Погляньте на польові лілеї, як зростають вони — Мат. 6:28.
Наш Господь звертає увагу на те, що навіть такі малі речі в природі потрібно досліджувати, розглядати. Уроки, яких можна навчитись у зв’язку з усіма справами життя, будуть помічними для тих, котрі підходять до досліджування з правильної точки зору, з точки зору віри в Творця і усвідомлення того, що Він є втіленням і представником найвищих і найблагородніших достоїнств, які людський розум може збагнути – що Він досконалий в Справедливості, досконалий в Мудрості, досконалий в Силі і досконалий в Любові. Серце, яке так розмірковує, робить поступ, зростає в ласці, в знанні, в любові. Серце, яке занедбує роздумування над малими речами, занедбує також і свої здібності оцінювати більші речі, а тим самим стримує себе від властивого роздумування про Бога, властивого оцінення Його Плану, а, отже, і Його характеру. – R 3312
* * *
Урок, який дає тут Господь, не вчить нас пасивності й лінивства, а вчить нас бути вільними від тривоги тоді, коли співпрацюємо з Ним в зростанні ласки і знання в нас, бо польові лілеї працюють, але роблять це без тривоги чи неспокою. Вони всмоктують соки, які присвоюють собі. Роблячи це без тривог, зростаючи в красі, вони вчать нас вірно всмоктувати Правду і присвоюють її Духа, без тривог і неспокою. Таке поступування дасть нам можливість зростати в красі духовній, в красі, яка перевищує красу польових лілей. І це те засвоювання, якого ми маємо прагнути!
Теж недбалий у праці своїй – то брат марнотратнику — Пр. 18:9.
Ми не можемо дивитись на марнотратство якої-небудь Господньої дитини без відчуття, що, не дивлячись на те, яким великим є її поступ в пізнанні розуму Господнього в певних відношеннях, вона все ще має певні недоліки в цьому відношенні. Оцінення дару і пошана для Дарителя містить в собі поняття старанності і доморядництва в стосунку до тих всіх дарів, які приходять до нас від нашого Небесного Отця – як дочасних, так і духовних. Згідно з приповістями нашого Господа, Він вимірює нашу любов і ревність відповідно до міри вживання або надуживання талантів, можливостей і благословенств, уділених нам тепер. – R 3332
* * *
Дух людини недбалої є духом марнотратства. Недбалий марнує свій час, який є цінним і незворотнім. Він марнує свої таланти, які міг би удосконалювати. Втрачає можливості, які переходять до інших. Марнує енергію, яка іржавіє від бездіяльності. Втрачає репутацію, якої ніколи не поверне. Втрачає товаришів, які його залишають. Втрачає свій достаток, який забирається від нього. Руйнує свій характер, а це понижує його. Марнує своє життя, яке забирається від нього. Втрачає вічність, яка є для нього втраченою. Тому нехай недбальство буде далеко від нас як Господніх святих!