Кожна правдива Божа дитина мусить мати визначений особистий християнський характер, існування якого не залежить від духовного життя будь-якого іншого християнина. Вона мусить зі Слова Правди, проповідуваного і демонстрованого поводженням інших християн, почерпнути ті життєві принципи, які дадуть їй витривалий характер, її власну духовну індивідуальність. Духовна індивідуальність кожного повинна бути така стала і визначена, що якби навіть улюблений брат чи сестра, духовним життям яких на початку живилося наше власне життя, і котрі привели нас до повноти характеру, відпали (що, як показує Апостол, не виключено, Євр. 6:4–6; Гал. 1:8), то ми повинні далі жити і бути здатні присвоювати Духа Правди. – R 3250
* * *
«Христос у вас», тобто нове створіння, згідно з обітницею мав бути в серцях і розумах тих, котрі були зачаті від Духа впродовж Євангельському Віці, надаючи серцю і розумові нових духовних здібностей. Це мало бути святим помазанням, яке приготовляє їх до їхніх земних і небесних урядів. Це Божа таємниця, таємниця над таємницями, що Христос складається з багатьох членів – з Ісуса як Голови і Церкви як членів Тіла. Шляхетним, величним, святим і небесним є цей «Христос у вас». Його посідання було підставою надії слави, задатком спадщини – Божественним серцем і розумом, частиною спадщини, обіцяної святим.
Сам Я піду, – і введу тебе до відпочинку — Вих. 33:14.
Господь завжди присутній зі своїм народом. Він завжди думає про нас, пильнує наші справи, оберігає нас від небезпеки, забезпечує нас дочасними і духовними благами, читає наші серця, помічає кожен порив люблячої відданості для Нього, скеровує впливи, що нас оточують, для нашої направи й очищення, і звертає увагу на наші найменші прохання про поміч, співчуття чи спільність із Ним. Він ні на мить не перестає пильнувати, чи кличемо ми Його оживленого дня, чи в часі спокійної ночі. Як благословенним є усвідомлення незмінної вірності! Жодна правдива Божа дитина не є позбавлена цього доказу свого усиновлення. – R 3250
* * *
Вислів «Сам Я» означає «обличчя» (у Куліша «лице Моє йтиме з тобою»). Господнє обличчя представляє Його ласку. Його неласка для людського роду була показана через Його відвернення спиною до людства. А коли Господня ласка повернеться до людей, то Його обличчя буде променіти добротою, оздоровленням і благословенням. Тепер Господь уділяє ласку Своєму людові як їх особливу частку. Не дивлячись на всі наші нестачі, посідання цієї ласки робить нас незмірно багатими. Його ласка запевняє нас, що ми здолаємо наших духовних ворогів, а після нашої перемоги ми будемо благословенні ханаанським відпочинком вічного миру, вільним від гріха, омани, самолюбства і світовості, а наповненим мудрістю, справедливістю, любов’ю і силою та мисленням категоріями Царства – Божим ідеалом справжнього відпочинку.
Співзвучні вірші: Пс. 5:13; 11:7; 41:12,13; 102:14; Пр. 16:7; Єз. 39:29; Лук. 2:52; Ів. 14:16-23; Дії 10:35; Еф. 1:6; Євр. 4:14-16; 1 Пeт. 2:9.
Пісні: 27, 119, 99, 35, 102, 49, 112 / 129, 6, 61.
Вірші Зоріння: 66.
Статті з Вартової Башти: R 5387
Питання: Які досвідчення з Божою ласкою і відпочинком в Ньому я мав цього тижня? Що я чинив, щоб їх отримати? Як я їх використовував?