм посланником того великого Архангела чи ангела нижчого рангу. Бог міг би використати як свого посланника будь-що або будь-кого, щоб наділити його необхідною силою. Подібно як представник Сполучених Штатів, їдучи до іншої країни, був би прийнятий, не дивлячись на його особисті здібності чи становище.
Святе Письмо не подає нам подробиць того, яким чином Всесильному відомі наші молитви, думки, слова і потреби, і, звичайно, це не є обов’язковим. Ми не думаємо, що обмежений розум може зрозуміти Бога. Він є занадто величний для нашого зрозуміння, більше того, занадто могутній, щоб ми могли цілком зрозуміти всі Його сили, Його здібності.
Тим не менше, ми можемо зрозуміти певні речі щодо Бога, і тому Святе Письмо запрошує нас досліджувати про Нього, згідно Його Об’явлення. Припущення, що Бог є на кожному місці, в кожному куточку всесвітнього простору, здається недоречним і Біблія про це не вчить.
Важко прийняти також припущення, що Бог знає про кожного малого головастика, комаху чи бактерію або, що Він навіть знає про кожен вчинок кожної особи з людського роду, яких є мільярди.
Якби ми обмежили Божу увагу до посвячених Йому осіб, їх і так було б надто багато, а якби Бог намагався зрозуміти багатьох людей і зайнятися ними особисто, то це й так здається нам неможливим. Тому ми не повинні сподіватися такого способу діяльності зі сторони Бога.
Людина, яка намагалася б займатися особисто тисячею осіб і знати все, що з ними відбувається, була б визнана за дуже нерозумну. Він швидше мав би різних посередників, через яких виконував би свою волю стосовно цієї тисячі людей, і завдяки їх посередництву знав би, що було зроблене, і ці люди дізналися б від них, яка є його ціль стосовно цієї праці. Його загальне знання про справи не означало б, що він був би присутній в кожній кімнати кожного дому чи, що звертав би увагу на кожну особу в один і той самий момент.
СЛОВО «АНГЕЛ» ВІДНОСИТЬСЯ ДО ДУХОВНИХ ІСТОТ
Ми схильні думати, що слово «ангел», використане Псалмистом в процитованому вірші, відноситься до духовних істот. Причиною такої думки є те, що перед П’ятидесятницею Господні об’явлення давалися майже виключно за допомогою духовних істот.
Ці останні часто матеріалізувалися, а потім підлягали дематеріалізації, зникаючи з очей. Святе Письмо зазвичай вказувало, що Бог в ті часи займався своїм народом через службу ангелів.
Що стосується Віку Євангелії, який, власне, закінчується, ми віримо, що Бог виявив таку велику турботу в поступуванні з духовним Ізраїлем, як це чинив по відношенню до тілесного Ізраїлю, однак, духовний Ізраїль більше зближується до Бога, як Дім Його Синів, аніж тілесний Ізраїль, як Дім Слуг. Але Бог очікує від Дому Синів набагато кращого способу поступування, ходіння вірою, а не видінням. Отже тому Божі об’явлення для них не скеровані до їх природних почуттів. Тим не менше вони є так само правдиві.
«ОЧІ ГОСПОДНІ»
Ми читаємо, що «очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього»; і також, що «очі Господні на кожному місці – позирають на злих та на добрих» (2 Хр. 16:9; Йов. 34:21; Прип. 15:3; Єр. 16:17; 32:19; Зах. 4:10). З тих слів не виникає думка, що Бог особисто бачить кожний індивідуальний вчинок кожної особи на землі, але що Бог черпає знання про справи цілого світу через свою силу, своїх представників. Він є надто потужний і надто мудрий, щоб дозволити на розвиток всесвіту без забезпечення засобів для утримування контакту з ним.
