Ваша лагідність хай буде відома всім людям — Фил. 4:5.
Грецьке слово, перекладене тут на «лагідність» [поміркованість в інших перекладах], здається, містить в собі думку про розсудливість, про не надто сильне вимагання своїх прав. Звичайно, милосердя і поблажливість є тими чеснотами, яких вимагається від усіх, хто хоче бути в Царстві разом зі своїм Господом. Вірність у виконанні, наскільки це можливо для нас, того всього, чого від нас вимагає справедливість, а також милосердя у всіх наших вимогах справедливості щодо інших, повинні бути правилом для нас. Так ми зможемо бути дітьми нашого Отця, що є в небі, бо Він є добрим і милосердним до невдячних. – R 3128
* * *
Правдивий християнізм не веде до фанатизму. Поєднуючи в характері мудрість, справедливість, любов і силу, він зважає на права інших; він повний справедливості і любові до інших і успішно підтримує кожного, у згоді з тими засадами. Тому він уникає крайності в думці, слові та вчинках, а в життєвих справах займає помірковану позицію, яка сприяє розвиванню лагідності, яка є головним значенням слів цього тексту. Правдивий християнізм є вірним Богові і справедливим до людини. Він зберігає любов в посвяті в гармонії з повагою до прав інших, і тому є лагідним до всіх.
Милість та правда нехай не залишать тебе, – прив’яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого — Пр. 3:3.
Хоча справедливість є першою рисою заповіді любові, вона не є єдиною її вимогою. Вона вимагає, аби наша любов, виходячи за межі точної справедливості, спонукала нас проявляти милосердя і прощення. А проявляючи таким чином милосердя, ми наслідуємо Божу любов. В нашому поводженні з іншими, які, як і ми, є грішними та недосконалими, ми повинні пам’ятати про цю важливу рису і бути не лише справедливими до них, але ще й милосердними, великодушними та доброзичливими, навіть до невдячних – щоб тим самим ми могли бути дітьми нашого Отця, Який є в небі. – R 3020
* * *
Правда є Господнім Словом; а милосердя є застосуванням Господнього Слова в теперішніх смутках. Жодне кольє, оздоблене дорогим камінням, не становить кращої оздоби, аніж ці риси, які прикрашають християнський характер. Любов до милосердя і правди повинна бути скристалізована в серці. Бо тоді ці прикмети стають нашою вічною оздобою, чинячи нас більш привабливими, ніж найрідкісніший самоцвіт чи найкоштовніший діамант, який випромінює ясне сяйво навколо нас.
Вірші Зоріння: 275. Статті з Вартової Башти: R 5309
Питання: Чи дотримувався я милосердя і правди, чи тривав в них, чи проявляв їх у практичному житті минулого тижня? Як? Чому? В яких обставинах? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? З якими результатами?