Але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба – Фил. 2:7.
Як жодна людина не може служити двом панам, задовольняючи обох і поступаючи щодо обох справедливо, коли їхні інтереси суперечні, так само і ми не можемо подобатися Богу, служити Йому і праведності, і в той же час подобатися противнику, «князю цього світу», котрий панує під час теперішньої епохи, а також тим, які є у згоді з ним. Всі посвячені Господу, котрі збирають скарби на небі і є багатими в Бозі, мусять охоче згодитись на непопулярність серед тих, які не є посвяченими і які, незважаючи на своє визнання, в дійсності служать мамоні, самолюбству, теперішньому життю, котрі не посвячують тих справ задля осягнення Царства. – R 2715
* * *
Цей вірш разом з попередніми і наступними, коли правильно перекладені, належать до найсильніших в Біблії, які вказують на те, що Ісус не тільки не був Всемогутнім Богом, але й віддав Свою передлюдську природу й становище, аби стати людиною. Тому, коли жив на землі, Він не був Боголюдиною, але перед Своїм зачаттям від Духа був лише досконалою, безгрішною людиною. Вислів «але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба», правильно перекладений, означає, що Він відрікся своєї передлюдської природи й становища з їх славою; а вислів «ставши подібним до людини» означає прийняття Ним людської природи. Отже, таким чином Він став в природі і характері точним еквівалентом Отця Адама, а це дало Йому можливість стати Викупом за Адама і його рід.
Тільки будь дуже сильний та відважний — Іс.Н. 1:7.
«Будь дуже сильний та відважний». Є різні види відваги. Один вид породжений самолюбством і самовпевненістю, інший породжений легковажністю, яка не враховує труднощів. Але відвага, яку прищеплює Господь і якої повинні шукати всі духовні ізраїльтяни, є відвагою, яка незворушно й спокійно дивлячись на проби і труднощі шляху, і покірно усвідомлюючи свою неспроможність справитися з ситуацією, є підтримувана вірою в Господа – довір’ям до Божих обітниць, що дає їм можливість зміцнюватися в Господі і в силі Його могутності. – R 3079
* * *
Відважна сила означає не лише фізичну силу і хоробрість, але й розумову, моральну й релігійну силу та відвагу, породжену вірою в Бога, надією перемоги, отриманням насолоди від Божих засад і послухом цим засадам. Тому вона складається з самоконтролю, терпеливості і відваги. Вона необхідна, тому що ми живемо в несприятливі часи; також по причині багатьох питань, пов’язаних з Богом, Христом, Правдою, Церквою і світом; по причині ворогів у вигляді засад, наповнених оманою, гріхом, самолюбством і світовістю, які чинять нам опір, і таких осіб, як сатана, ми самі і світ; по причині праці, яку ми мусимо виконувати, кожен для себе, для Церкви і світу; по причині перемог, які ми повинні здобути; і по причині нагород, які ми повинні осягнути. Така відважна сила не може бути розвинена в бездіяльності чи з самим лише бажанням. Вона може бути осягнена лише через вірне користання з Господнього Духа, Слова і Провидіння в щоденних досвідченнях і конфліктах, малих і великих.