Оновлення

Сьогоднішня манна

• 21 квітня
  

  Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. Отож, при­ступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знай­ти благодать — Євр. 4:15, 16.

  В хвилини спокуси ми повинні серцем піднес­тися до великого Учителя, з цілковитою певністю віри, визнаючи Його любов, Його мудрість і Його здатність допомогти нам, Його бажання зробити так, щоб усе допомагало на добре тим, які люблять Його. Коли ми прохаємо про поміч в часі такої потреби, то це напевно принесе нам Господню по­раду, поміч і силу ходити в праведності, правді, чистоті і любові. Завдяки цьому ми будемо пере­можцями щогодини, щодня і остаточно – повними переможцями. – R 2248

  * * *

  Немає таких досвідчень, які переносить Божий люд від тіла, світу і сатани, щоб їх не переходив наш Гос­подь. Та хоча Його спокуси не стосувалися грі­ха, але світовості і природного самолюбства, то були, все ж, болісними і виробили в Ньому симпатію до нас, які перебуваємо в подібних випробовуваннях. Це повинно наповнити нас довірою і наблизити до Бога через Нього і в Ньому для отримання допомоги в кожній потребі.

  Співзвучні вірші: Євр. 2:17,18; 3:1; 5:1-5; 7:11-28; 8:12; 9:23; Лук. 23:34; Ів. 14:6,13-16; 16:23-26; 17:20-22; Рим. 8:34; 1 Кор. 10:13; Еф. 3:12; Євр. 10:19-21.

  Пісні:

  Вірші Зоріння: 35. Статті з Вартової Башти: R 5585

  Питання: Які досвідчення минулого тижня були пов’язані з цими вір­шами? Як вони на мене вплинули?

  ---

• 20 квітня
  

  Хто вірний в найменшому, – і в великому вір­ний — Лук. 16:10.

  Це не означає, що Божий люд має бути задово­лений звичайною рутиною щоденного життя вдома чи на роботі, і має говорити собі: «Бог приймає мою працю так, немов би вона була зроблена безпосередньо для Нього в якійсь іншій, більш прийнятній формі»; натомість, це означає, що кожен, хто знаходиться в такому становищі, повинен день за днем старанно переглядати свої земні обов’язки і зобов’язання, щоб побачити, яким чином можна було б пра­вильно і справедливо викроїти хвилини, години або дні від служби земним речам і земним ін­тересам, щоб пожертвувати їх для духовних речей і духовних інтересів, своїх та інших. Посвячене серце, самовідданий учень, бу­де використовувати так швидкоплинні хвилини, вжи­ваючи їх, наскільки це можливо, для справи Отця. – R 3265

  * * *

  Характер особи проявляється у всьому, що вона робить. Тому її ставлення до малих справ і малих обов’язків є таким же добрим свідоцтвом її харак­теру, як і поводження у великих справах. Такою є Божа засада оцінення характеру, оцінення святих, вірність Господу яких у малих справах теперішнього життя Він розглядає як достатню гарантію вірності в майбутніх великих справах.

  Співзвучні вірші: Зах. 4:10; Мат. 25:21; Лук. 16:11,12; 19:17; Євр. 3:2; Пр. 28:20; Мат. 10:22; 24:45-47; 1 Кор. 4:2; Об. 2:7,10,17,26,27; 3:5,11,12,21.

  Пісні:

  Вірші Зоріння: 295. Статті з Вартової Башти: R 5740

  Питання: Чи був я вірний минулого тижня? В яких справах? Яким кош­том? З якими результатами?

  ---

• 19 квітня
  

  Бо чим серце наповнене, те говорять уста. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лу­кава людина зо скарбу лихого виносить лихе — Мат. 12:34, 35.

