Люби свого ближнього, як самого себе — Мат. 22:39.
Якщо ви не хочете, щоб ваші ближні вживали свій розум і язик, аби вас підозрювати та обмовляти, то й ви самі не повинні так чинити. Господній Закон наказує, щоб ніхто з тих, хто є під Його Угодою, не висловлював жодних підозр супроти ближнього. Якщо, однак, підозри бездоказово насуваються на розум в результаті певних обставин, то новий розум повинен швидко, з притаманною йому доброзичливістю, піддати сумніву ті підозри, беручи до уваги можливість надходження помилкової інформації або перекрученого пояснення, і ймовірну провину завжди піддавати сумніву. – R 2442
* * *
Кожна морально вільна істота є нашим ближнім, незважаючи на расу, національність, стать, становище, вік, край, походження та рівень достатку. Ми маємо два класи ближніх: один – в Адамі, другий – у Христі. Одні ближні є ближчі за інших, а різні ступені їх близькості стосовно нас регулюють ступені різних наших обов’язків щодо них. Таким чином, ми маємо більші обов’язки стосовно своїх родин, аніж чужих, стосовно посвячених, аніж пробно виправданих, і стосовно пробно виправданих, аніж невиправданих. Практичне застосування цього вірша полягає у виявленні своєму ближньому такої ж доброї волі і послуги, яку б ми хотіли отримати від нього, знаючи Господню волю в стосунку до тих обставин, коли б ми були на його місці, а він на нашому. Це правило обов’язкової любові, справедливості, стосовно наших ближніх. Жертва, складена з порушенням цього принципу, не може бути прийнята Богом.
Співзвучні вірші: Лев. 19:18; Мих. 6:8; Мат. 7:12; 9:13; Мар. 12:31; Рим. 13:9; Гал. 5:14; Як. 2:8; 1 Тим. 1:7; 1 Пет. 1:22; 2 Пет. 1:7; 1 Ів. 3:18.
Пісні: 81, 80, 50, 41, 88, 109, 62 / 121, 99, 10.
Вірші Зоріння: 124. Статті з Вартової Башти: R 5699.
Питання: Чи я люблю свого ближнього, як самого себе? Які умови сприяли цьому і якими є наслідки?