Хоча люд Божий теперішнього віку має бути суджений не по його ділах, а лише по його вірі, однак вимагаються і діла. Нашими вчинками ми виявляємо нашу віру, і дякувати Богу, що наші недосконалі діла можуть довести Йому лояльність наших замірів, нашої волі… Якщо наші діла показують Господу щирість нашої віри, то ця віра буде Ним прийнята і ми будемо пораховані за досконалих і одержимо участь в Царстві, одержимо всі великі і коштовні речі, які Господь приготував тим, які люблять Його,– не тільки словами, але й ділами, – тим, які стараються у своєму житті ділами показати свою любов. – R 3317
* * *
Віра не складається лише з вірування в зрозумілі твердження, хоча і вимагає такого вірування як підстави. Віра повинна бути повністю переконана в речах, в які вірить, мусить зробити їх своєю власністю і чинити згідно з ними. Така віра є живою силою, яка побуджує думки, мотиви, слова і вчинки. Тому правдива віра сама проявиться у вчинках, а якщо тих останніх немає, то можна сумніватись в наявності правдивої віри. Бо тільки через відповідні вчинки ми показуємо освічуючу, виправдовуючу, посвячуючу та визволяючу віру, тому що лише в Ісусі Христі віра, яка діє через любов, має значення.
Теж недбалий у праці своїй – то брат марнотратнику — Пр. 18:9.
Ми не можемо дивитись на марнотратство якої-небудь Господньої дитини без відчуття, що, не дивлячись на те, яким великим є її поступ в пізнанні розуму Господнього в певних відношеннях, вона все ще має певні недоліки в цьому відношенні. Оцінення дару і пошана для Дарителя містить в собі поняття старанності і доморядництва в стосунку до тих всіх дарів, які приходять до нас від нашого Небесного Отця – як дочасних, так і духовних. Згідно з приповістями нашого Господа, Він вимірює нашу любов і ревність відповідно до міри вживання або надуживання талантів, можливостей і благословенств, уділених нам тепер. – R 3332
* * *
Дух людини недбалої є духом марнотратства. Недбалий марнує свій час, який є цінним і незворотнім. Він марнує свої таланти, які міг би удосконалювати. Втрачає можливості, які переходять до інших. Марнує енергію, яка іржавіє від бездіяльності. Втрачає репутацію, якої ніколи не поверне. Втрачає товаришів, які його залишають. Втрачає свій достаток, який забирається від нього. Руйнує свій характер, а це понижує його. Марнує своє життя, яке забирається від нього. Втрачає вічність, яка є для нього втраченою. Тому нехай недбальство буде далеко від нас як Господніх святих!