Ці «очі», про які тут ідеться, є Господнім впливом, Його силою комунікації за допомогою різних чинників. Немає різниці, чи Його сила проявляється і чи Його воля виконується через ангелів чи через інші сили або чинники – не інакше було б з нами у виконанні наших прагнень. Наприклад, якби ми хотіли знати про певні справи, що діються у віддаленому місці, ми могли б використати задля цього різні методи. Ми можемо з’єднатися з кимось по телефону, переслати повідомлення поштою чи в електронному вигляді, можемо зв’язатися через Інтернет, вислати посланця чи поїхати туди особисто. Отож, навіть в людському суспільстві існує багато способів комунікації і перевірки інформації.
В теперішньому часі, коли людство володіє різними способами реалізації своїх намірів, ми можемо більше оцінити нашого Небесного Отця, роздумуючи про Нього як про Істоту, яка має досконалу здібність комунікації зі своїми дітьми і використовує для цього різні засоби зв’язку. Бог має засоби, які, без сумніву, набагато перевищують наші. Він не об’явив нам цього виразно, поза твердженням, що Він поінформований про все, що стосується нас, як також про всі справи, що стосуються світу.
ЯК СЛУЖАТЬ АНГЕЛИ
Бог каже нам, що ангели є Його слугами і що вони опікуються Його народом. «Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?» (Євр. 1:14). Вони не служать в значенні безпосереднього постачання нам хліба, приготування їжі чи будування наших будинків – вони не служать в жоден з тих способів. Отже, як вони нам служать? Ми не можемо знати достовірно, як вони нам служать, окрім того, що каже наш Господь Ісус, що ангели Божих «малих» завжди дивляться на обличчя Отця і завжди мають доступ до Нього (Мат. 18:10).
Факт, що ці ангели є представниками Божих «малих», означав би, що вони мають прямий доступ до Бога і є негайно вислухані. Яка була б інша користь з прийняття ангелів перед Божим лицем, якби вони не мали нічого переказати? Згідно нашого зрозуміння, Бог отримує знання про наші справи і задіяність за допомогою способів, з якими ми не ознайомлені. Однак ми можемо вважати, що посередниками, які використані для цього, є, головним чином, ангельські посланці.
Директори кожної корпоративної чи фінансової установи мають певні закони і правила, які регулюють всю діяльність підприємства. Також Бог має певні закони, які керують природою. Тому не треба, щоб ми молилися до Бога про обертання землі навколо власної осі чи про прихід наступного дня. Ми можемо бути впевнені, що Всемогучий, Той Єдиний, який представляє точну Справедливість і безкінечну Мудрість, має закони, які управляють цілим Його всесвітом, що ангели мають розуміння цих законів і що вони є посланниками Єгови, так як земний суд може визначити когось для засідання в архіві і збирання інформації.
НАШ ГОСПОДЬ ІСУС Є ГОЛОВНИМ ПОСЛАННИКОМ
Якщо в поєднанні з нашим віршем ми також збережемо в розумі слова, які наш Господь сказав перед своїм вознесінням: «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно, аж до кінця віку» (Мат. 28:20), то ми зрозуміємо, що Господь Ісус є Головним Посланником, тобто Ангелом Єгови. Він, звичайно, також був Головним Посланником до Євангельської Церкви. Тому, згідно нашої думки, Бог управляє світом через ангелів та інших посередників, а особливо опікується своїм народом через нашого Господа Ісуса Христа, який є Головою всіх Божественних духовних сил і наглядає над усіма справами Єгови.
Ми були прийняті до школи Христа. Він є нашим Учителем. Коли ми в молитві приходимо до Отця, то не легковажмо цього Учителя, але приходьмо через Його ім’я і не думаймо, що Отець Його легковажить. Ісус є представником Отця, коли займається нами. Однак ми не повинні думати, що Господь Ісус має під своїм особистим наглядом кожну деталь цього світу, але радше, що ангели інформують Його про все, що є необхідним, і що тут діють певні принципи. Нам здається, що це є розумним і логічним порядком Божих дій.
В світлі факту, що Церква була піддана спеціальному керівництву Господа Ісуса, не буде перебільшеною думка, що Єгова стає табором довкола свого люду через Ісуса, і що ангели є під Його управлінням. Як сатана є вождем своєї групи ангелів, так наш Господь має ангелів під своїм керівництвом і є їх Князем.
