Коли хоче хто йти вслід за Мною, — хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною — Мат. 16:24.
Несення хреста тісно пов’язане з самозреченням, однак, між ними можна помітити різницю. Самозречення стосується швидше пасивного пocлyxy i витривалості в Господній справі. Несення хреста ж пов’язане, радше, з діяльністю в Господній службі, яка, як ми бачимо, супротивна нашим природним нахилам. Вірність у самозреченні вказує на відвагу і ревність; несення хреста означає перемогу, звитягу. Наше самозречення може бути перемогою в наших власних серцях, про яку інші можуть нічого не знати, і про це вони не повинні знати, якщо ми хочемо мати повноту Господнього благословенства. Однак, наше несення хреста можуть бачити, принаймі до певної міри, ті, які є в близькій сполуці з нами, а особливо ті, які поступають тою самою «вузькою дорогою». – R 2615
* * *
Самозречення в християнському значенні не означає просто відмови від своїх прав, а відмову від своїх прав на користь Господа. Нести хрест означає піддаватися волі Господа в службі під впливом віри, надії, любові і послуху у всіх справах життя, особливо в неприязних обставинах. Лише ті, котрі практикують таке самозречення і таке несення хреста, є правдивими послідовниками Христа, і як такі при кінці своєї дороги вони будуть нагороджені Господом, беручи участь в славному Царстві Христа.
Тільки будь дуже сильний та відважний — Іс.Н. 1:7.
«Будь дуже сильний та відважний». Є різні види відваги. Один вид породжений самолюбством і самовпевненістю, інший породжений легковажністю, яка не враховує труднощів. Але відвага, яку прищеплює Господь і якої повинні шукати всі духовні ізраїльтяни, є відвагою, яка незворушно й спокійно дивлячись на проби і труднощі шляху, і покірно усвідомлюючи свою неспроможність справитися з ситуацією, є підтримувана вірою в Господа – довір’ям до Божих обітниць, що дає їм можливість зміцнюватися в Господі і в силі Його могутності. – R 3079
* * *
Відважна сила означає не лише фізичну силу і хоробрість, але й розумову, моральну й релігійну силу та відвагу, породжену вірою в Бога, надією перемоги, отриманням насолоди від Божих засад і послухом цим засадам. Тому вона складається з самоконтролю, терпеливості і відваги. Вона необхідна, тому що ми живемо в несприятливі часи; також по причині багатьох питань, пов’язаних з Богом, Христом, Правдою, Церквою і світом; по причині ворогів у вигляді засад, наповнених оманою, гріхом, самолюбством і світовістю, які чинять нам опір, і таких осіб, як сатана, ми самі і світ; по причині праці, яку ми мусимо виконувати, кожен для себе, для Церкви і світу; по причині перемог, які ми повинні здобути; і по причині нагород, які ми повинні осягнути. Така відважна сила не може бути розвинена в бездіяльності чи з самим лише бажанням. Вона може бути осягнена лише через вірне користання з Господнього Духа, Слова і Провидіння в щоденних досвідченнях і конфліктах, малих і великих.