Хай не хвалиться той, хто меча припинає, а той, хто розв’язує! — 1 Цар. 20:11.
Проба витривалості є напевно однією з найбільш суворих проб вірності, яким була піддана вибрана Церква. Це проба, яка вимірює і позначує силу кожного іншого достоїнства і чесноти. Жоден воїн хреста не буде увінчаний лаврами переможця, якщо не встоїть у пробі. В теперішній боротьбі, як і у всіх інших, ворог намагається захопити зненацька, несподівано атакувати і поконати Божий люд. Тому єдиним забезпеченням, яке можна зробити в такому випадку, є постійна пильність, молитва і зодягнення в повну Божу зброю – Правду і Духа Правди. – R 1656
* * *
Хоча Божий люд може хвалитися і хвалиться в Господі, та, однак, невластивим було б вихвалятися, бо це було б нічим іншим як самохвальством. Інколи можна виправдати деякі скромні розповіді про свої минулі досягнення, але ніколи хвалькуваті. Гірше було б хвалитися майбутніми вчинками, виконання яких є непевним. Така хвалькуватість вивищує себе, зазвичай нехтуючи іншими і зневажаючи Бога. Той, хто вихваляється, не лише зазвичай не може чинити добра, але й призводить до нещастя. В нас немає місця для самохвальства. Що ми маємо, чого б не отримали? Чи жебрак повинен хвалитися отриманою милостинею? Чи добро, яке ми отримали, не походить з Божої ласки? Будьмо ж ревні у віддаванні Йому хвали за наші становища та досягнення, і думаймо про себе, як про об’єкти Його незаслуженої доброти і любові!
Ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів — Мат. 1:21.
Помічання цих незначних подій, через які Боже провидіння приготувало народження нашого Спасителя і послання Євангельської звістки, зміцняє віру Господнього люду. Роздумування про Божу опіку в минулому, навіть в малих справах, дає підставу для довір’я до Божої мудрості і до того, що Він подбає про ті обриси Його Плану, які ще належать до майбутнього – сповнення усіх надзвичайно великих і цінних обітниць, зосереджених в Тому, Хто народився у Віфлеємі. Отже, усвідомлення Божого провидіння в більших справах Божого Плану стимулює також нашу віру в Боже провидіння щодо особистих і більш приватних справ Його люду. – R 2555
* * *
Імена, які давалися біблійним героям, мали значення, бо стосувались характеру, праці, служіння, досвіду і типічної спорідненості з особами чи речами з ними пов’язаними. Це підтверджує ім’я, вибране Богом для Месії. Ісус є латинським відповідником єврейського Єгошуа або Єшуа (Єгова є спасінням) і вказує на службові функції нашого Господа. Його люд становлять всі ті, які у цьому й наступному Віці наближаються до Бога через Нього. Людство знаходиться під прокляттям, владою і наслідками гріха. Заслуга нашого Господа, приписана посвяченим, звільняє їх від прокляття гріха. За посередництвом Божого Духа, Слова і Провидіння Він поступово звільнить їх від сили і влади гріха, а у воскресінні мертвих остаточно звільнить від всіх наслідків гріха. Пізніше, через застосування Своєї заслуги, наш Господь звільнить світ від прокляття гріха, а через Свій Священицький, Посередницький, Царський, Законодавчий, Суддівський, Пророчий і Отцівський Уряд Він визволить від сили і наслідків гріха тих всіх, котрі слухняно стануть його людом. Алілуя, що за Спаситель! Він має силу спасти!