Ми читаємо про те, що зробив Олександр Великий і що зробив Наполеон Бонапарт. Незважаючи на те, що вони мали тисячі підвладних, які виконували їх накази. В такий самий спосіб ми думаємо про духовних істот, які знаходяться під наглядом і керівництвом Ісуса Христа. В Його руку Бог дав велику силу на небі і на землі (Мат. 28:18). Всі Божі ангели були Йому піддані (Євр. 1:6), і через них, під керівництвом Господа, ведеться нагляд за всіма справами Божого люду.
ВИЗВОЛЕННЯ РІЗНИМИ СПОСОБАМИ
Наш вірш далі розвиває цю думку, що ангел, який оточує опікою Господній народ, «визволяє його». В минулому Господні діти інколи визволялися в чудесний спосіб. Деякі були звільнені з в’язниці, а інші ні. Деякі були визволені від меча, а інші не були.
Ми повинні приймати Божу волю, якою б вона не була. Але, щоб ми були здібні це зробити для нашого духовного добра, нашого остаточного добра, ми мусимо собі усвідомити, що умови і вимоги, завдяки яким ми були прийняті Богом, основувалися на нашому повному відданні в Його руки. Належний страх, тобто честь, для Господа напевно допровадить нас до повного піддавання під Його опіку, керівництво й головування. Наші життєві досвіди показали, які ми нездатні належно керувати собою. Господь визволить кожного з нас таким способом, який принесе нам найбільшу міру благословенств.
В часи Апостолів Святий Петро був звільнений із в’язниці через Господнього ангела, який з’явився йому у людській подобі. Це принесло користь не лише для Апостола, але також для цілої Церкви, показуючи їй, що Господь є цілком здібний опікуватися своїм народом, даючи йому цінні уроки.
І хоча ці зовнішні маніфестації не відбуваються в теперішньому часі, ми, однак, отримуємо інші благословенства, які є більше ніж винагородою за ті зовнішні докази, які тепер не були б для добра посвячених. Ми можемо сказати за Апостолом, що все допомагає на добро тим, які люблять Бога, покликаним згідно з Божою «постановою» (Рим. 8:28). Ми повинні покладати цілковиту довіру на Нього за те, що ми знаходимося завжди під Його найкращою опікою.
КОЖЕН СВЯТИЙ МАЄ СВОГО АНГЕЛА СЛУЖИТЕЛЯ
Ми віримо, що кожен з Божого народу, відповідно до того, наскільки він є правдивою Божою дитиною, має услуговуючого духа, істоту, ангела, який опікується його справами. Цей ангел далі звітує перед Господом. Якщо Бог бачить, що таке поступування є мудрим і слушним, то це означає, що ми повинні повністю довіряти Його Мудрості. Все, що Бог не наказав би, повністю нас задовольняє, ми є впевнені, що це є слушно і в повній згоді з Божим характером.
Ми вважаємо, що цей принцип є показаний в Книзі Пророка Даниїла. Даниїл молився і невдовзі його молитва була вислухана. Ангел Гавриїл, який був Господнім посланником до Даниїла, вияснив йому певні справи. Вже на початку його прохань Господь мав намір дати йому відповідь. Гавриїл був посланий перед усім для того, щоб поінформувати Даниїла, але його затримали певні інші обов’язки. Факт спізнення ангела не повинен насувати нам думки, що Даниїл чи хтось інший з Господнього народу коли-небудь був знехтуваний. Тоді як менш суттєві справи Даниїла були під керівництвом ангела нижчого рангу, його важливі справи були довірені самому Гавриїлу, як уповноваженому, який діє для добра Даниїла та інших важливих справ. Сталося певне зволікання і Гавриїл згадав, чому воно мало місце, а саме, що князь Персії чинив йому опір на протязі 21 дня.
