А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри — Мат. 6:16.
Піст особливо рекомендований віруючим людям, коли вони відчувають брак духовності і виставлені на суворі випробування зі сторони світу, тіла і диявола, а це тому, що зменшення фізичної сили і життєвості може допомогти багатокровним та запальним мати більший самоконтроль у всіх напрямках. Ми віримо, що більшості християн міг би допомогти періодичний піст, скромна дієта на якийсь час або навіть повне стримування від їжі. Але постити лише для того, щоб це бачили й знали люди, або щоб переконувати себе, що це є ознакою побожності, було б насправді шкідливим і провадило б до духовної пихи і лицемірства, що було б значно більшим, аніж користі, які ми одержали б на шляху стриманості. – R 2260
* * *
Ті, які мучать себе, щоб показати іншим свою релігійність, роблять так само погано, як і ті, котрі моляться і дають милостиню, аби це бачили люди. Постом християнина є самозречення, і воно повинно практикуватися з вдячним і радісним його оціненням, як пожадана можливість славити Господа. І чим більше самозречення вони можуть виявити в такому дусі, тим приємнішими є пахощі віри, надії, любові і послуху, котрі линуть в молитві до Бога.
Беріться мужньо до роботи, і Господь буде при добрих! — 2 Хр. 19:11.
Той, хто має виконати якийсь обов’язок, нехай не боїться. Коли він хоче виконати якесь неприємне завдання делікатно, справедливо і з любов’ю, то нехай не боїться людини, але радше нехай боїться Господа, силкуючись подобатися Йому. Нехай світ веде свою боротьбу, Господь наглядає за нею, і остаточний результат буде славним. Ми, які є громадянами нового народу, нового Царства, що не є з цього світу, які не вживаємо тілесної зброї, але меч духовний, провадьмо добрий змаг віри, тримаймося славних речей, виставлених перед нами, і не тільки витривало ідімо самі, але й допомагаймо витривати усім тим, які мають того самого Духа, як представники тої самої духовної армії, укомплектовані в Тому, Який є Головою, Провідником нашого спасіння. – R 3393
* * *
Діяти мужньо не означає недооцінювати своїх труднощів, завдань чи ворогів, або ж переоцінювати власні можливості й досягнення. Це означає, що ми серйозно оцінюємо все, що пов’язане з нашою християнською боротьбою, і тому знаємо, що більшими є ті, котрі за нами, аніж ті, котрі проти нас. Це дозволить нам відважно чинити опір будь-яким небезпекам з серцями, повними надії перемоги. Якщо до нашої відваги ми додамо доброту серця, тоді Той, Хто робить так, щоб усе допомагало на добре тим, які люблять Бога, виявить милосердя до наших людських вад, помилок і слабостей, а також до незрілості нового серця, розуму і волі, і виявить ласку помочі в кожному часі потреби.