“Брами адові не переможуть”

«БРАМИ АДОВІ НЕ ПЕРЕМОЖУТЬ»

«На скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і брами адові не переможуть її».

(Мат. 16:18, KJV)

    В давні часи міста були оточені мурами, а їх брами мали виконувати важливу роль. Задля безпеки на ніч та в іншу пору вони були замкнені. Ці брами мусили бути достатньо міцні, щоб будучи закритими вони могли витримати навалу ворогів ззовні, а також не допустити виходу мешканців. Відкриті брами служили для входу чи виходу з міста.

Багато були здивовані тим, що наш Господь Ісус хотів сказати обома виразами, які є в нашому вірші. В контексті Ісус запитав Своїх Апостолів: «А ви за кого Мене маєте?» Петро відповів: «Ти – Христос, Син Бога Живого». Тоді наш Господь заявив: «І кажу Я тобі, що ти скеля [петрос – камінь], і на скелі [петра –скеля – на цьому твердому визнанні, на цій фундаментальній правді, яку Петро щойно визнав, а саме, що Ісус є Христом, Сином Бога живого] оцій побудую Я Церкву Свою [як із живого каміння – 1 Пет. 2:5], і брами адові [в грецькій – гадесу] не переможуть її».

Сатана через витворені людьми вірування темних віків ввів в оману багато щирих християн, щоб вони вірили, що Бог так розпорядився, щоб мільярди неспасенних померлих були безнадійно і жорстоко мучені на протязі безкінечних віків вічності. Сатана є великим противником Бога і богохульником Його святого характеру. Він намагається представити Бога жорстоким і диявольським. «Сам сатана прикидається Ангелом світла». А його виконавці (слуги), свідомо чи підсвідомо, «прикидаються слугами правди» (2 Кор. 11:14,15).

Через перекручування віршів Святого Письма, трактуючи притчі, риторичні звороти і неясні вислови, ніби вони мали б розумітися буквально, приховуючи різницю між значеннями слів геєнна i гадес (обидва ці вирази перекладаються на «пекло»), і через невластиве застосування багатьох віршів Святого Письма сатана і його слуги змусили багатьох вірити в те, що ад означає місце свідомих мук для всіх неспасенних померлих в часі між їх смертю та воскресінням. Вони також стверджують, що величезна більшість людства, мільярди неспасенних померлих, після воскресіння з мертвих будуть вкинені живцем до огненного озера (яке вони також називають пеклом), де їх будуть вічно мучити.

Бог передбачив, що «темрява [незнання] землю вкриє, а морок народи» (Іс. 60:2) – а це вже точно сталося, однак ми радіємо, що в теперішній час великого освітлення багато хто відкривають очі на правду Божого Слова, яка суперечить багатьом обманам противника. (Різницю між словами геєнна i гадес пояснює наша брошура «Перший ад Біблії», аналізуючи біблійні вірші, в яких виступають ці слова).

Якщо ад – це місце вічних мук, як багато хто думає, то в такому разі наш Господь висказав недоречність, бо брами аду не можуть відкритися, щоб випустити кого-небудь, якщо той був засуджений на вічні муки. Більше того, абсурдом було б думати, що Церква могла б бути послана до пекла вічних мук. Щодо входу через брами пекла, в протилежності до виходу, то вважати, що Церква буде стукати до брам пекла, бажаючи щоб їх відкрили і дозволили Церкві зайти, є також абсурдом. Тому говорити, що брами такого пекла не переможуть Церкву, є дійсно недоречним.

БІБЛІЙНИЙ АД

Отже, чим було це послання потіхи, яке тут дав наш Господь Своїм учням? Що це був за ад, брами якого не мали перемогти Його Церкву? Ісус не говорить про ад вічних мук, як він був прийнятий з язичницьких джерел в темних віках, але про біблійний ад (гадес), який є станом небуття або неіснування, тобто станом несвідомості в смерті, станом непам’яті.

Ісус запевнив Своїх учнів, що як члени Його Церкви (вони будуть учасниками Святого Духа, «богами [елогім – сильними]» і «синами Всевишнього»), хоча вони мають «повмирати, як людина, і попадати, як кожен із вельмож» [померти не так, як вельможа Адам, під вироком прокляття, але так, як вельможа Ісус, разом з Ним у жертовній смерті – Пс. 82:6,7; дивись Нове Створіння, стор. 452 і 728] і увійти до гадес, так як Він увійшов (Дії 2:27), то, однак, «брами гадес [аду – стану смерті] не переможуть її» [Його Церкви, збудованої на цій великій фундаментальній правді, яку Петро тоді сказав].

У випадку Ісуса, який увійшов до гадесу, стану несвідомості після смерті, брами гадесу не могли Його перемогти, тобто не могли завадити Його воскресінню з мертвих – «вона [смерть] бо тримати Його не могла» (Дії 2:24).

У зв’язку з цим Ісус обіцяв членам Церкви, цим 144 000, що Він не дозволить, аби їх вхід до гадесу, до стану несвідомості, небуття, був їхнім кінцем. Навпаки, вони, як і Він Сам, мали тріумфувати в перемозі над гадесом. Ісус їм обіцяв чудову перемогу, яка мала наступити, коли в світанку тисячолітнього дня Він пробудить їх з мертвих як Свою Церкву, Своє Тіло, бо якби не було воскресіння з мертвих, то, як сказав Апостол Павло, «тоді загинули й ті, що в Христі упокоїлись!» (1 Кор. 15:16-20; Кол. 3:4; Об. 20:4,6).