  Отож, нашою найпершою турботою по­винно бути наше серце, щоб його почуття і нахили могли бути вповні під контролем Божої лас­ки, щоб кожен принцип правди і праведності міг бути там укорінений, а справедливість, мило­сердя, доброта, братерська ввічливість, любов, ві­ра, тихість, стриманість, найвища пошана до Бога і Христа і гаряча любов до всіх рис святості могли бути міцно закріплені як провідні принци­пи життя. Якщо ці принципи будуть закріплені, утверджені в серці, тоді з доброго скарбу серця уста будуть говорити слова правди, розсудливос­ті, мудрості і ласки. – R 1937

  * * *

  Серце є джерелом наших слів і вчинків; тому, яки­ми є слова і вчинки людини, таким є її серце. Добре серце наповнене добрими словами і вчинками; лихе серце – лихими словами і вчинками. Наскільки ж необ­хідним є берегти серце в чистоті! Наступна настанова призначена особливо всім послідовникам Госпо­да: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стере­жи, бо з нього походить життя» (Пр. 4:23).

  Співзвучні вірші: Лук. 6:45; Пс. 37:30; Пр. 10:20; 12:6,17-19; 15:4,23; Повтор. 5:29; 6:5,6; 1 Сам. 16:7; 1 Хр. 28:9; 2 Хр. 12:14; Пс. 51:12; Єр. 17:9,10; Мат. 5:8; 12:33,36,37; 15:18-20; 23:26; Євр. 3:8.

  Пісні:

  Вірші Зоріння: 146. Статті з Вартової Башти: R 3746

  Питання: Які я мав досвідчення, пов’язані з думкою цих віршів? Як ці вірші справдилися в моїх досвідчен­нях? Які були результати?

  ---

• 18 квітня
  

  Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилаєть­ся на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись — 1 Пет. 4:12, 13.

  В неприязному ми світі можемо сподіватися, що одер­жимо лише зневаги, такі ж, як впали на нашого Господа, тому що учень не більший від свого Учителя. Світ, тіло і диявол противляться нашій дорозі. Існує боротьба всередині і страх назовні, і є багато стріл і вогнен­них жал, спрямованих на праведних. Якою ж є най­безпечніша постава душі в нещастях і суворих пробах? Чи це не є тихість перед Богом – очікування і пиль­нування, щоб перш за все пізнати Його керівництво, Його волю в кожній справі, перш ніж наважимось братися до якихсь справ, які часто мають велике значення? То­му Псалмист говорить: «Занімів я в мовчанні, замовк про добро [навіть від чинення чи говорення того, що виглядає добрим в моїх очах]». – R 1937

  * * *

  Нехай Божі Діти не дивуються, коли приходять випро­бовування, тому що їх посвячення означає страждання з Христом. Ці випробовування також не повинні їх зне­охочувати, а радше мають бути причиною радості, бо во­ни дають їм привілей страждання з Христом, а такий досвід зробить нашу майбутню славу набагато солодшою. Чим більше ми перено­симо страждань, тим більшою буде й майбутня слава. Нехай ця думка буде для нас заохоченням.

  Співзвучні вірші: Рим. 6:1-11; 8:10,17; 2 Кор. 1:5; 4:10; 1 Кор. 15:29-34; Мар. 10:35-39; Кол. 2:11,12; Гал. 2:20; 2 Тим. 2:10-12; Фил. 3:10; 1 Пет. 2:19-24; 3:14,17,18; 4:16,19; Євр. 7:26,27; 13:10-16; 10:4-10, 19; 9:13-23; 1 Пет. 2:5,9.

  Пісні:

  Вірші Зоріння: 174. Статті з Вартової Башти: R 5778

  Питання: Чи терпів я з Христом на цьому тижні? Як? Чому? З якими результатами?

  ---

• 17 квітня
  

  А помазання, яке прийняли ви від Нього, – воно в вас залишається — 1 Ів. 2:27.