В іншому місці ми вказали, що теперішній Вік Євангелії відрізняється від Єврейського Віку і попередніх віків; що після початку віку Євангелії припинилися зовнішні маніфестації, такі як дари Святого Духа – дари уздоровлення, говоріння мовами, перекладання мов, розпізнавання духів – і відвідини ангелів (подробиці в нашій брошурі «Говоріння Мовами»). Під час Віку Євангелії Божою волею було, щоб Духовний Дім Ізраїлю ходив вірою, а не видінням, і що через те після повного зорганізування Церкви було б невластивим чекати на з’явлення ангелів з метою зовнішньої маніфестації їх присутності.
Але, не дивлячись на це, Господні ангели сьогодні продовжують опікуватися Господнім народом. Господь завжди цікавиться духовним Ізраїлем. Тому ці ангели дбають про нас, наглядають наші справи і є для нас Божими посередниками чи каналами спільності, через які ми пізнаємо Його волю. Це є спільність в значенні провидіння над нами, що веде до тієї чи іншої провіденціальної події, але діє вона не тими способами, які виражаються листом чи такими звуками, як мова.
СВЯТІ АНГЕЛИ НЕ З’ЯВЛЯЮТЬСЯ НАШИМ ЧУТТЄВИМ ОРГАНАМ
Ми не подаємо думки, що ангели шепочуть до наших вух. Ми вважаємо, що ангели, які тепер шепчуть до вуха, це ті самі, що влаштовують сеанси, піднімають столики, спілкуються за допомогою дощок уіджа (з алфавітом, аби отримати відповіді під час спіритичних сеансів), маятників, автоматичних листів та інших видів спілкування зі спіритичними медіумами, і саме вони є злими духами, упавшими ангелами. Зростаюча популярність поглядів Нью Ейдж (Нового Віку) широко відкриває двері для тих злих духів, щоб вони мали вплив на великі маси людей і зводили їх. Згідно нашого розуміння, святі ангели не робили б нічого подібного.
Господній народ теперішнього віку повинен знаходити інструкції у Його Слові. Немає жодної потреби звертатися до гороскопів, книги Мормонів, Розенкрейцерів, спіритизму чи Нової Думки, до ясновидців чи сили надприродного слуху, чи будь-яких інших особистих речей за допомогою яких багато хто намагається вказати Господню волю в кожній справі. Всі вони є сільцями противника і його демонів. Господній народ не повинен брати участі в таких справах (деталі в наших брошурках «Спіритизм – це демонізм», «Сучасний і Стародавній Спіритизм», «Сатана, Сатанізм, Демонізм і Екзорцизм»).
Послідовники Христа мають Біблію і невидиму опіку святих ангелів, які заспокоюють їх потреби, передбачливо стережуть і керують їх справами. Це для нас дуже важливо і є великою потіхою. Ми маємо запевнення Його Слова, що жодна волосина не впаде з нашої голови без відома нашого Отця. Нехай наші розуми відпочивають, усвідомлюючи той факт, що Бог, через служіння ангелів, успішно і досконало реалізує свої цілі у Христі для своїх дітей.
SB №114, ’97, 57-61; BS №731, ’97, 9-12
Біблійний Прапор №3, вересень-грудень 2015
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать — Євр. 4:15, 16.
В хвилини спокуси ми повинні серцем піднестися до великого Учителя, з цілковитою певністю віри, визнаючи Його любов, Його мудрість і Його здатність допомогти нам, Його бажання зробити так, щоб усе допомагало на добре тим, які люблять Його. Коли ми прохаємо про поміч в часі такої потреби, то це напевно принесе нам Господню пораду, поміч і силу ходити в праведності, правді, чистоті і любові. Завдяки цьому ми будемо переможцями щогодини, щодня і остаточно – повними переможцями. – R 2248
* * *
Немає таких досвідчень, які переносить Божий люд від тіла, світу і сатани, щоб їх не переходив наш Господь. Та хоча Його спокуси не стосувалися гріха, але світовості і природного самолюбства, то були, все ж, болісними і виробили в Ньому симпатію до нас, які перебуваємо в подібних випробовуваннях. Це повинно наповнити нас довірою і наблизити до Бога через Нього і в Ньому для отримання допомоги в кожній потребі.
