А хто каже, що в Нім пробуває, той повинен поводитись так, як поводився Він — 1 Ів. 2:6.
Він повинен поводитись так, як поводився його Господь в житті загалом і стосовно всього, що є добре, а також уникати відповідно всього, що є погане. Він повинен ступати докладно, як тільки можливо, слідами Ісуса. Однак, це не означає, що він повинен чи може в своєму недосконалому тілі піднятись до висот досконалості свого Господа, котрий навіть в тілі був досконалий. Думка вищевказаного вірша є такою, що ми повинні поступати так, як поступав Він – в той же спосіб і в тому самому напрямку, до тієї самої мети і взірця, якого Він визнав і встановив. – R 3235
* * *
Пробувати в Христі означає не тільки посвятитись і наповнитись Духом, але й тривати в стані посвяти, бути мертвим для себе і світу, а живим для Бога. Ісус виконав Свої обітниці посвяти – Він залишався мертвим для Себе і світу, а живим для Бога. Тому Він досліджував Слово, пильнував і молився в гармонії з тим Словом, проповідував і практикував Слово, а також терпів в святості за вірність Слову. Хто перебуває в Христі, той не просто повинен так поводитись, але в дусі він буде це чинити досконало, а в тілі настільки досконало, наскільки занепала земна посудина йому дозволить. Дійсно, благословенним є поводження, подібне до Христового! Хто так поступає, посідає все.
Ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів — Мат. 1:21.
Помічання цих незначних подій, через які Боже провидіння приготувало народження нашого Спасителя і послання Євангельської звістки, зміцняє віру Господнього люду. Роздумування про Божу опіку в минулому, навіть в малих справах, дає підставу для довір’я до Божої мудрості і до того, що Він подбає про ті обриси Його Плану, які ще належать до майбутнього – сповнення усіх надзвичайно великих і цінних обітниць, зосереджених в Тому, Хто народився у Віфлеємі. Отже, усвідомлення Божого провидіння в більших справах Божого Плану стимулює також нашу віру в Боже провидіння щодо особистих і більш приватних справ Його люду. – R 2555
* * *
Імена, які давалися біблійним героям, мали значення, бо стосувались характеру, праці, служіння, досвіду і типічної спорідненості з особами чи речами з ними пов’язаними. Це підтверджує ім’я, вибране Богом для Месії. Ісус є латинським відповідником єврейського Єгошуа або Єшуа (Єгова є спасінням) і вказує на службові функції нашого Господа. Його люд становлять всі ті, які у цьому й наступному Віці наближаються до Бога через Нього. Людство знаходиться під прокляттям, владою і наслідками гріха. Заслуга нашого Господа, приписана посвяченим, звільняє їх від прокляття гріха. За посередництвом Божого Духа, Слова і Провидіння Він поступово звільнить їх від сили і влади гріха, а у воскресінні мертвих остаточно звільнить від всіх наслідків гріха. Пізніше, через застосування Своєї заслуги, наш Господь звільнить світ від прокляття гріха, а через Свій Священицький, Посередницький, Царський, Законодавчий, Суддівський, Пророчий і Отцівський Уряд Він визволить від сили і наслідків гріха тих всіх, котрі слухняно стануть його людом. Алілуя, що за Спаситель! Він має силу спасти!