Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи! — Пс. 23:6.
Добро і милосердя, яких ми сподіваємося в Царстві, мають свій початок вже тут, і тому повинні бути ціновані. Хто нічого не знає про радість у Господі в теперішній час, той, очевидно, не буде підготовлений до радості Господа в Царстві, незалежно від того, які благословення і радість він може дістати під правлінням Царства впродовж Тисячолітнього Віку. Отже, існує радість і веселість, дарована вірним Господу особам, але це не є короткочасна радість, пов’язана з початковим прийняттям Господа та посвятою себе для Нього. На добро й милосердя Господа не треба дивитися як на щось, що належить до далекої минувшини, але їх потрібно визнавати і оцінювати як речі теперішні. Божа доброта й милосердя день за днем супроводжують нас, відсвіжують, зміцнюють і благословляють нас. – R 3268
* * *
Божа доброта й милосердя благословляють наш новий розум і людську природу, хоча, згадана тут доброта стосується більше (але не виключно) наших духовних привілеїв, а милосердя стосується більше (але не виключно) наших людських привілеїв. Це є наш славний привілей – посідати їх не лише на частині, але на всій нашій подорожі до Царства. Ані на мить не сумніваймось в Господній вірності, що Він дасть нам всяку ласку, милосердя і Правду, які необхідні впродовж усієї нашій подорожі. Він ніколи не підведе, не покине і не забуде нас. А після того, як ми виявимо вірність аж до кінця, то нашим вічним уділом буде членство в Божій родині.
Буде пити з струмка на дорозі, тому то підійме Він голову! — Пс. 110:7.
Ми хочемо просити Господа, нашого Учителя й Голову, про щораз більші благословенства, коли ми з новою ревністю стараємося вірно і радісно пити зі струмка життєвих досвідів, аби з них черпати мудрість, яка пристосує і приготує нас до служіння в майбутньому, яка також краще пристосує і приготує нас до Його служіння в теперішньому часі, і завдяки Його ласці виробить в нас здатність звіщати Його чесноти в усіх важких обставинах і перипетіях життя, аби ми могли славити Господа в наших тілах і дусі, які є Його. П’ючи зі струмка, навчімося від малих пташенят, які, коли п’ють, постійно підіймають свої голівки, ніби дякуючи Богові. Завжди дякуймо нашому Господу за кожен життєвий досвід, за кожен урок, за кожне випробування, зараховуючи їх до нашого духовного розвитку! – R 2935
* * *
Струмок в цьому вірші представляє Боже Слово і життєві досвіди. Цей образ говорить про подорожування по дорозі, вздовж якої тече струмок чистої води. З цього струмка спрагнені мандрівники можуть напитися і втамувати свою спрагу. Наш дорогий Відкупитель знайшов струмок Слова, який плинув для Його підкріплення вздовж усієї Його подорожі – з нього Він пив і був підкріплений. Подібно до Нього і ми, подорожуючи до Небесного Сіону, повинні пити з цього прохолодного, освіжаючого струмка так часто, як будемо потребувати підкріплення. Подібно Ісус пив зі струмка життєвих досвідів, засвоюючи нові уроки, які приготували Його до нових випробувань. Життєві досвіди навчать також нас нових уроків, помічних в майбутніх випробуваннях. Тільки найтупіші учні не в стані нічого навчитися з досвіду, найкращого вчителя. Не будучи з цього класу, навчаймося як зі Слова Божого, так і з життєвих досвідів тих уроків, яких вчить нас Господь.