Переможець зодягнеться в білу одежу, а ймення його Я не змию із книги життя, і ймення його визнаю перед Отцем Своїм і перед Його Анголами — Об. 3:5.
Вірні переможці пильнують і тримають свій одяг незаплямленим від світу, «одежі своєї вони не споганили» і «себе берегли чистими від світу». Вони не хотіли дозволити, щоб гріх їх споганив і відлучив від Господа, тому вони швидко просили і застосовували дорогоцінну кров, щоб усунути будь-яку пляму. Вони з цілого серця так противились гріхові і так бажали утримати свої шати в чистоті, що противник не міг підступитися до них – «лукавий їх не торкається». Це все вказує на повне підкорення їхньої волі під волю Христа – вони «разом із Ним померли», і тому не можуть добровільно грішити. – R 2159
* * *
Переможець здобуде найвищий здобуток – чистий характер, і цей характер, вписаний в угоду, завдяки виконанню накладених на нього зобов’язань ніколи не буде витертий. Навпаки, такий характер буде прославлятися Сином перед Отцем і святими ангелами. Буде піднятий до честі, діяльності і нагород в Царстві. Буде тривати навіки, як це висловив Псалмист: «Буде жить серце ваше навіки!».
Бо це воля Божа [щодо вас], – освячення ваше — 1 Сол. 4:3.
Звертаючись до Божого Слова, аби упевнитись, що є Божою волею, ми дізнаємося, що та велика праця, якої Бог вимагає від нас, не є працею для інших, але працею в нас самих, працею підкорення, перемагання та опанування себе самого. Тому-то все інше – наше служіння домочадцям віри і наше чинення добра всім людям через місцеві і закордонні місії – є підмогою для цієї найважливішої праці в нас самих. Тому Апостол Павло під впливом натхнення говорить, що хоч би як красномовно ми проповідували Євангелію іншим, і навіть якби все наше майно віддали на їжу бідним, чи стали мучениками за добру справу, то без любові, що є Духом Христа і Отця, розвиненої в нас як домінуючої засади життя, ми були б нічим з Божої точки зору. – R 2411
* * *
Освячення означає відречення від себе самого і світу, а посвячення себе на служіння Богові. Практикування його в повній мірі розвине в нас характер, подібний до характеру Небесного Отця. Не менш важливою справою, аніж розвиток характеру, подібного до Божого, є прийняття Божої волі Його дітьми; і кожен, хто під час покликання з вибору піддався Божій волі, буде цілком таким, яким є Бог на духовному рівні існування, тоді як під час Посередницького панування Христа таке підкорення буде нагороджене досконалим людським життям.