  Благословення і сила Господа супроводили в якийсь спосіб помазання Давида, – хоча як саме, ми не можемо зрозуміти, – даючи йому здібність зростати в знанні і т.п., при­стосовуючи і приготовляючи його до обов’язків уряду, на який він був пома­заний. Чи у зв’язку з цим ми не можемо розглядати помазання, яке сплинуло на Церкву від часу прийняття її Господом, як прообраз цього? Помазання Церкви не було фізичним помазанням; благосло­венства, які вона отримала, не були дочасними, бо члени Церкви зростали в ласці, знанні й лю­бові як Нові Створіння, і як такі в майбутньо­му, в першому воскресінні, вони будуть вдосконалені і зійдуть на престол разом з нашим Господом і Учителем, своїм Головою. – R 3225

  * * *

  Старожитні ніколи не розуміли, що Пома­занець буде складатися з певного числа осіб. Однак ця таємниця була вияснена Церкві Євангельського ві­ку, а вірним є запевнене становище в цьому помазаному гроні. Святе серце і розум, сплоджені при посвя­ті, були завдатком їх спадщини, незмінним гарантом вірності Бога щодо вірних.

  Співзвучні вірші: Пс. 18:51; 20:7; 23:5; 45:8; Євр. 1:9; Пс. 89:21-24; Іс. 11:2,3; 61:1-3; Дан. 9:24; Мат. 3:16,17; Дії 4:27; 10:38; 2 Кор. 1:21; 1 Ів. 2:20, 27; 1 Кор. 12:12,13; 15:23.

  Пісні:

  Вірші Зоріння: 42. Статті з Вартової Башти: R 5549

  Питання: Що цей вірш означав для мене на цьому тижні? Як? З якими результатами?

  ---

• 16 квітня
  

  І будуть Мені вони власністю, – каже Господь Саваот, – на той день, що вчиню, і змилосерджусь над ними, як змилосерджується чоловік над синами своїми, що служать йому — Мал. 3:17.

  Якби Господь послав нас шукати Його вибра­них, то, мабуть, ми зібрали б таких, яких Він відкинув би як негідних, тому що ми не може­мо читати сердець. Ця думка повинна розвинути в нас покору, ввічливість і лагідність в стосунку до всіх і повне сполягання на Господа, а також схильність шукати Його керівництва щодо на­шої праці як Його слуг, подібно, як Самуїл пошуку­вав Господа у зв’язку з помазанням Давида. – R 3225

  * * *

  Господь дав славні обітниці тим, які шукають Його як головної мети свого життя. Він чинить їх Своєю власністю, а навіть Своїми синами, що особли­во буде заманіфестоване в цей великий день. Він поводиться з ними з делікатною доброзичливістю. Жоден земний батько не трактує своїх дітей з більшою поблажливістю, ніж це чинить Єгова щодо Своїх дітей, які знаходять задоволення у виконуванні Його волі.

  Співзвучні вірші: Пс. 66:16; 56:9; Іс. 65:13,14; Євр. 3:14; Пс. 135:4; Ів. 17:6,9,10,24; Іс. 62:3; Пс. 103:8-13; Пісн. 2:16; Ів. 10:27-30; 1 Кор. 3:23; 6:20; Гал. 5:24; 2 Сол. 1:7-10; Вих. 19:5; Повтор. 7:6; Тит. 2:14; 1 Пет. 2:9; Рим. 8:32; 2 Кор. 6:18; 1 Ів. 3:1-3.

  Пісні:

  Вірші Зоріння: 259. Статті з Вартової Башти: R 5119

  Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? В яких умовах? З якими результатами?

  ---

• 15 квітня
  

  Отче, у руки Твої віддаю [в депозит] Свого духа! — Лук. 23:46.

  Наш дорогий Відкупитель звернувся з повним до­вір’ям до Отця, і сповнений віри заявив, що Він усе Своє життя і всі блаженні надії на майбутнє віддає любові Отця і силі Отця, щоб бути в гармонії з Планом і Словом Отця. І так само ми, як послі­довники нашого Учителя, мусимо дивитись вперед з вірою, і в нашу смертну годину передати усі наші справи Тому, Який виявив Свою велику любов до нас не лише в даруванні Сина Свого, як нашого дорогого Відкупителя, але і в передбачливій опіці впродовж усієї нашої мандрівки, в Його великих і дорогоцінних обіт­ницях, які йдуть перед нами і дають нам силу, заохо­чення і запевнення. – R 2473

