Люби свого ближнього, як самого себе — Мат. 22:39.
Якщо ви не хочете, щоб ваші ближні вживали свій розум і язик, аби вас підозрювати та обмовляти, то й ви самі не повинні так чинити. Господній Закон наказує, щоб ніхто з тих, хто є під Його Угодою, не висловлював жодних підозр супроти ближнього. Якщо, однак, підозри бездоказово насуваються на розум в результаті певних обставин, то новий розум повинен швидко, з притаманною йому доброзичливістю, піддати сумніву ті підозри, беручи до уваги можливість надходження помилкової інформації або перекрученого пояснення, і ймовірну провину завжди піддавати сумніву. – R 2442
* * *
Кожна морально вільна істота є нашим ближнім, незважаючи на расу, національність, стать, становище, вік, край, походження та рівень достатку. Ми маємо два класи ближніх: один – в Адамі, другий – у Христі. Одні ближні є ближчі за інших, а різні ступені їх близькості стосовно нас регулюють ступені різних наших обов’язків щодо них. Таким чином, ми маємо більші обов’язки стосовно своїх родин, аніж чужих, стосовно посвячених, аніж пробно виправданих, і стосовно пробно виправданих, аніж невиправданих. Практичне застосування цього вірша полягає у виявленні своєму ближньому такої ж доброї волі і послуги, яку б ми хотіли отримати від нього, знаючи Господню волю в стосунку до тих обставин, коли б ми були на його місці, а він на нашому. Це правило обов’язкової любові, справедливості, стосовно наших ближніх. Жертва, складена з порушенням цього принципу, не може бути прийнята Богом.
Ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів — Мат. 1:21.
Помічання цих незначних подій, через які Боже провидіння приготувало народження нашого Спасителя і послання Євангельської звістки, зміцняє віру Господнього люду. Роздумування про Божу опіку в минулому, навіть в малих справах, дає підставу для довір’я до Божої мудрості і до того, що Він подбає про ті обриси Його Плану, які ще належать до майбутнього – сповнення усіх надзвичайно великих і цінних обітниць, зосереджених в Тому, Хто народився у Віфлеємі. Отже, усвідомлення Божого провидіння в більших справах Божого Плану стимулює також нашу віру в Боже провидіння щодо особистих і більш приватних справ Його люду. – R 2555
* * *
Імена, які давалися біблійним героям, мали значення, бо стосувались характеру, праці, служіння, досвіду і типічної спорідненості з особами чи речами з ними пов’язаними. Це підтверджує ім’я, вибране Богом для Месії. Ісус є латинським відповідником єврейського Єгошуа або Єшуа (Єгова є спасінням) і вказує на службові функції нашого Господа. Його люд становлять всі ті, які у цьому й наступному Віці наближаються до Бога через Нього. Людство знаходиться під прокляттям, владою і наслідками гріха. Заслуга нашого Господа, приписана посвяченим, звільняє їх від прокляття гріха. За посередництвом Божого Духа, Слова і Провидіння Він поступово звільнить їх від сили і влади гріха, а у воскресінні мертвих остаточно звільнить від всіх наслідків гріха. Пізніше, через застосування Своєї заслуги, наш Господь звільнить світ від прокляття гріха, а через Свій Священицький, Посередницький, Царський, Законодавчий, Суддівський, Пророчий і Отцівський Уряд Він визволить від сили і наслідків гріха тих всіх, котрі слухняно стануть його людом. Алілуя, що за Спаситель! Він має силу спасти!