Милість та правда нехай не залишать тебе, – прив’яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого — Пр. 3:3.
Хоча справедливість є першою рисою заповіді любові, вона не є єдиною її вимогою. Вона вимагає, аби наша любов, виходячи за межі точної справедливості, спонукала нас проявляти милосердя і прощення. А проявляючи таким чином милосердя, ми наслідуємо Божу любов. В нашому поводженні з іншими, які, як і ми, є грішними та недосконалими, ми повинні пам’ятати про цю важливу рису і бути не лише справедливими до них, але ще й милосердними, великодушними та доброзичливими, навіть до невдячних – щоб тим самим ми могли бути дітьми нашого Отця, Який є в небі. – R 3020
* * *
Правда є Господнім Словом; а милосердя є застосуванням Господнього Слова в теперішніх смутках. Жодне кольє, оздоблене дорогим камінням, не становить кращої оздоби, аніж ці риси, які прикрашають християнський характер. Любов до милосердя і правди повинна бути скристалізована в серці. Бо тоді ці прикмети стають нашою вічною оздобою, чинячи нас більш привабливими, ніж найрідкісніший самоцвіт чи найкоштовніший діамант, який випромінює ясне сяйво навколо нас.
Вірші Зоріння: 275. Статті з Вартової Башти: R 5309
Питання: Чи дотримувався я милосердя і правди, чи тривав в них, чи проявляв їх у практичному житті минулого тижня? Як? Чому? В яких обставинах? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? З якими результатами?
У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з’явилося в нашому тілі й життя Ісусове — 2 Кор. 4:8-10.
Ті, які в теперішньому житті з радістю переносять в ім’я Господа й Правди найбільший сором, найбільшу ганьбу, найбільші випробування, найбільші переслідування, і таким чином переживають досвідчення, найбільше подібні до тих, котрі зносив Господь і Взірець, можуть бути певні, що пропорційно до своєї вірності, проявленої в таких жертвах, вони отримають в майбутньому велику нагороду, як про це каже Апостол: «зоря від зорі відрізняється славою». – R 2760
* * *
Господь не вважає доречним дозволити на те, щоб наше життя було повне спокою в зовнішніх справах. Таке життя привело б до нашої непридатності в теперішньому та майбутньому служінні святим. Навпаки, Бог з задоволенням допускає різного роду неприємні досвідчення. Серед деяких з них сила деяких осіб майже заламується. Пристосовуючи тягарі до наших плечей, а наші плечі до тягарів, Бог дає нам необхідну ласку в часі кожної потреби, і поступово, як і у випадку нашого Господа, допроваджує до досконалості наш характер – характер Своїх учнів, котрі щоденно складають власне людське життя зі своїм дорогим Господом в приємній жертві.