Сьогодні, серед шаленіючих стихій людських пристрастей, опозиції і т.п., ми представляємо Господню справу. І наші серця часом можуть бути збентежені, хіба що вірою ми здатні бачити Господа з нами в човні і міцно триматися думки про Його велику силу, якою Він свого часу і в свій спосіб запровадить мир для світу. Однак, не дивуймося, що на нас чекає темна година, коли штормові вітри будуть настільки сильними, що багато кричатимуть в страху і тривозі. Тому використовуймо теперішні цінні досвіди, щоб наша віра не підвела нас – щоб в найтемнішу годину ми могли співати й радіти в Тому, Хто полюбив нас і купив нас своєю дорогоцінною кров’ю, співати пісню Мойсея і Агнця. – R 3324
* * *
В людських досвідах було багато символічних штормів. Серед них досвіди людства зі злом, а також страждання Старожитніх і Молодих Гідних, Ізраїлю, Малої Черідки та Великої Громади. Після всіх цих бур Господь привів або приведе до тиші. Буря в цьому вірші особливо стосується небувалих страждань Часу Утиску. Кораблі людських організацій будуть повністю потрощені в цій бурі, а численних моряків, офіцерів та пасажирів поглинуть хвилі анархії. Пізніше, після бурі, всі будуть тішитися тишею в Тисячолітній гавані.
Теж недбалий у праці своїй – то брат марнотратнику — Пр. 18:9.
Ми не можемо дивитись на марнотратство якої-небудь Господньої дитини без відчуття, що, не дивлячись на те, яким великим є її поступ в пізнанні розуму Господнього в певних відношеннях, вона все ще має певні недоліки в цьому відношенні. Оцінення дару і пошана для Дарителя містить в собі поняття старанності і доморядництва в стосунку до тих всіх дарів, які приходять до нас від нашого Небесного Отця – як дочасних, так і духовних. Згідно з приповістями нашого Господа, Він вимірює нашу любов і ревність відповідно до міри вживання або надуживання талантів, можливостей і благословенств, уділених нам тепер. – R 3332
* * *
Дух людини недбалої є духом марнотратства. Недбалий марнує свій час, який є цінним і незворотнім. Він марнує свої таланти, які міг би удосконалювати. Втрачає можливості, які переходять до інших. Марнує енергію, яка іржавіє від бездіяльності. Втрачає репутацію, якої ніколи не поверне. Втрачає товаришів, які його залишають. Втрачає свій достаток, який забирається від нього. Руйнує свій характер, а це понижує його. Марнує своє життя, яке забирається від нього. Втрачає вічність, яка є для нього втраченою. Тому нехай недбальство буде далеко від нас як Господніх святих!