Але вмертвляю (втримую) й неволю я тіло своє, щоб… не стати самому негідним — 1 Кор. 9:27.
Тіло, плоть, має тенденцію підніматися зі стану, в якому воно вважається мертвим; отже, нова природа має бути постійно насторожі, щоб втримати своє верховенство, щоб вести добрий бій віри і здобути нагороду переможця. Ці сутички нового розуму з тілом є добрим боєм в тому значенні, що вони є боротьбою проти гріхів і слабостей, притаманних зіпсутій природі. Вони є боротьбою віри в тому значенні, що весь шлях християнина є шляхом віри, як говорить Апостол: «Ми ходимо вірою, а не видінням»… Це є бій віри в тому значенні, що ніхто не міг би вести цієї битви проти власного тіла та його нахилів і бажань, якби не проявляв віри в обітниці та в Господа як свого Помічника. – R 3272
* * *
Є різниця між втримуванням тіла, та його поневоленням. Ми втримуємо наше тіло тоді, коли гамуємо його зусилля панувати над нами, коли відриваємо свої земні почуття від його об’єктів і зупиняємо його атаки. Ми поневолюємо тіло тоді, коли наше нове серце, розум і воля стримують його і уярмлюють, щоб воно чинило Божу волю, служило Правді, праведності і святості. Ми маємо виконати обидві ці речі, щоб осягнути нагороду нашого поклику. Хоча ще й інші речі мусять бути виконані, щоб осягнути вічне життя, та ці дві є необхідними для перемоги. Кожен, хто цього не зробить, той не переможе. Він буде позбавлений нагороди.
Сам Я піду, – і введу тебе до відпочинку — Вих. 33:14.
Господь завжди присутній зі своїм народом. Він завжди думає про нас, пильнує наші справи, оберігає нас від небезпеки, забезпечує нас дочасними і духовними благами, читає наші серця, помічає кожен порив люблячої відданості для Нього, скеровує впливи, що нас оточують, для нашої направи й очищення, і звертає увагу на наші найменші прохання про поміч, співчуття чи спільність із Ним. Він ні на мить не перестає пильнувати, чи кличемо ми Його оживленого дня, чи в часі спокійної ночі. Як благословенним є усвідомлення незмінної вірності! Жодна правдива Божа дитина не є позбавлена цього доказу свого усиновлення. – R 3250
* * *
Вислів «Сам Я» означає «обличчя» (у Куліша «лице Моє йтиме з тобою»). Господнє обличчя представляє Його ласку. Його неласка для людського роду була показана через Його відвернення спиною до людства. А коли Господня ласка повернеться до людей, то Його обличчя буде променіти добротою, оздоровленням і благословенням. Тепер Господь уділяє ласку Своєму людові як їх особливу частку. Не дивлячись на всі наші нестачі, посідання цієї ласки робить нас незмірно багатими. Його ласка запевняє нас, що ми здолаємо наших духовних ворогів, а після нашої перемоги ми будемо благословенні ханаанським відпочинком вічного миру, вільним від гріха, омани, самолюбства і світовості, а наповненим мудрістю, справедливістю, любов’ю і силою та мисленням категоріями Царства – Божим ідеалом справжнього відпочинку.
Співзвучні вірші: Пс. 5:13; 11:7; 41:12,13; 102:14; Пр. 16:7; Єз. 39:29; Лук. 2:52; Ів. 14:16-23; Дії 10:35; Еф. 1:6; Євр. 4:14-16; 1 Пeт. 2:9.
Пісні: 27, 119, 99, 35, 102, 49, 112 / 129, 6, 61.
Вірші Зоріння: 66.
Статті з Вартової Башти: R 5387
Питання: Які досвідчення з Божою ласкою і відпочинком в Ньому я мав цього тижня? Що я чинив, щоб їх отримати? Як я їх використовував?