І Він каже до них: «Ідіть за Мною, — Я зроблю вас ловцями людей!» — Мат. 4:19.
Усі життєві справи навчать нас уроків, які будуть корисними в майбутньому, якщо ми засвоїмо їх. Мабуть, в рибальстві було щось особливо помічне – щось особливе, подібне до великої праці, в якій Апостоли відтоді були зайняті впродовж усього свого життя. Про це наш Господь повідомив їх тоді, коли їх покликав. Рибальство вимагає енергії, такту, відповідної принади, а ще, щоб рибалки не було видно. Ці чотири речі вимагаються і в духовному рибальстві, в якому Господь дав нам привілей бути зайнятими. Ми повинні пам’ятати, що так само, як риба швидко сполохається, якщо відчує, що хтось хоче її упіймати, так і люди побоюються, що їх хтось чимось упіймає, а особливо, коли вони мають хоч найменшу підозру, що можуть втратити свою свободу – бо саме так світ розуміє посвячення. – R 3307
* * *
Подібно до рибалки, ми мусимо бути чуйними, активними, поміркованими, наполегливими, самовідданими, тактовними, а також мусимо любити символічних риб і рибальство. Мусимо бути споряджені властивою мовою, тобто Правдою, обізнаністю людської натури, всесторонністю і стійкістю до несприятливого оточення. Мусимо «ловити» людей о будь-якій порі, в церквах і поза ними. Мусимо вживати гачків виправдання і посвячення, вживаючи як принади такі правди, які подобалися б символічним рибам. Якщо хочемо «ловити» людей для Господа, то багато уваги необхідно приділити тому, як закинути гачок з волосінню та як діяти перед і після того, як риба зачепиться, а також як витягнути символічну рибу і відчепити.
Ми не повинні покладатися на вождів, але на Господа. Це не означає, що ми не повинні довіряти вождям і визнавати їх, бо ж ціла історія діяльності Господа з Його типічним і антитипічним народом показує, що Йому було до вподоби вживати людських посланців як Своїх представників у навчанні та провадженні Свого люду від ласки до ласки, від знання до знання. З цього потрібно взяти такий урок, що Господь вповні компетентний керувати Своєю працею, і хоча ми шукаємо Його керівництва в людських представниках, то, однак, наші надії ми не покладаємо на них, на їх мудрість і силу, а тільки на Господню мудрість і силу, яка веде їх, а через них також і нас. – R 3077
* * *
Ідоли це не завжди вульгарні фізичні статуї. Ними є всі фізичні, розумові, моральні і релігійні об’єкти, окрім Єгови, яким люди вклоняються і віддають найвищу честь. Те, чому хтось віддає найвищу честь, є його богом. І якщо це буде не Єгова, то це – ідол. Дивлячись так, ми бачимо, що деякі роблять ідолів зі своїх віровизнань, деномінацій, сект, з себе самих, своїх амбіцій, вигляду, вбрання, вигоди, освіти, становища, популярності, безпеки, думки про себе, прав, уподобань, дому, власності, родини, титулів, друзів, країни, вождів, протилежної статі і т.п. Це ті ідоли, які приваблюють нас, хоча ми й утримуємось від вульгарних поганських ідолів. Апостол особливо заохочує нас берегтися. Поблажливість до них означає рух назад в посвяті, в якій ми присягали бути мертвими для себе і світу, а живими для Бога – це означає, що ми знову, на радість сатани, стаємо слугами гріха, омани, самолюбства і світовості.