Хто вірний в найменшому, – і в великому вірний — Лук. 16:10.
Це не означає, що Божий люд має бути задоволений звичайною рутиною щоденного життя вдома чи на роботі, і має говорити собі: «Бог приймає мою працю так, немов би вона була зроблена безпосередньо для Нього в якійсь іншій, більш прийнятній формі»; натомість, це означає, що кожен, хто знаходиться в такому становищі, повинен день за днем старанно переглядати свої земні обов’язки і зобов’язання, щоб побачити, яким чином можна було б правильно і справедливо викроїти хвилини, години або дні від служби земним речам і земним інтересам, щоб пожертвувати їх для духовних речей і духовних інтересів, своїх та інших. Посвячене серце, самовідданий учень, буде використовувати так швидкоплинні хвилини, вживаючи їх, наскільки це можливо, для справи Отця. – R 3265
* * *
Характер особи проявляється у всьому, що вона робить. Тому її ставлення до малих справ і малих обов’язків є таким же добрим свідоцтвом її характеру, як і поводження у великих справах. Такою є Божа засада оцінення характеру, оцінення святих, вірність Господу яких у малих справах теперішнього життя Він розглядає як достатню гарантію вірності в майбутніх великих справах.
Бо чим серце наповнене, те говорять уста. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе — Мат. 12:34, 35.
Отож, нашою найпершою турботою повинно бути наше серце, щоб його почуття і нахили могли бути вповні під контролем Божої ласки, щоб кожен принцип правди і праведності міг бути там укорінений, а справедливість, милосердя, доброта, братерська ввічливість, любов, віра, тихість, стриманість, найвища пошана до Бога і Христа і гаряча любов до всіх рис святості могли бути міцно закріплені як провідні принципи життя. Якщо ці принципи будуть закріплені, утверджені в серці, тоді з доброго скарбу серця уста будуть говорити слова правди, розсудливості, мудрості і ласки. – R 1937
* * *
Серце є джерелом наших слів і вчинків; тому, якими є слова і вчинки людини, таким є її серце. Добре серце наповнене добрими словами і вчинками; лихе серце – лихими словами і вчинками. Наскільки ж необхідним є берегти серце в чистоті! Наступна настанова призначена особливо всім послідовникам Господа: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Пр. 4:23).
Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись — 1 Пет. 4:12, 13.
В неприязному ми світі можемо сподіватися, що одержимо лише зневаги, такі ж, як впали на нашого Господа, тому що учень не більший від свого Учителя. Світ, тіло і диявол противляться нашій дорозі. Існує боротьба всередині і страх назовні, і є багато стріл і вогненних жал, спрямованих на праведних. Якою ж є найбезпечніша постава душі в нещастях і суворих пробах? Чи це не є тихість перед Богом – очікування і пильнування, щоб перш за все пізнати Його керівництво, Його волю в кожній справі, перш ніж наважимось братися до якихсь справ, які часто мають велике значення? Тому Псалмист говорить: «Занімів я в мовчанні, замовк про добро [навіть від чинення чи говорення того, що виглядає добрим в моїх очах]». – R 1937
* * *
Нехай Божі Діти не дивуються, коли приходять випробовування, тому що їх посвячення означає страждання з Христом. Ці випробовування також не повинні їх знеохочувати, а радше мають бути причиною радості, бо вони дають їм привілей страждання з Христом, а такий досвід зробить нашу майбутню славу набагато солодшою. Чим більше ми переносимо страждань, тим більшою буде й майбутня слава. Нехай ця думка буде для нас заохоченням.
А помазання, яке прийняли ви від Нього, – воно в вас залишається — 1 Ів. 2:27.
