Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте! — Фил. 4:4.
Не може бути забагато веселих християн, а також вони не можуть радіти забагато, якщо радіють в Господі. Ця радість не мусить бути ані галасливою, ані навпаки. Однак вона вказує на спокій, щастя, мир і задоволення душі, які не вимагають галасливого виявлення, як деякі про це помилково думають. Лише ті можуть завжди радіти, які живуть дуже близько Господа і які завжди відчувають єдність з Ним, відчувають, що Він дбає і стереже їх, що певною є Його обітниця, що все допомагає для їх найвищого добра як християн. – R 3127
* * *
Християнин завжди повинен радіти в Господі; не в земних речах, а в тих, які стосуються вічності, в справах посвяти та її зобов’язань, привілеїв, уроків, зростання, заповідей і досягнень. Стале звертання уваги на отримані благословенства буде приводом для радості, знову і знову. Що інше могло б бути причиною радості, як не роздумування над нашим виправданням, посвяченням, оживленням духом, духовним світлом, поживою, зростом, перемогами, служінням, Божим синівством і співспадкоємством з Христом!
Милість та правда нехай не залишать тебе, – прив’яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого — Пр. 3:3.
Хоча справедливість є першою рисою заповіді любові, вона не є єдиною її вимогою. Вона вимагає, аби наша любов, виходячи за межі точної справедливості, спонукала нас проявляти милосердя і прощення. А проявляючи таким чином милосердя, ми наслідуємо Божу любов. В нашому поводженні з іншими, які, як і ми, є грішними та недосконалими, ми повинні пам’ятати про цю важливу рису і бути не лише справедливими до них, але ще й милосердними, великодушними та доброзичливими, навіть до невдячних – щоб тим самим ми могли бути дітьми нашого Отця, Який є в небі. – R 3020
* * *
Правда є Господнім Словом; а милосердя є застосуванням Господнього Слова в теперішніх смутках. Жодне кольє, оздоблене дорогим камінням, не становить кращої оздоби, аніж ці риси, які прикрашають християнський характер. Любов до милосердя і правди повинна бути скристалізована в серці. Бо тоді ці прикмети стають нашою вічною оздобою, чинячи нас більш привабливими, ніж найрідкісніший самоцвіт чи найкоштовніший діамант, який випромінює ясне сяйво навколо нас.
Вірші Зоріння: 275. Статті з Вартової Башти: R 5309
Питання: Чи дотримувався я милосердя і правди, чи тривав в них, чи проявляв їх у практичному житті минулого тижня? Як? Чому? В яких обставинах? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? З якими результатами?