Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі, – оце чи оте, чи обоє однаково добрі — Екл. 11:6.
Усі з Господнього люду, в міру, як вони хочуть бути слугами Правди, повинні постійно бути готові, аби помітити можливості служби, і сподіватися, що Господь буде їх провадити та вживати. Всюди, де ми бачимо докази відданості Господу і Його Слову, ми повинні простягнути руку допомоги. Ми повинні також бути чуйними, щоб уділяти іншим ті благословення, які ми самі отримали, оцінюючи їх як головну справу життя тих, які посвятилися на службу Цареві царів. – R 2964
* * *
Ми не можемо читати серця інших. Тільки Бог може це робити. Тому ми повинні сіяти на всіх урожайних місцях. Але ми уповноважені не розсипати наших святих речей, перлів Правди і характеру, тільки перед двома класами: «псів» – тих, котрі постійно гарчать, гавкають і кусають нас, та «свиней» – тих, котрі валяються в болоті гріха. Всім іншим маємо подавати відповідні частини Слова. Ми не повинні задовольнятися, зробивши це раз чи два. Маємо повторювати їх так часто, як того хочуть ті, з ким ми контактуємо, незважаючи на нашу власну вигоду. Ми не можемо передбачити, яке повторення Слова зміцнить слухача, ані не можемо передбачити, хто на нього відреагує. Як і Самуїл, ми часто думаємо, що хтось є Божим помазанцем, а Бог його відкидає; або що хтось не є Його помазанцем, в той же час Він його приймає. Тому ми повинні бути обережними в судженні. Тільки Бог безпомилково судить серця і об’являє їх стан через критерії Духа, Слова і Провидіння. Вони виявляють, чи характери є чистими чи містять домішки. Чекаймо на Його оцінку, яка кожен випадок піддасть належній пробі.
А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися — Дії 22:16.
В цьому зверненні є безпосередність, гідна наслідування тими всіма, котрі мають вплив на інших і стараються вивести їх на властиву дорогу, спонукаючи до готовності, до цілковитого послуху, до цілковитого визнання Господа і Правди. Якщо такі не відчувають схильності до негайного послуху, хоча очима своєї віри побачили Господа, а вухами почули Його голос, то вони будуть ще менш слухняні тоді, коли світ, тіло і диявол скажуть їм: Не будьте скрайніми, будьте радше поміркованими, не посвячуйтесь цілковито Господу, бо ваші ближні і друзі подумають, що ви не в своєму розумі; це перешкодить також вашим надіям і перспективам, а ваших друзів змінить на ворогів; це дуже дорого вам коштуватиме, не поспішайте! – R 2823
* * *
Здається, Савл з Тарсу, згідно з нашим віршем, перед тим, як активно розпочати служіння, очікував на обставини, події та умови, які уповноважать його до того, до чого заохотив його Господній посланник. В цьому він є для нас прикладом. Ми маємо стояти спокійно і чекати на Господа, аж Слово Господа через свої засади і свого Духа, а також провидіння згодиться схвалити те, до чого ми є схильні, якщо навіть обставини, події та умови, здається, будуть підганяти вперед. Однак, як Савл, не вагаймося піти вперед, коли Господнє Слово запрошує нас до цього. Ефективний опір злому тиску піти вперед, переможне очікування на Господа, аж Він запросить нас піти наперед, і швидкий послух в той час є славним ступенем осягнення розвитку характеру. Правдоподібно, на жодному пункті християнського характеру ми не є частіше випробовувані, ніж на цьому, а особливо, коли ми є провідниками Господнього люду.