Благословення і сила Господа супроводили в якийсь спосіб помазання Давида, – хоча як саме, ми не можемо зрозуміти, – даючи йому здібність зростати в знанні і т.п., пристосовуючи і приготовляючи його до обов’язків уряду, на який він був помазаний. Чи у зв’язку з цим ми не можемо розглядати помазання, яке сплинуло на Церкву від часу прийняття її Господом, як прообраз цього? Помазання Церкви не було фізичним помазанням; благословенства, які вона отримала, не були дочасними, бо члени Церкви зростали в ласці, знанні й любові як Нові Створіння, і як такі в майбутньому, в першому воскресінні, вони будуть вдосконалені і зійдуть на престол разом з нашим Господом і Учителем, своїм Головою. – R 3225
* * *
Старожитні ніколи не розуміли, що Помазанець буде складатися з певного числа осіб. Однак ця таємниця була вияснена Церкві Євангельського віку, а вірним є запевнене становище в цьому помазаному гроні. Святе серце і розум, сплоджені при посвяті, були завдатком їх спадщини, незмінним гарантом вірності Бога щодо вірних.
І будуть Мені вони власністю, – каже Господь Саваот, – на той день, що вчиню, і змилосерджусь над ними, як змилосерджується чоловік над синами своїми, що служать йому — Мал. 3:17.
Якби Господь послав нас шукати Його вибраних, то, мабуть, ми зібрали б таких, яких Він відкинув би як негідних, тому що ми не можемо читати сердець. Ця думка повинна розвинути в нас покору, ввічливість і лагідність в стосунку до всіх і повне сполягання на Господа, а також схильність шукати Його керівництва щодо нашої праці як Його слуг, подібно, як Самуїл пошукував Господа у зв’язку з помазанням Давида. – R 3225
* * *
Господь дав славні обітниці тим, які шукають Його як головної мети свого життя. Він чинить їх Своєю власністю, а навіть Своїми синами, що особливо буде заманіфестоване в цей великий день. Він поводиться з ними з делікатною доброзичливістю. Жоден земний батько не трактує своїх дітей з більшою поблажливістю, ніж це чинить Єгова щодо Своїх дітей, які знаходять задоволення у виконуванні Його волі.
Отче, у руки Твої віддаю [в депозит] Свого духа! — Лук. 23:46.
Наш дорогий Відкупитель звернувся з повним довір’ям до Отця, і сповнений віри заявив, що Він усе Своє життя і всі блаженні надії на майбутнє віддає любові Отця і силі Отця, щоб бути в гармонії з Планом і Словом Отця. І так само ми, як послідовники нашого Учителя, мусимо дивитись вперед з вірою, і в нашу смертну годину передати усі наші справи Тому, Який виявив Свою велику любов до нас не лише в даруванні Сина Свого, як нашого дорогого Відкупителя, але і в передбачливій опіці впродовж усієї нашої мандрівки, в Його великих і дорогоцінних обітницях, які йдуть перед нами і дають нам силу, заохочення і запевнення. – R 2473
* * *
Хоча на кілька хвилин перед Своєю смертю наш Господь відчув себе покиненим Богом, та, однак, в момент смерті до Нього повернулось усвідомлення Божої ласки, тому Він звернувся до Бога як до Отця. Його довір’я до Божої ласки було так повним, що Свої надії майбутнього існування Він без тіні сумніву доручив Отцівській силі, маючи досконале запевнення, що Отець знову поверне Його до життя. Дослівний переклад вказує, що Господь, також для блага інших, віддав на зберігання Отцю Свої людські життєві права і Своє право до людського життя.
Вірші Зоріння: 189. Статті з Вартової Башти: R 5621
Питання: Що означала для мене заслуга Христа на цьому тижні? Як на мене вплинуло Його довір’я Богові? Які благословенства вилились на мене, а через мене на інших?
Що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований — Іс. 53:12.
