І Він [Ісус], розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом — Лук. 18:1.
Коли ми приступаємо до Бога, то не біймося, що Він є дуже зайнятий іншими важливішими справами, або, що Він втомлюється, якщо ми часто приступаємо до Нього з нашими малозначними справами. Власне, щоб нас запевнити, що так не є, наш Господь розповів притчу про докучливу вдову, яка була вислухана і дістала відповідь з причини її наполегливості. Коли ми так робимо, то виявляємо палкість нашого бажання і нашу віру в те, що наші молитви одержать відповідь, якщо ми не ослабнемо через брак віри і ревності, коли відповідь на наші молитви затримується, що часто буває неминучим, оскільки час є важливим елементом у всій Божій діяльності. –– R 1864
* * *
Як благословенним є запевнення, що привілей молитви є завжди доступний для Божої дитини! Як славним є запевнення, що всесильна Любов сидить на троні! Це повинно бути для нас заохоченням в кожному заклопотанні, бо ж всесильна Любов є непереможна. Тому ми ніколи не впадемо, будучи в ярмі з Богом. Наша сила буде рівною кожній вимозі, а наші перемоги будуть швидко наступати одна за одною, аж цілковите підкорення буде доконане в Христі Ісусі і через Нього.
Вірші Зоріння: 57. Статті з Вартової Башти: R 5310
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були прийняті? Що мені допомагало або перешкоджало? Які були результати?
Теж недбалий у праці своїй – то брат марнотратнику — Пр. 18:9.
Ми не можемо дивитись на марнотратство якої-небудь Господньої дитини без відчуття, що, не дивлячись на те, яким великим є її поступ в пізнанні розуму Господнього в певних відношеннях, вона все ще має певні недоліки в цьому відношенні. Оцінення дару і пошана для Дарителя містить в собі поняття старанності і доморядництва в стосунку до тих всіх дарів, які приходять до нас від нашого Небесного Отця – як дочасних, так і духовних. Згідно з приповістями нашого Господа, Він вимірює нашу любов і ревність відповідно до міри вживання або надуживання талантів, можливостей і благословенств, уділених нам тепер. – R 3332
* * *
Дух людини недбалої є духом марнотратства. Недбалий марнує свій час, який є цінним і незворотнім. Він марнує свої таланти, які міг би удосконалювати. Втрачає можливості, які переходять до інших. Марнує енергію, яка іржавіє від бездіяльності. Втрачає репутацію, якої ніколи не поверне. Втрачає товаришів, які його залишають. Втрачає свій достаток, який забирається від нього. Руйнує свій характер, а це понижує його. Марнує своє життя, яке забирається від нього. Втрачає вічність, яка є для нього втраченою. Тому нехай недбальство буде далеко від нас як Господніх святих!