  * * *

  Хоча на кілька хвилин перед Своєю смертю наш Гос­подь відчув себе покиненим Богом, та, однак, в момент смерті до Нього повернулось усвідомлення Божої лас­ки, тому Він звернувся до Бога як до Отця. Його довір’я до Божої ласки було так повним, що Свої надії майбутнього існування Він без тіні сумніву доручив Отцівській силі, маючи досконале запевнення, що Отець знову поверне Його до життя. Дослівний переклад вказує, що Господь, також для блага інших, віддав на зберігання Отцю Свої людські життєві права і Своє право до людського життя.

  Співзвучні вірші: 1 Хр. 5:20; 2 Хр. 33:12,13; Йов 1:20,21; 2:9; Пс. 22:2-22; Пс. 31:6; 89:27; Іс. 53; Мат. 26:39; Ів. 8:11; Дії 7:59,60; 21:14; 1 Пет. 2:21-24; Фил. 2:8; Євр. 2:9,14; 12:3,4; 1 Пет. 4:12-14,19; 2 Тим. 4:6.

  Пісні:

  Вірші Зоріння: 189. Статті з Вартової Башти: R 5621

  Питання: Що означала для мене заслуга Христа на цьому тижні? Як на мене вплинуло Його довір’я Богові? Які благословен­ства вилились на мене, а через мене на інших?

  ---

• 14 квітня
  

  Що на смерть віддав душу Свою, і з злочин­цями був порахований — Іс. 53:12.

  Як кожен, хто йде слідами Господа, мусить пережити певні гефсиманські досвідчення, то так само кожен, принаймні в якійсь мірі, мусить скуштувати всіх досвідчень свого Учителя. Тож не забуваймо шукати довкола себе нагод служити «братам», «малим», співучням Христа! Будьмо обе­режні, щоб не додавати наруг, які мусять впасти на всіх послідовників Агнця, але, навпаки, дарувати слова співчуття і допомагати нести один одному тягарі в труднощах і випробуваннях на цьому шляху. Та­ким чином ми найкраще покажемо нашому Гос­поду і Голові, як ми оцінили б нагоду допомагати Йому нести Його хрест дорогою на Голгофу. – R 2473

  * * *

  Смерть нашого Господа не була вдаваною смертю. Його смерть була дійсною. Він був у всій Своїй істоті підданий смерті. Цей процес був повільним. Він тривав три з половиною роки і складався з Його фізичного виснаження, розумового смутку та фізичного насиль­ства. Він так сильно нас полюбив, що для на­шого блага впродовж трьох днів перебував у стані смерті. Його останні години життя також не пройшли в кра­щих умовах. Хоча Господь не вчинив ані гріха, ані злочину, все ж, був засуджений на смерть як грішник і злочинець з грішниками і злочинцями.

  Співзвучні вірші: Бут. 3:15; Пс. 22:2-22; 69:22 Іс. 53; Дан. 9:26; Зах. 12:10; 13:7; Мат. 27:1-50; Мар. 15:1-37; Лук. 23:1-46; Ів. 18:28; 19:30.

  Пісні:

  Вірші Зоріння: 27. Статті з Вартової Башти: R 5064

  Питання: Який вплив мала на мене смерть Ісуса цього тижня? Які були обставини і результати?

  ---

• 13 квітня
  

  Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя — Ів. 6:53.

  З радістю, любий Господи, ми споживаємо (присвоюємо для наших потреб) заслугу Твоєї чистої природи, принесеної в жертву за нас – для нашого виправдання. Ми також радо будемо учасниками з Тобою в чаші страждання, розуміючи, що це великий привілей – тер­піти з Тобою, щоб у властивому часі також царювати з Тобою; бути померлими з Тобою, щоб у вічній майбут­ності жити з Тобою і бути подібними до Тебе й ділити Твою любов і Твою славу, як Твоя Наречена. О, щоб ми були вірні, не тільки у виконуванні цього символу, але також і в дійсності! Благословенний Господи, ми слуха­ємо Твоє Слово, яке говорить: «Чашу, що Я її п’ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охристи­теся». Господи, ми самі не здібні так жертвуватися, але Твоя ласка є достатньою для нас, тому що ми повністю Твої, те­пер і навіки. – R 2436

  * * *

  Споживати тіло Сина Людського означає, серед іншого, присвоювати собі через віру Його досконалу людську природу, а пити Його кров означає, серед іншого, присвоювати собі через віру Його досконале життя. Таким чином ми присвоюємо собі з заслуги Христа докладну рівноцінність нашого боргу, який виник в результаті гріха Адама. Завдяки цьому присвоєнню доско­налої людської природи і життя ми є визнані за досконалих і таких, що мають досконале життя. Без цього присвоювання ми є мертвими в Адамі і не можемо мати жит­тя, але завдяки йому ми маємо життя. Споживання Його тіла і пиття Його крові, особливо останнє, означає, серед іншого, також участь Церкви в жертвенній смерті.

  Співзвучні вірші: Мат. 26:26-28; 1 Кор. 11:23-29; Ів. 6: 47-58; 1 Кор. 10:16; Рим. 6:3-10; 8:10; 1 Кор. 15:29-34; Кол. 1:24; 2 Тим. 2:10-12; Євр. 13:13-16.

  Пісні:

  Вірші Зоріння: 55. Статті з Вартової Башти: R 5342

  Питання: Чи я цього тижня споживав Його тіло і пив Його кров? Як? Чому? З якими результатами?

  ---

• 12 квітня
  

  Чаша благословення, яку благословляємо, – чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне – нас багато — 1 Кор. 10:16,17.

  Це одна чаша, хоча вона має сік з багатьох вино­градних грон, так як один хліб, хоча він склада­ється з багатьох зерен. Зерна не можуть зберегти своєї інди­відуальності і свого власного життя, якщо мають стати хлібом для інших. Подібно, грона не можуть залишатися гронами, якщо мають стати оживляючим на­поєм. Тому бачимо красу слів Апостола, що Господній люд є учасником одного хліба і однієї чаші. Тут немає іншого шляху, яким ми могли б осягнути нову приро­ду, як тільки прийняття Господнього запрошення пити Його чашу і бути переломленими з Ним, як члени одного хліба [буханця], і бути поховані з Ним в хрещенні в Його смерть, і в такий спо­сіб осягнути з Ним воскресіння слави, честі і безсмертя. – R 2771

  * * *

  Хоча основною думкою, символізованою в Господній Вечері, є виправдання, то наступною є посвячення. З цієї точки зору чаша, наповнена для нас Отцем, символізує страждання, пов’язані з процесом жертвенного вмирання, а хліб символізує людську природу Церкви, складену в жертвенній смерті. Так в Пам’ятці є пред­ставлена смерть Ісуса і Церкви.

  Співзвучні вірші: Вих. 12:3-14,18,21-28; Мат. 26:26-28; Мар. 14:22-25; 10:35-39; Лук. 12:50; Ів. 18:11; 1 Кор. 11:23-34; Лук. 22:19,20; Рим. 6:1-11; 8:10,17; 12:1; 1 Кор. 15:29-34; 2 Кор. 1:5; 4:8; Гал. 2:20; Фил. 3:10; Кол. 1:24; 2 Тим. 2:10-12; 1 Пет. 2:19-24; 3:17,18; 4:13-19; Кол. 1:27; 1 Кор. 12:12,13; Євр. 3:1; 7:26,27; 1 Пет. 2:5,9; Євр. 10:4-10; 13:10-14; 9:13-23.

  Пісні:

  Вірші Зоріння: 54. Статті з Вартової Башти: R 5341

  Питання: Чи я страждав на цьому тижні з Господом і братами? Яким чи­ном? В яких обставинах? Що мені в цьому допомагало або пере­шкоджало? З якими результатами?

  ---