Як кожен, хто йде слідами Господа, мусить пережити певні гефсиманські досвідчення, то так само кожен, принаймні в якійсь мірі, мусить скуштувати всіх досвідчень свого Учителя. Тож не забуваймо шукати довкола себе нагод служити «братам», «малим», співучням Христа! Будьмо обережні, щоб не додавати наруг, які мусять впасти на всіх послідовників Агнця, але, навпаки, дарувати слова співчуття і допомагати нести один одному тягарі в труднощах і випробуваннях на цьому шляху. Таким чином ми найкраще покажемо нашому Господу і Голові, як ми оцінили б нагоду допомагати Йому нести Його хрест дорогою на Голгофу. – R 2473
* * *
Смерть нашого Господа не була вдаваною смертю. Його смерть була дійсною. Він був у всій Своїй істоті підданий смерті. Цей процес був повільним. Він тривав три з половиною роки і складався з Його фізичного виснаження, розумового смутку та фізичного насильства. Він так сильно нас полюбив, що для нашого блага впродовж трьох днів перебував у стані смерті. Його останні години життя також не пройшли в кращих умовах. Хоча Господь не вчинив ані гріха, ані злочину, все ж, був засуджений на смерть як грішник і злочинець з грішниками і злочинцями.
Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя — Ів. 6:53.
З радістю, любий Господи, ми споживаємо (присвоюємо для наших потреб) заслугу Твоєї чистої природи, принесеної в жертву за нас – для нашого виправдання. Ми також радо будемо учасниками з Тобою в чаші страждання, розуміючи, що це великий привілей – терпіти з Тобою, щоб у властивому часі також царювати з Тобою; бути померлими з Тобою, щоб у вічній майбутності жити з Тобою і бути подібними до Тебе й ділити Твою любов і Твою славу, як Твоя Наречена. О, щоб ми були вірні, не тільки у виконуванні цього символу, але також і в дійсності! Благословенний Господи, ми слухаємо Твоє Слово, яке говорить: «Чашу, що Я її п’ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся». Господи, ми самі не здібні так жертвуватися, але Твоя ласка є достатньою для нас, тому що ми повністю Твої, тепер і навіки. – R 2436
* * *
Споживати тіло Сина Людського означає, серед іншого, присвоювати собі через віру Його досконалу людську природу, а пити Його кров означає, серед іншого, присвоювати собі через віру Його досконале життя. Таким чином ми присвоюємо собі з заслуги Христа докладну рівноцінність нашого боргу, який виник в результаті гріха Адама. Завдяки цьому присвоєнню досконалої людської природи і життя ми є визнані за досконалих і таких, що мають досконале життя. Без цього присвоювання ми є мертвими в Адамі і не можемо мати життя, але завдяки йому ми маємо життя. Споживання Його тіла і пиття Його крові, особливо останнє, означає, серед іншого, також участь Церкви в жертвенній смерті.
Чаша благословення, яку благословляємо, – чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне – нас багато — 1 Кор. 10:16,17.
Це одна чаша, хоча вона має сік з багатьох виноградних грон, так як один хліб, хоча він складається з багатьох зерен. Зерна не можуть зберегти своєї індивідуальності і свого власного життя, якщо мають стати хлібом для інших. Подібно, грона не можуть залишатися гронами, якщо мають стати оживляючим напоєм. Тому бачимо красу слів Апостола, що Господній люд є учасником одного хліба і однієї чаші. Тут немає іншого шляху, яким ми могли б осягнути нову природу, як тільки прийняття Господнього запрошення пити Його чашу і бути переломленими з Ним, як члени одного хліба [буханця], і бути поховані з Ним в хрещенні в Його смерть, і в такий спосіб осягнути з Ним воскресіння слави, честі і безсмертя. – R 2771
* * *
Хоча основною думкою, символізованою в Господній Вечері, є виправдання, то наступною є посвячення. З цієї точки зору чаша, наповнена для нас Отцем, символізує страждання, пов’язані з процесом жертвенного вмирання, а хліб символізує людську природу Церкви, складену в жертвенній смерті. Так в Пам’ятці є представлена смерть Ісуса і Церкви.
Вірші Зоріння: 54. Статті з Вартової Башти: R 5341
Питання: Чи я страждав на цьому тижні з Господом і братами? Яким чином? В яких обставинах? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? З якими результатами?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: