Він – Господь, нехай зробить те, що добре в очах Його! — 1 Сам. 3:18.
Ми не знаємо, що є для нашого найвищого добра. Іноді ті речі, про які ми просимо і яких прагнемо, вважаючи добрими, насправді можуть бути для нас некорисними. Блаженні ті, хто є в стані вірою проникнути морок кожної проби, трудності і складності, і усвідомити, що «Господь знає тих, хто Його», і що Він також робить так, щоб усе діяло для їх добра.
Ми маємо терпеливо чекати на Господа і терпеливо приймати всі досвідчення, які Його провидіння може визначити для нас, не ставлячи під сумнів мудрості, любові і сили Того, з Ким маємо справу. – R 2806,2887
* * *
Християнин повинен визнати Господнє провидіння у всіх своїх справах, незважаючи на те, приносить воно приємні чи неприємні події, нагороди чи карання. В кожному випадку Господня воля повинна бути сердечно прийнята. Це буде тяжко в несприятливих досвідченнях, особливо тоді, коли це карання, але тоді тим більше потрібно бути покірним, тому що нестача покори приводить до цілковитої самоволі, яка в кінцевому результаті приведе до повної поразки. Тому краще для нас бути такими, як Самуїл, котрий є типом Малої Черідки, щоб нам вистачало лише погляду, аніж бути такими, як Ілій, котрий є типом Великої Громади, якому потрібне було карання за велику міру сваволі.
Вірші Зоріння: 184. Статті з Вартової Башти: R 5296.
Питання: Які я мав досвідчення минулого тижня, пов’язані з думкою цього вірша? Як я їх прийняв? Що мені у цьому допомагало чи перешкоджало? Що з того виникло?
Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх! — Пс. 141:3.
Число вартівників і застав, які пильнують і стережуть наше поводження і наші слова, буде менш численним пропорційно до того, наскільки буде зміцнена лінія застав, які стережуть наші розуми та наші думки. Тут, власне, ми повинні особливо пильнувати. «Бо чим серце наповнене, те говорять уста». Ця загальна правда проявляється особливо у відроджених особах, які, у порівнянні з іншими, є більш відкриті в своєму поводженні та висловлюванні. Маючи в своєму серці праведні почуття, вони, правдоподібно, менш обережні в способі висловлювання, ніж колись. Але тим більше вони повинні пам’ятати слова Апостола: «Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий» (Як. 3:2). – R 3304
* * *
Через людську схильність помилятися в слові і схильність більшості людей до неправильного розуміння, а меншості до перекручування, християнин повинен добре пильнувати свої слова. Занедбування цього спричинило багато зла, в той же час пильнування такого поводження не тільки запобігло злу, але й принесло багато добра. Найпевнішим способом пильнувати наші уста є наповнювання наших розумів Правдою і віддзеркалення її духа нашими серцями. Якщо ми не можемо цього досягти власними силами, то повинні молитися до Господа, щоб поставив сторожу на наші уста, стеріг двері наших губ. Тоді ми нікого не образимо своїм словом.