Він провадить покірних у правді, і лагідних навчає дороги Своєї! — Пс. 25:9.
Така вдача необхідна тим, які хочуть одержати мудрість, що походить згори. Вони мусять мати покірну оцінку своїх слабостей і браку мудрості, бо інакше не зможуть добровільно і щиро прийняти до свого серця мудрості, яку Богу сподобалось дати в теперішній час тільки тим, котрі мають відповідний стан серця. Також можна зауважити, що ця покора розуму є необхідною як підстава для духа здорового розуму, бо хто ж міг би бути в стані думати справедливо, розумно, безсторонньо, як не той, хто має покірну вдачу? Тому ми мусимо погодитися, що покора є головною складовою частиною характеру або розуму Христового. –– R 2585
* * *
Щоб бути в стані вчитися, треба бути покірним. Покора є необхідною, якщо ми хочемо, щоб нас навчав Бог: тільки ті, котрі очистять себе від свого «я», можуть бути наповнені Богом. Бо, власне, так випорожнені, вони є приготовані до отримання знань, що значно перевершують вершини людської мудрості, тому що Сам Бог буде їх великим Учителем, а Його мудрість охоплює всі речі.
Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене — Рим. 15:3.
Стараймось переносити зневаги Христові так, як Він їх переносив – зі співчуттям і молитвою за тих, які помилились і впали, щоб, якщо їм дозволить Бог, вони могли покаятись. Як добрі воїни оцінюймо також з покірною витривалістю привілей доказати нашу відданість Господу, переносячи труднощі в Його службі. Він не був здивований виявом людської розбещеності. Він знав, що був у неприязному світі, який є зв’язаний гріхом і у великій мірі знаходиться під владою князя темряви, і тому Він сподівався зневаг, насмішок і переслідувань, і все це Він переносив терпеливо, в той же час Його дуже любляче серце, майже не звертаючи уваги на свої власні страждання, було сповнене співчуття і люблячої турботи про інших. – R 1963
* * *
Фальшиве представлення характеру нашого Небесного Отця в результаті введення в оману противником і невірного зрозуміння мети Отця по причині людської грішності та незнання, приводить до того, що нерелігійні люди зневажають Його. Ті, котрі стають по його стороні, як члени Його правдивого люду, діючи в Його справі, переносячи в Його обороні переслідування від тих самих осіб, хоча не завжди і зазвичай не з тих самих причин.