Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, – повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу — Рим. 12:1.
Віддавання всього, що ми посідаємо, в Господній службі є не лише розумною річчю, але це є дуже малою жертвою, набагато меншою від тієї, яку ми хотіли б віддати Богові, Котрий проявив до нас стільки співчуття і милосердя. Ми повинні мати таке почуття, ніби взагалі немає нагороди за самопосвяту. Хоча Бог зв’язав з посвяченням великі нагороди і благословенства, однак ми повинні зрозуміти, що відмова їх прийняти не лише вказувала б на недостатнє оцінення Господнього милосердя, але також на слабкість розуму, розсуду, який нездатний співставити триваючі впродовж кількох коротких років нікчемні і скороминущі приємності, що випливають з самоволі, з вічністю радості, благословенств і хвали в гармонії з Господом. – R 2642
* * *
Ця настанова дана не для того, щоб спонукати нас до посвячення в надії отримати велику нагороду, але швидше, щоб учинити це по причині великого довір’я до Бога, вдячної любові за отримане добро і оцінюючої любові за добро, котрим є Бог і котре Він виявляє. Ці достоїнства – діючи в нас через Правду, яка стала зрозуміла і пережита у виправданні – допомагають нам віддати Богові наше мале людське все, не лише в його представленні перед Ним, але також в повному виконанні в смерті як жертві. Якщо ми практикуємо силу, любов, справедливість і мудрість, які в нас щоденно виробляє Господь, то будемо в стані виконати нашу посвяту Богу на славу, іншим на користь і собі для вічного добра.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 10:1; Пс. 50:5,14; 45:11,12; Пр. 23:26; Мат. 13:44-46; 16:24; Рим. 6:13,16; 1 Кор. 6:13,20; 2 Кор. 8:5; Євр. 10:7; 1 Пет. 2:5,9.
Пісні: 79, 56, 68, 88, 102, 7, 15 / 28, 32, 89.
Вірші Зоріння: 37. Статті з Вартової Башти: R 5422.
Питання: Чи дотримувався я своєї посвяти цього тижня? В яких обставинах моя посвята була випробовувана? Як я відповідав на заклик до посвяти? Що мені допомагало чи перешкоджало? Які були результати?