Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте! — Фил. 4:4.
Не може бути забагато веселих християн, а також вони не можуть радіти забагато, якщо радіють в Господі. Ця радість не мусить бути ані галасливою, ані навпаки. Однак вона вказує на спокій, щастя, мир і задоволення душі, які не вимагають галасливого виявлення, як деякі про це помилково думають. Лише ті можуть завжди радіти, які живуть дуже близько Господа і які завжди відчувають єдність з Ним, відчувають, що Він дбає і стереже їх, що певною є Його обітниця, що все допомагає для їх найвищого добра як християн. – R 3127
* * *
Християнин завжди повинен радіти в Господі; не в земних речах, а в тих, які стосуються вічності, в справах посвяти та її зобов’язань, привілеїв, уроків, зростання, заповідей і досягнень. Стале звертання уваги на отримані благословенства буде приводом для радості, знову і знову. Що інше могло б бути причиною радості, як не роздумування над нашим виправданням, посвяченням, оживленням духом, духовним світлом, поживою, зростом, перемогами, служінням, Божим синівством і співспадкоємством з Христом!
Усі посвячені слуги Господа віддали своє життя в жертву, коли стали послідовниками Агнця. І якби вони могли постійно усвідомлювати власне посвячення, то були б готові кожної миті завершити цю жертву, згідно з побажаннями Господа і засобами та способами, на які дозволить Його провидіння. Нехай посвячені Господу… завжди пам’ятають про те, що жодна волосина не може впасти з їхньої голови без відома і дозволу їхнього Отця, а постава їхніх сердець повинна бути така, як виразив наш дорогий Відкупитель: … «Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?». Виразом їхнього серця повинні бути слова поета:
Я завжди вдоволений зо своєї долі,
Бо прийняв я керівництво Божої волі. – R 3407
* * *
Ці слова є правдою в стосунку до всієї Церкви і до окремих її членів. Бог має властивий час на все, що пов’язане з Його Планом. Відповідно, ми бачимо прекрасні обриси часу, що позначають досвіди Церкви. Це в багатьох деталях підтверджують особливо паралельні епохи, які виконуються з точністю до дня. Так, Бог не дозволяє навіть на найменшу помилку в обрисах часу, коли це пов’язано з Церквою. Ту ж саму турботу Він виявляє і до окремих її членів. Він приготовляє кожне переживання, досягнення, завдання та привілей саме тоді, коли це принесло б Йому найбільшу славу, а їм – користь.