Ісус також не дозволить брамам аду (стану смерті) перемогти Великий Натовп, велику кількість християн, сплоджених зі Святого Духа, які не були достатньо вірними, щоб стати членами Малої Черідки, Нареченої Христа (Об. 7:9-17; Пс. 45:15,16).

Брами аду не переможуть також Старожитніх Гідних (тих, які були вірні Богу перед відкриттям високого поклику, пропозицією для Церкви Божої природи – Пс. 45:17; Лук. 13:28; Дії 7:5; Євр. 11:35-40; Об. 11:18) ані Молодих Гідних (покликаних тепер при закінченні віку Євангелії після закриття високого поклику до Малої Черідки).

Молоді Гідні є четвертим класом Божих вибраних, «юнаками» або молодими з Йоіла 3:1, глиняними посудинами з 2 Тим. 2:20. Вони також є вибраними «дітьми Авраама», призначеними для допомоги у благословенні «всіх народів землі» (Бут. 12:3; Гал. 3:7-9), оскільки вони також заснули в Ісусі в стані смерті (1 Сол. 4:14). Вони також будуть мати участь у «воскресінні праведних» (Лук. 14:14; Дії 24:15).

Остаточно всі, які заснули в Адамовій смерті, «всі, що в гробах», вийдуть (Ів. 5:28,29). «Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть» – «в воскресенні останнього дня» (1 Кор. 15:22; Ів. 11:24). В міжчассі всі дійсно є мертвими, несвідомими у сні смерті, бо «померлі нічого не знають» (Екл. 9:5,10; Йова 14:21; Пс. 6:6; 31:18; 113:25; 146:4).

Подяка Богові, що наші дорогі, «що сплять [в стані Адамової смерті] у земному поросі, збудяться» і будуть піддані пробі суду, щоб довести, чи вони заслуговують на вічне життя чи на вічне відтяття від життя у другій смерті (Іс. 26:19; Дан. 12:2; Мат. 25:34-47; Об. 20:12)! Бо «смерть і ад» [гадес – непам’ять, несвідомість сну смерті] видадуть померлих, які в них знаходяться. А смерть і ад будуть «вкинені в озеро огняне. А це друга смерть» (Об. 20:13,14; 21:8). Не дивлячись на прокляття Адамової смерті, «Господь береже тих усіх, хто любить Його, а безбожних усіх Він понищить!» (Пс. 145:20; Єзек. 18:4,20; Рим. 6:23).

Яке прекрасне запевнення і потіху в цьому тексті дає наш Господь Своїй Церкві, а при можливості і решті вибраних та усім іншим, які люблять Його і бережуть Його заповіді (Ів. 15:10-12; 3:14-17; Дії 3:19-23; 1 Ів. 2:2)! Якби ми розглянули наш вірш окремо, то визначення аду темних віків – як місця вічних мук, могло би бути більш вірогідним. Але якщо ми розглянемо його в гармонії з чудовим Божим характером досконалої мудрості, справедливості, любові та сили, в гармонії з розумом, контекстом та іншими віршами Святого Письма, які цитують слова шеол (у Старому Заповіті) і гадес (в Новому Заповіті), а також в гармонії з Божим Планом спасіння, даним у Його святому Слові, то слова потіхи нашого Господа в цьому вірші будуть переконливими, заспокійливими, гарними і чудовими!

Наш Господь Ісус на основі закону купівлі отримав «ключі від смерті й від аду» (Об. 1:18). Бог Його помазав «полоненим [в стані смерті всі є полоненими] звіщати свободу, а в’язням – відчинити в’язницю [велику в’язницю смерті]» (Іс. 61:1). Незабаром Боже Царство, про яке ми все ще молимося, буде встановлене, щоб благословити все людство. Тоді брами аду не лише будуть відчинені, але будуть широко відкриті Христом, і усі померлі в Адамі вийдуть із нього (Ів. 5:28,29).

Після порівняння Ізраїлю з Содомою і Самарією, і після засвідчення, що найбільш гідним осуду є Ізраїль (Єзек. 16:48-54), Бог говорить: «Содома та дочки її вернуться до свого попереднього стану, і Самарія та дочки її вернуться до свого попереднього стану, і ти та дочки твої вернетесь до свого попереднього стану». В 55 вірші це названо «поверненням до попереднього стану свого» – реставруванням або «реституцією», часом направи (Дії 3:21). Тоді Ісус «притягне всіх» до Себе (Ів. 12:32). Тоді в ім’я Ісуса кожне коліно вклониться і кожен язик «визнає, що Ісус Христос – то Господь, на славу Бога Отця!» (Фил. 2:8-11). «І Господні викуплені вернуться [повернуться з аду і з Адамової смерті та з усіх її наслідків] та до Сіону зо співом увійдуть, і радість довічна на їхній голові! Веселість та радість осягнуть вони, а журба та зідхання втечуть!» (Іс. 35:10; Об. 21:1-5; 22:1-3). Алілуя! Яка чудова перспектива, що незабаром втілиться!

BS №468, ’75,21; SB №357, ’85,156

Біблійний Прапор № 9, вересень-грудень 2017