Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! — Фил. 2:5.
Мати розум Христа є однією зі справедливих вимог законної боротьби – розум, який покірно і вірно піддає себе під Божу волю так, як це виражено у Його великому Плані Віків, і який віддає всю енергію на виконання Його волі, через те, що розумно оцінює Його наміри. Якщо ми наповнені тим самим розумом, що був у Христі Ісусі, то так, як Він, будемо прагнути звільнитись, наскільки це можливо, від занурення в земні справи, аби мати якомога більше вільного часу для служби Господу, віддаючи всю нашу енергію, здібності і старання цій службі. – R 3069
* * *
Розум, що був у Христі Ісусі, дав Йому можливість позбутися Своєї передлюдської природи і віддати Себе на жертву, навіть аж до ганебної смерті на хресті, щоб таким чином прославляти Бога. Така схильність напевно є найвідповіднішою поставою кожного, хто любить Бога в найвищому ступені. Як найвища любов до себе провадить до самовивищення, так найвища любов до Бога веде до упокорення себе, аби Він був вивищений. І коли хтось правдиво впокорює себе під міцну Божу руку, то Господь його правдиво вивищить у відповідний час.
Ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів — Мат. 1:21.
Помічання цих незначних подій, через які Боже провидіння приготувало народження нашого Спасителя і послання Євангельської звістки, зміцняє віру Господнього люду. Роздумування про Божу опіку в минулому, навіть в малих справах, дає підставу для довір’я до Божої мудрості і до того, що Він подбає про ті обриси Його Плану, які ще належать до майбутнього – сповнення усіх надзвичайно великих і цінних обітниць, зосереджених в Тому, Хто народився у Віфлеємі. Отже, усвідомлення Божого провидіння в більших справах Божого Плану стимулює також нашу віру в Боже провидіння щодо особистих і більш приватних справ Його люду. – R 2555
* * *
Імена, які давалися біблійним героям, мали значення, бо стосувались характеру, праці, служіння, досвіду і типічної спорідненості з особами чи речами з ними пов’язаними. Це підтверджує ім’я, вибране Богом для Месії. Ісус є латинським відповідником єврейського Єгошуа або Єшуа (Єгова є спасінням) і вказує на службові функції нашого Господа. Його люд становлять всі ті, які у цьому й наступному Віці наближаються до Бога через Нього. Людство знаходиться під прокляттям, владою і наслідками гріха. Заслуга нашого Господа, приписана посвяченим, звільняє їх від прокляття гріха. За посередництвом Божого Духа, Слова і Провидіння Він поступово звільнить їх від сили і влади гріха, а у воскресінні мертвих остаточно звільнить від всіх наслідків гріха. Пізніше, через застосування Своєї заслуги, наш Господь звільнить світ від прокляття гріха, а через Свій Священицький, Посередницький, Царський, Законодавчий, Суддівський, Пророчий і Отцівський Уряд Він визволить від сили і наслідків гріха тих всіх, котрі слухняно стануть його людом. Алілуя, що за Спаситель! Він має силу спасти!