Ліпша бо милість [ласка] Твоя над життя, й мої уста Тебе прославляють! — Пс. 63:4.
Ті, які скуштували ласку Божу, які прийшли до зрозуміння, що Його милість є краща над життя, і які радісно поклали на Його жертівнику кожну добру земну річ, надію, амбіцію, радіють можливості розповідати цю добру новину іншим, радіють можливості розповідати про славу Того, Хто покликав їх з темряви у дивне Своє світло. Це послання є занадто добре, аби тримати його в таємниці. Їх не тільки не потрібно наймати для проповідування цієї новини, але вони охоче розповідають її, навіть якщо посідання Божої ласки, пов’язаної з її проповідуванням, дечого їм коштує – тягне за собою наражання на клопоти, грошові витрати, коштує їм втрати земного товариства, напруження, якщо не розірвуть деяких родинних зв’язків, коштує несхвалення світу та церковництва. – R 2850
* * *
Божа милість для нас складається з Його ласки, проявленої до нас у Створенні, Передбачливості, Відкупленні, Повчанні, Виправданні, Освяченні і Визволенні. Але особливо милосердя, яке виступає в цьому вірші, проявилося в поклику до небесної природи з Христом, в її розвитку і осягненні. Це значно більше, аніж людське життя, а її привілеї вищі, як небо вище від землі. Такий поклик проголошують уста, правдиві науки, які об’являють чесноти Єгови, Його славну мудрість, силу, справедливість і любов. Тому оголошуймо чудовий План, який виявляє Його чесноти!
Вірші Зоріння: 283. Статті з Вартової Башти: R 5440
Питання: Які я мав на цьому тижні досвідчення, пов’язані з думкою цього вірша? Як я їх прийняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Які були результати?
Ми не повинні покладатися на вождів, але на Господа. Це не означає, що ми не повинні довіряти вождям і визнавати їх, бо ж ціла історія діяльності Господа з Його типічним і антитипічним народом показує, що Йому було до вподоби вживати людських посланців як Своїх представників у навчанні та провадженні Свого люду від ласки до ласки, від знання до знання. З цього потрібно взяти такий урок, що Господь вповні компетентний керувати Своєю працею, і хоча ми шукаємо Його керівництва в людських представниках, то, однак, наші надії ми не покладаємо на них, на їх мудрість і силу, а тільки на Господню мудрість і силу, яка веде їх, а через них також і нас. – R 3077
* * *
Ідоли це не завжди вульгарні фізичні статуї. Ними є всі фізичні, розумові, моральні і релігійні об’єкти, окрім Єгови, яким люди вклоняються і віддають найвищу честь. Те, чому хтось віддає найвищу честь, є його богом. І якщо це буде не Єгова, то це – ідол. Дивлячись так, ми бачимо, що деякі роблять ідолів зі своїх віровизнань, деномінацій, сект, з себе самих, своїх амбіцій, вигляду, вбрання, вигоди, освіти, становища, популярності, безпеки, думки про себе, прав, уподобань, дому, власності, родини, титулів, друзів, країни, вождів, протилежної статі і т.п. Це ті ідоли, які приваблюють нас, хоча ми й утримуємось від вульгарних поганських ідолів. Апостол особливо заохочує нас берегтися. Поблажливість до них означає рух назад в посвяті, в якій ми присягали бути мертвими для себе і світу, а живими для Бога – це означає, що ми знову, на радість сатани, стаємо слугами гріха, омани, самолюбства і світовості.